Коломия
Коломия - відоме всім місто. Описувати тут його історію, сучасність та особистості тут є зайвим. Є Вікіпедія, є офіційний сайт міста. Там є все про місто. Все, крім найцікавішого: інформації про архітектуру одного з найцікавіших галицьких містечок України. Тому, сьогоднішня фотопрогулянка присвячена визначним пам’яткам Коломиї, передусім, архітектурним.
Спочатку, трохи про свої враження від міста. Якщо коротко: Коломия - місто значно цікавіше й вишуканіше за Івано-Франківськ, трохи стриманіше за Львів, і зовсім відмінне від Чернівців. І, звичайно ж, набагато затишніше за них усіх. Таке собі, звичайне галицьке місто в найкращому сенсі цього слова. Я б, навіть, сказав «Коломия - еталон галицького міста».
Коли опиняєшся в Коломиї, розумієш, що місто - не маленьке. Знайомство з ним потребує значно більше часу, ніж, наприклад, знайомство з Франківськом, де майже усі визначні пам’ятки компактно розташовані на невеликій площі у центрі міста. На Коломию потрібен час. Хоча б півдня.
Серцем будь-якого галицького міста є площа Ринок із ратушею. Коломия, як «еталон», - не виключення. Хіба що площа, де розташована ратуша, називається не Ринок, а майдан Шевченка.
А ратуша тут - класна. Незвичайна, але одна з найкращих. Ратушу, яку бачимо зараз, збудували у 1877 році на місці старої дерев’яної.
Парафіяльний римо-католицький костьол Св. Панни Марії на південно-східному боці центральної площі побудовано за проектом архітектора Бернарда Меретина в 1762 році. Сьогодні тут церква Священомученика Йосафата Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ.
Проспектом В’ячеслава Чорновола прямуємо до візитівку міста - музею писанки. По дорозі попадається дуже багато цікавих будиночків.
Колекція музею, створеного в 1987 році на базі музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського, налічує понад 12000 яєць-писанок. Найбільше з них - це, власне, і є будівлею музею.
Будинок пошти кінця ХІХ століття:
В колишньому будинку повітової ради 1875 року розташувався музей історії міста:
Меморіальна дошка на будівлі музею та герб на будинку поруч:
А взагалі, борці за волю України в Коломиї в пошані:
Але це не заважає присутності поруч церкви Московського Патріархату.
Миколаєво-Успенський собор, 1997 рік:
Безумовно, найцікавішою цивільною спорудою Коломиї є збудований у 1895 році будинок громадських організацій, де, зокрема, розташовувалося відоме на Галичині товариство «Сокіл». Знаходиться будиночок на західному боці площі Скорбот за адресою: вул.. С.Петлюри, 11.
Навколо площі - багато цікавих будиночків, але чи навряд хоча б один з них за своєю імпозантністю може конкурувати із «Соколом».
Будинок кінця ХІХ століття, який сьогодні окупував «Приватбанк» (вул. Івана Франка, 3), теж є архітектурною пам’яткою:
Єдиний римо-католицький храм міста - костел святого Ігнатія Лойолли, зведений у 1897 році (вул. Івана Франка, 18). Як на мене, так нічого особливого: червона цегла і вкритий бляхою дах оригінальності споруді не додає.
Значно цікавіше розташований майже напроти будинок гімназії, що носить імя М.Грушевського. Збудована так само у 1897 році, так само з червоної цегли, і, напевне, за проектом того ж самого архітектора.
Справжній рай для поцінювачів віденського модерну - вулиця Театральна. Тут кожний будиночок - своєрідний шедевр.
Будинок народного дому, 1892:
Катедральний Собор Преображення Господня - головний греко-католицький храм Коломиї:
Вічовий майдан - одна з найкрасивіших площ міста.
Домінанта площі - будинок драматичного театру, збудованого на початку ХХ століття:
Ну, яке ж галицьке місто без синагоги? В Коломиї вона теж є. Храм юдейської громади на вул. Пекарській збудовано у другій половині ХІХ століття.
Майдан Відродження:
Завершуємо подорож Коломиєю найстарішою і найціннішою спорудою міста. Дерев’яну Благовіщенську церкву, зрублену у 1587 році, сміливо можна назвати еталоном гуцульського дерев’яного храму.
Дерев’яних храмів на Галичині в навколо неї - безліч: у кожному місті і селі. Але справжні не зіпсовані сучасністю шедеври, такі, як Благовіщенська церква в Коломиї, Святодухівська в Рогатині, Василевська в Черче, Успенська у Чорткові, Хрестовоздвиженська в Кам’янці можна перелічити на пальцях. Коломийска церква насправді ідеальна. І в пропорціях, і в якості складання зрубів, і в якості побудови її елементів. Навіть добудова двох бічних приміщень у XVIII столітті з півночі і з півдня виконано настільки майстерно, що відрізнити їх від основного об’єму церкви може лише спеціаліст.
Церква і дзвіниця розташовані на великому старому цвинтарі на західній околиці міста. Старі хрести і поховання будуть дуже цікаві любителям кладовищ :)
P.S. Хтось ще має бажання посперечатися із моєю фразою «Коломия - місто значно цікавіше й вишуканіше за Івано-Франківськ»? :)
Спочатку, трохи про свої враження від міста. Якщо коротко: Коломия - місто значно цікавіше й вишуканіше за Івано-Франківськ, трохи стриманіше за Львів, і зовсім відмінне від Чернівців. І, звичайно ж, набагато затишніше за них усіх. Таке собі, звичайне галицьке місто в найкращому сенсі цього слова. Я б, навіть, сказав «Коломия - еталон галицького міста».
Коли опиняєшся в Коломиї, розумієш, що місто - не маленьке. Знайомство з ним потребує значно більше часу, ніж, наприклад, знайомство з Франківськом, де майже усі визначні пам’ятки компактно розташовані на невеликій площі у центрі міста. На Коломию потрібен час. Хоча б півдня.
Серцем будь-якого галицького міста є площа Ринок із ратушею. Коломия, як «еталон», - не виключення. Хіба що площа, де розташована ратуша, називається не Ринок, а майдан Шевченка.
А ратуша тут - класна. Незвичайна, але одна з найкращих. Ратушу, яку бачимо зараз, збудували у 1877 році на місці старої дерев’яної.
Парафіяльний римо-католицький костьол Св. Панни Марії на південно-східному боці центральної площі побудовано за проектом архітектора Бернарда Меретина в 1762 році. Сьогодні тут церква Священомученика Йосафата Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ.
Проспектом В’ячеслава Чорновола прямуємо до візитівку міста - музею писанки. По дорозі попадається дуже багато цікавих будиночків.
Колекція музею, створеного в 1987 році на базі музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського, налічує понад 12000 яєць-писанок. Найбільше з них - це, власне, і є будівлею музею.
Будинок пошти кінця ХІХ століття:
В колишньому будинку повітової ради 1875 року розташувався музей історії міста:
Меморіальна дошка на будівлі музею та герб на будинку поруч:
А взагалі, борці за волю України в Коломиї в пошані:
Але це не заважає присутності поруч церкви Московського Патріархату.
Миколаєво-Успенський собор, 1997 рік:
Безумовно, найцікавішою цивільною спорудою Коломиї є збудований у 1895 році будинок громадських організацій, де, зокрема, розташовувалося відоме на Галичині товариство «Сокіл». Знаходиться будиночок на західному боці площі Скорбот за адресою: вул.. С.Петлюри, 11.
Навколо площі - багато цікавих будиночків, але чи навряд хоча б один з них за своєю імпозантністю може конкурувати із «Соколом».
Будинок кінця ХІХ століття, який сьогодні окупував «Приватбанк» (вул. Івана Франка, 3), теж є архітектурною пам’яткою:
Єдиний римо-католицький храм міста - костел святого Ігнатія Лойолли, зведений у 1897 році (вул. Івана Франка, 18). Як на мене, так нічого особливого: червона цегла і вкритий бляхою дах оригінальності споруді не додає.
Значно цікавіше розташований майже напроти будинок гімназії, що носить імя М.Грушевського. Збудована так само у 1897 році, так само з червоної цегли, і, напевне, за проектом того ж самого архітектора.
Справжній рай для поцінювачів віденського модерну - вулиця Театральна. Тут кожний будиночок - своєрідний шедевр.
Будинок народного дому, 1892:
Катедральний Собор Преображення Господня - головний греко-католицький храм Коломиї:
Вічовий майдан - одна з найкрасивіших площ міста.
Домінанта площі - будинок драматичного театру, збудованого на початку ХХ століття:
Ну, яке ж галицьке місто без синагоги? В Коломиї вона теж є. Храм юдейської громади на вул. Пекарській збудовано у другій половині ХІХ століття.
Майдан Відродження:
Завершуємо подорож Коломиєю найстарішою і найціннішою спорудою міста. Дерев’яну Благовіщенську церкву, зрублену у 1587 році, сміливо можна назвати еталоном гуцульського дерев’яного храму.
Дерев’яних храмів на Галичині в навколо неї - безліч: у кожному місті і селі. Але справжні не зіпсовані сучасністю шедеври, такі, як Благовіщенська церква в Коломиї, Святодухівська в Рогатині, Василевська в Черче, Успенська у Чорткові, Хрестовоздвиженська в Кам’янці можна перелічити на пальцях. Коломийска церква насправді ідеальна. І в пропорціях, і в якості складання зрубів, і в якості побудови її елементів. Навіть добудова двох бічних приміщень у XVIII столітті з півночі і з півдня виконано настільки майстерно, що відрізнити їх від основного об’єму церкви може лише спеціаліст.
Церква і дзвіниця розташовані на великому старому цвинтарі на західній околиці міста. Старі хрести і поховання будуть дуже цікаві любителям кладовищ :)
P.S. Хтось ще має бажання посперечатися із моєю фразою «Коломия - місто значно цікавіше й вишуканіше за Івано-Франківськ»? :)