Звенячин
Село Звенячин (колишне Звіняче) - північні ворота Буковини, розташоване поруч із Хрещатиком. Для того, щоб сюди потрапити, треба від монастиря проїхати ґрунтовою дорогою через село до перехрестя із шосе Чернівці - Тернопіль і повернути праворуч. Майже зі перехрестям і починається Звенячин.
Головна дорога проходить через село по дну глибокого яру. Щоб оцінити всю красу місця варто піднятися від дороги на будь який уклін яру. Звідси у північному напрямку відкривається панорама села із церквою Різдва Богородиці - архітектурної пам’ятки державного значення, а далі за Дністром видніється тернопільський берег і місто Заліщики.
На південній околиці села поруч з дорогою за огорожею знаходиться багато кам’яних хрестів, порослих високою травою. Це - кладовище загиблих у 1915 - 1916 роках воїнів першої світової війни: 11830 солдат та офіцерів австро-угорської, російської та німецької армій. В центрі кладовища стоїть велика кам’яна стела, на якій великими буквами написано “PRO PATRIA” («За Батьківщину») та плити з іменами загиблих на назвою населених пунктів Буковини.
Через декілька сот метрів зліва привертає увагу стримана, але по-своєму велична оборонна церква Різдва Пресвятою Богородиці. Побудована вона у 1797 році, тридільна, одноглава з прямокутними бабинцем і навою та напівкруглою апсидою. Стіни прорізані високими арочними вікнами. В центрі над скатним дахом підвищується восьмигранний витягнутий барабан главки з пірамідальним завершенням.
На оборонний характер церкви вказує потужна квадратна двоярусна дзвіниця над бабинцем, яка більше нагадує оборонну дозорну башту. Поява церкви такого типу в Звенячині є не випадковим: скрізь село проходив важливий шлях з Галичини в Буковину з переправою через Дністер.
Тут, на місці колишньої переправи розташований високий автомобільний міст, що з’єднує Тернопільську на Чернівецьку області.
Можна спуститися до Дністра, пройти берегом і ознайомитися на околиці села з природною пам’яткою - печерою «Скитською». Печера знаходиться на уступі Хрещатинсько-Звенячинської стінки, її довжина складає 144 метри і відноситься вона до печер лабіринтового типу. Коридори печери висотою 3 - 5 метрів і шириною 1 - 2 метри переважно у вигляді тріщин. Це одна з не багатьох печер Буковини, щедро прикрашених гіпсовими кристалами.
Перед мостом обов’язково підніміться на один з розташованих поруч із дорогою схилів для того, щоб ще раз помилуватися видами красеня-Дністра та далекими горизонтами Поділля.
Вид на Хрещатинсткий монастир:
Дністер непогано виглядає і знизу:
Будиночки у Звенячині по-справжньому, по-буковинські симпатичні:
Ще раз подивіться на півня:
Головна дорога проходить через село по дну глибокого яру. Щоб оцінити всю красу місця варто піднятися від дороги на будь який уклін яру. Звідси у північному напрямку відкривається панорама села із церквою Різдва Богородиці - архітектурної пам’ятки державного значення, а далі за Дністром видніється тернопільський берег і місто Заліщики.
На південній околиці села поруч з дорогою за огорожею знаходиться багато кам’яних хрестів, порослих високою травою. Це - кладовище загиблих у 1915 - 1916 роках воїнів першої світової війни: 11830 солдат та офіцерів австро-угорської, російської та німецької армій. В центрі кладовища стоїть велика кам’яна стела, на якій великими буквами написано “PRO PATRIA” («За Батьківщину») та плити з іменами загиблих на назвою населених пунктів Буковини.
Через декілька сот метрів зліва привертає увагу стримана, але по-своєму велична оборонна церква Різдва Пресвятою Богородиці. Побудована вона у 1797 році, тридільна, одноглава з прямокутними бабинцем і навою та напівкруглою апсидою. Стіни прорізані високими арочними вікнами. В центрі над скатним дахом підвищується восьмигранний витягнутий барабан главки з пірамідальним завершенням.
На оборонний характер церкви вказує потужна квадратна двоярусна дзвіниця над бабинцем, яка більше нагадує оборонну дозорну башту. Поява церкви такого типу в Звенячині є не випадковим: скрізь село проходив важливий шлях з Галичини в Буковину з переправою через Дністер.
Тут, на місці колишньої переправи розташований високий автомобільний міст, що з’єднує Тернопільську на Чернівецьку області.
Можна спуститися до Дністра, пройти берегом і ознайомитися на околиці села з природною пам’яткою - печерою «Скитською». Печера знаходиться на уступі Хрещатинсько-Звенячинської стінки, її довжина складає 144 метри і відноситься вона до печер лабіринтового типу. Коридори печери висотою 3 - 5 метрів і шириною 1 - 2 метри переважно у вигляді тріщин. Це одна з не багатьох печер Буковини, щедро прикрашених гіпсовими кристалами.
Перед мостом обов’язково підніміться на один з розташованих поруч із дорогою схилів для того, щоб ще раз помилуватися видами красеня-Дністра та далекими горизонтами Поділля.
Вид на Хрещатинсткий монастир:
Дністер непогано виглядає і знизу:
Будиночки у Звенячині по-справжньому, по-буковинські симпатичні:
Ще раз подивіться на півня: