Отже Копенгаген
Нарешті я свого добився - отримав відрядження на 2 тижні в Данію. При чому мені пощастило двічі (а то й тричі) - жив я у столиці, а не в котромусь із сіл, хоча датські села це не зовсім те, що називається селом у нас, та й вихідних у мене було аж 4 дні.
Про дорогу. Переліт туди досить швидкий - година до Варшави і звідти ще 1.5 години до Копенгагена. Тобто в сумі рівно стільки ж, як і електричною з рідного містечка до Львова. Особливо швидкою видалась друга половина дороги, бо познайомився з студентом-вболівальником, котрий повертався додому і всю дорогу теревенили - от і час пролетів непомітно. Підлітаючи до аеропорту (Каструп) зі сторони Швеції не можна не помітити Оресуннський міст. Направду вражаюча річ за своєю масштабністю.
Перші враження про Данію - чисто, просторо, зручно. В Копенгагені (а також у інших містах) усюди є велосипедні доріжки з обох країв дороги. І на них не паркують машини. І на тротуарах теж вони не паркуються, бо там паркуються велосипедисти :) Місцеві жителі жартують, що в місті велосипедів більше, ніж людей. І це швидше за все близько до правди, бо велосипед у Данії насправді народний вид транспорту. Деякі люди мають по декілька велосипедів. Знаю одного, що має 5 :)
І насправді це дуже хороший приклад усім, так як велосипед має безліч переваг над звичними для нас машинами/маршрутками - їдучи на велосипеді ви не завдаєте шкоди середовищу та ще й швидко пересуваєтесь з користю для здоров"я! Насправді датчани за всім цим пильнують - в них діє податок у розмірі 180% на машини із двигуном внутрішнього згорання, в той же час на електромобілі податку немає. Багато людей зранку бігають і в перший день я був вражений кількістю бігунів. Особливо коли побачив кількатисячний дівчачий марафон)) Практично немає товстих людей і побачивши місцеву кухню я зрозумів чому так. До переваг велосипеда хочу додати від себе ще одну - тобі ніхто не топчеться по ногах і тебе не спресовують у переповненій маршрутці немиті вуйки. Для велосипедистів є окремі світлофори.
За 2 тижні перебування в Копенгагені я жодного разу(!) не мив своє взуття, бо не було потреби - воно залишалось чистим увесь цей час. Навіть коли падав дощ - це не було проблемою, бо тротуари чисті (їх миє спеціальна маленька машина) і рівні, тобто на них нема ні болота, ні калюж. Натомість у Львові після повернення я цілий день спотикався на тротуарах, бо звик, що вони повинні бути рівні і не дивився під ноги.
Дуже красиві будинки! В Копенгагені немає хмарочосів, бо люди вирішили зберегти атмосферу міста. Мені дуже сподобалась архітектура як старої частини міста, так і більш сучасних районів. Практично в усіх будинків на даху є вікна- це дозволяє економити електроенергію і як на мене додає щось особливе в такому помешканні (принаймні я завжди мріяв про вікно у стелі)
Особливої уваги заслуговує громадський транспорт. В розпорядженні жителів міста, окрім згаданих вище велосипедів, є автобуси, міські електрички та метро. Основною перевагою транспортної системи є єдиний квиток на усі 3 види транспорту. Місто розбите на 100 зон і вартість проїзду залежить від кількості зон, які ти перетинаєш. Квитки бувають одноразові та багаторазові (кліпкатри). В кожному автобусі та на станції метро і електричок є "компостери" - жовті ящики, куди слід просунути кліпкарту. В "компостері" на карті буде надруковано час та дату компостування. Від зазначеного часу пасажир може пересуватись в межах певної кількості зон (зазначених на квитку чи кліпкарті) протягом однієї години. Проїзд в межах 3-х зон коштує 19 крон (1 крона = 1,4 гривні). Досить дорого, проте натомість ви отримуєте дійсно проїзд громадським транспортом, а не перевезення дров по роздовбаних дорогах при температурі +40 і бабцями, яким все життя дує з вікна. В автобусах переважно завжди є місце для сидіння, також вони адаптовані для проїзду інвалідів. Кожна зупинка оголошується бортовим комп"ютером, також є 2 екрани, де можна прочитати назви кінцевої станції та наступної зупинки. В автобусах є камери спостереження і сканери біля кожних дверей (всі автобуси однакові, по 3-є дверей)
Електрички мені сподобались ще більше. Зручні сидіння, двері на кнопки, вагони обладнані місцями для інвалідів та велосипедистів. Власне для останніх є спеціальні вагони, на яких ззовні намальований велосипед.
Це не "хюндай", який курсує між містами раз в день. Це звичайний громадський транспорт. Міжміські потяги там кращі. В такій звичайні електричці є окремі секції, де заборонено порушувати тишу. Тобто якщо ти хочеш їхати в тиші - будь ласка. Зрештою в інших вагонах не набагато гучніше - датчани стримані і не шумні люди.
Метро в Копенгагені є наймолодшим видом транспорту. Воно тут близько 10ти років. Є тільки 2 гілки. Проте воно тут дійсно сучасне. Впасти на рейки просто неможливо - перон відгороджений скляною стіною. Потяги метро керовані електронікою і там просто немає кабіни водія. Потяг зупиняється так, що його двері знаходяться прямісінько перед дверима скляної стіни і обоє дверей відкриваються одночасно.
Хотілося б окремо виділити дві риси, які є спільними для цих трьох видів транспорту. Перше - всюди є безплатний безпровідний інтернет і друге - всі вони курсують згідно розкладу. Львівяни можуть спитати - що це означає? Це означає, що зранку перед виходом з дому можна зайти на сайт http://www.rejseplanen.dk/ , ввести початкову і кінцеву адреси і отримати ПОХВИЛИННИЙ графік руху потрібних тобі транспортних засобів. І можна бути впевненим, що автобус/електричка/метро будуть на станції точно в зазначений час. Перевірив.
Одноразовий квиток і кліпкарта не єдині способи оплати проїзду. Також є магнітні картки - ними потрібно провести при вході/виході з транспортного засобу. Таким чином враховується виключно шлях, який ви подолали. Також можна купити електронний квиток через iPhone/Android (можливо і більше).
До речі, штраф за безквитковий проїзд - 600-700 крон.
Нам є в кого вчитись. Було б ще бажання.. Людина приїжджає на роботу без стресів - ніхто тобі не нагрубить в автобусі, не штовхне, не стане брудною кросівкою тобі на ногу. Свіже повітря, кондиціонери. Ти не запізнишся на роботу, бо не треба чекати пів години поки в маршрутках буде місце хоча би протиснутись на останню сходинку, і не чекатимеш 45 хвилин тролейбуса,який насправді стоїть зламаний за кілька зупинок до твоєї. Звісно, за все потрібно платити, але воно того вартує.
Буду писати ще і постараюсь додавати більше фотографій.
Про дорогу. Переліт туди досить швидкий - година до Варшави і звідти ще 1.5 години до Копенгагена. Тобто в сумі рівно стільки ж, як і електричною з рідного містечка до Львова. Особливо швидкою видалась друга половина дороги, бо познайомився з студентом-вболівальником, котрий повертався додому і всю дорогу теревенили - от і час пролетів непомітно. Підлітаючи до аеропорту (Каструп) зі сторони Швеції не можна не помітити Оресуннський міст. Направду вражаюча річ за своєю масштабністю.
Перші враження про Данію - чисто, просторо, зручно. В Копенгагені (а також у інших містах) усюди є велосипедні доріжки з обох країв дороги. І на них не паркують машини. І на тротуарах теж вони не паркуються, бо там паркуються велосипедисти :) Місцеві жителі жартують, що в місті велосипедів більше, ніж людей. І це швидше за все близько до правди, бо велосипед у Данії насправді народний вид транспорту. Деякі люди мають по декілька велосипедів. Знаю одного, що має 5 :)
І насправді це дуже хороший приклад усім, так як велосипед має безліч переваг над звичними для нас машинами/маршрутками - їдучи на велосипеді ви не завдаєте шкоди середовищу та ще й швидко пересуваєтесь з користю для здоров"я! Насправді датчани за всім цим пильнують - в них діє податок у розмірі 180% на машини із двигуном внутрішнього згорання, в той же час на електромобілі податку немає. Багато людей зранку бігають і в перший день я був вражений кількістю бігунів. Особливо коли побачив кількатисячний дівчачий марафон)) Практично немає товстих людей і побачивши місцеву кухню я зрозумів чому так. До переваг велосипеда хочу додати від себе ще одну - тобі ніхто не топчеться по ногах і тебе не спресовують у переповненій маршрутці немиті вуйки. Для велосипедистів є окремі світлофори.
За 2 тижні перебування в Копенгагені я жодного разу(!) не мив своє взуття, бо не було потреби - воно залишалось чистим увесь цей час. Навіть коли падав дощ - це не було проблемою, бо тротуари чисті (їх миє спеціальна маленька машина) і рівні, тобто на них нема ні болота, ні калюж. Натомість у Львові після повернення я цілий день спотикався на тротуарах, бо звик, що вони повинні бути рівні і не дивився під ноги.
Дуже красиві будинки! В Копенгагені немає хмарочосів, бо люди вирішили зберегти атмосферу міста. Мені дуже сподобалась архітектура як старої частини міста, так і більш сучасних районів. Практично в усіх будинків на даху є вікна- це дозволяє економити електроенергію і як на мене додає щось особливе в такому помешканні (принаймні я завжди мріяв про вікно у стелі)
Особливої уваги заслуговує громадський транспорт. В розпорядженні жителів міста, окрім згаданих вище велосипедів, є автобуси, міські електрички та метро. Основною перевагою транспортної системи є єдиний квиток на усі 3 види транспорту. Місто розбите на 100 зон і вартість проїзду залежить від кількості зон, які ти перетинаєш. Квитки бувають одноразові та багаторазові (кліпкатри). В кожному автобусі та на станції метро і електричок є "компостери" - жовті ящики, куди слід просунути кліпкарту. В "компостері" на карті буде надруковано час та дату компостування. Від зазначеного часу пасажир може пересуватись в межах певної кількості зон (зазначених на квитку чи кліпкарті) протягом однієї години. Проїзд в межах 3-х зон коштує 19 крон (1 крона = 1,4 гривні). Досить дорого, проте натомість ви отримуєте дійсно проїзд громадським транспортом, а не перевезення дров по роздовбаних дорогах при температурі +40 і бабцями, яким все життя дує з вікна. В автобусах переважно завжди є місце для сидіння, також вони адаптовані для проїзду інвалідів. Кожна зупинка оголошується бортовим комп"ютером, також є 2 екрани, де можна прочитати назви кінцевої станції та наступної зупинки. В автобусах є камери спостереження і сканери біля кожних дверей (всі автобуси однакові, по 3-є дверей)
Електрички мені сподобались ще більше. Зручні сидіння, двері на кнопки, вагони обладнані місцями для інвалідів та велосипедистів. Власне для останніх є спеціальні вагони, на яких ззовні намальований велосипед.
Це не "хюндай", який курсує між містами раз в день. Це звичайний громадський транспорт. Міжміські потяги там кращі. В такій звичайні електричці є окремі секції, де заборонено порушувати тишу. Тобто якщо ти хочеш їхати в тиші - будь ласка. Зрештою в інших вагонах не набагато гучніше - датчани стримані і не шумні люди.
Метро в Копенгагені є наймолодшим видом транспорту. Воно тут близько 10ти років. Є тільки 2 гілки. Проте воно тут дійсно сучасне. Впасти на рейки просто неможливо - перон відгороджений скляною стіною. Потяги метро керовані електронікою і там просто немає кабіни водія. Потяг зупиняється так, що його двері знаходяться прямісінько перед дверима скляної стіни і обоє дверей відкриваються одночасно.
Хотілося б окремо виділити дві риси, які є спільними для цих трьох видів транспорту. Перше - всюди є безплатний безпровідний інтернет і друге - всі вони курсують згідно розкладу. Львівяни можуть спитати - що це означає? Це означає, що зранку перед виходом з дому можна зайти на сайт http://www.rejseplanen.dk/ , ввести початкову і кінцеву адреси і отримати ПОХВИЛИННИЙ графік руху потрібних тобі транспортних засобів. І можна бути впевненим, що автобус/електричка/метро будуть на станції точно в зазначений час. Перевірив.
Одноразовий квиток і кліпкарта не єдині способи оплати проїзду. Також є магнітні картки - ними потрібно провести при вході/виході з транспортного засобу. Таким чином враховується виключно шлях, який ви подолали. Також можна купити електронний квиток через iPhone/Android (можливо і більше).
До речі, штраф за безквитковий проїзд - 600-700 крон.
Нам є в кого вчитись. Було б ще бажання.. Людина приїжджає на роботу без стресів - ніхто тобі не нагрубить в автобусі, не штовхне, не стане брудною кросівкою тобі на ногу. Свіже повітря, кондиціонери. Ти не запізнишся на роботу, бо не треба чекати пів години поки в маршрутках буде місце хоча би протиснутись на останню сходинку, і не чекатимеш 45 хвилин тролейбуса,який насправді стоїть зламаний за кілька зупинок до твоєї. Звісно, за все потрібно платити, але воно того вартує.
Буду писати ще і постараюсь додавати більше фотографій.