Трасса Кондратюка
«Траса Кондратюка» - так називається траса, якою перша людина висадилася на Місяць. Ім’я «Кондратюк» має один із місячних кратерів на його затемненому боці. Так само, як і цей кратер, у тіні залишилася доля Юрія Кондратюка - визначного вченого-самоука. Вченого, який прокладав місячні траси ще на початку ХХ століття. Міжнародна академія астронавтики рекомендувала долучити його ім’я до 78 вчених світу, представлених у Міжнародному залі космічної слави (штат Нью-Мехіко, США). А що знаємо ми, його земляки, про цю людину?
«Це ж наш гімназист - Сашко Шаргей!»
Минуло дуже багато років із часу його смерті, перш ніж стало відомо, що одного з піонерів ракетної техніки насправді звали Олександр Гнатович Шаргей. Під чужим ім’ям, яке він взяв заради спасіння, Олександр прожив понад двадцять років. Втім, свободи це йому не дало. Все його життя було прожите, як у в’язниці: без долі, без сім’ї, без права на нормальну роботу.
Народився він 1987 року у сім’ї вчительки та студента університету Святого Володимира. І до і після народження сина батько постійно переховуватиметься від поліції, і зрештою поїде за кордон. Мати після того, як вагітною «погостює» в Лук’янівській в’язниці, почне слабувати і дуже швидко помре. Маленького Сашка виховає бабуся. Тут слід зазначити, що мати Сашка Шаргея була зі стародавнього баронського роду фон Шліппенбахів, і хоча вона ще замолоду порвала зі своїм аристократичним минулим, саме це зіграє драматичну роль у житті талановитого вченого.
Втім, все починалося гарно. Сашко мав прекрасні успіхи в точних науках: на вступних іспитах до Полтавської гімназії він показав такі знання, що його прийняли відразу на третій курс. Згодом він став одним із двох медалістів на весь курс. Пізніше, коли КДБ розшукуватиме сліди Кондратюка, гімназійний учитель впізнає його на фото і скаже: «Це ж наш Сашко Шаргей!»
Зоряні польоти
Про польоти у зоряні простори він мріяв завжди. Вже у 17 років вигадав оригінальну принципову схему відділення посадочно-злітного модуля, а також його стикування з «кораблем-маткою» після відвідин Місяця. При цьому він зовсім не був знайомий із розробками Ціолковського. Мине півстоліття, і американці скористаються його схемами, які зекономять державі не один мільйон доларів. Але Олександр Шаргей до того місячного часу не дожив.
У квітні 1917 року він завершує роботу над першим твором, що мав назву «Петроградський рукопис». З 1919 року працює над рукописами книг «Хто буде читати, щоб будувати», «Про міжпланетні подорожі», «Завоювання міжпланетних просторів» (завершив у 1925 році). Олександр вивів основні рівняння руху ракети, обгрунтував оптимальний спосіб польоту на Місяць і повернення на Землю. Висунув ідеї створення багатоступінчастої ракети і міжпланетних проміжних баз, використання сонячного світла для розгону ракети, а також енергозабезпечення Землі, застосування шлюзу і скафандра для виходу у відкритий космос… Понад 20 оригінальних ідей і розробок Шаргея-Кондратюка в галузі космонавтики та ракетобудування отримали високу оцінку вітчизняних та зарубіжних вчених.
Пропав безвісти…
Юнака з аристократичним минулим у радянській країні чекали не кращі перспективи. А в нього, окрім походження, були ще деякі «гріхи» перед радянською владою. У березні 1917 року Шаргея направляють на Закавказький фронт. Коли розпочалася громадянська війна, Олександра Шаргея проти його волі мобілізували до лав генерала Корнілова. Звідти він утік, але у Києві потрапив до денікінців, у яких теж затримався недовго. Проте цього вистачило, аби назавжди стати для радянської влади «білогвардійцем» і класовим ворогом. Відтепер він - людина без шансів на отримання вищої освіти, без права на реалізацію своїх задумів.
Але як же зник Олександр Шаргей і з’явився Юрій Кондратюк?
Втратив він своє ім’я у 1921 році. Втікши з денікінської армії, Олександр довго переховується, працює на найбрудніших роботах: розвантажує, мастить і зчеплює вагони, лудить посуд, пиляє дрова. У містечку Мала Виска наймається кочегаром на цукровий завод. І все заради черствого шматка хліба. Голод був такий, що він навіть ловив горобців.
Але це не заважало йому думками завжди ширяти понад хмарами. Він уявляв собі скафандр, у якому полетять космонавти. Ось космонавт лежить, аби легше переносити перенавантаження… Ось камери згоряння із шаховим розташуванням окислювача і палива… Ось система управління ракетою… Лежачи у тісному льосі, він мріяв про космічні польоти і писав рукопис, який виведе американців на місячну трасу, «трасу Кондратюка».
Він прекрасно розуміє - у більшовицькій країні йому немає місця. Тож він вирішує тікати до Німеччини - там є якісь родичі. Не судилося… На кордоні його затримують і відправляють до Києва. Туди він прибуває вже тяжко хворим на тиф. Тому його відпустили додому - помирати. Та він, наперекір тяжкій хворобі, видужав: у Малій Висці його виходила Ольга Ляшинська.
У той час у Малій Висці шукають колишніх офіцерів, буржуїв та інших «недобитків» царату. Врятувати Олександра вирішує його мачуха. Вона передає йому з Києва томик Шіллера. В ньому лежала метрика на ім’я Георгія Васильовича Кондратюка, який помер від туберкульозу. Хоча про самого Кондратюка він практично нічого не знав, але зате Олександр Шаргей зможе сміливо відповідати, що не служив у «білих» арміях. Щоправда, кажуть нібито документи Кондратюка потрапили до Шаргея ще раніше - під час втечі від Денікіна. Зараз вже ніхто не розповість, як було насправді… Можливо, ми взагалі б не знали, що Юрій Кондратюк - це Олександр Шаргей, якби не гімназійний вчитель, якби у 1977 році сестра Шаргея Ніна не відкрила спеціальній комісії таємницю - Кондратюк насправді є Шаргеєм…
Нове ім’я
Щастя нове ім’я Олександрові Шаргею не принесло. Він продовжує працювати на брудних роботах і тим часом у 1925 році завершує «Завоювання міжпланетних просторів». Сподіваючись на краще, він надсилає рукопис до московської «Головнауки». У надрукуванні праці йому відмовляють. Тоді він сам їде до Москви, намагається влаштуватися на роботу - жодних результатів. Починаються нові поневіряння.
Через «Хлібпродукт» Юрій-Олександр отримує призначення на Північний Кавказ, де працює механіком. У 1927 році перебирається до Новоросійська, влаштувається у «Союзхліб». Потім ще один переїзд - на Алтай. Там, у далекому Сибіру, він теж виявляє свій талант - будує найбільший у світі дерев’яний елеватор на 10 тисяч тонн зерна. Будує без жодного цвяха, зекономивши молодому Радянському Союзу не одну тисячу золотих рублів. Саме за цю економію і забрав його «чорний ворон». За це його щодня допитували довго і жорстоко, за це вибили йому 11 зубів, за це звинуватили у тому, що будував без цвяхів, аби швидше розвалилася радянська держава, і відправили у заслання. А елеватор той простояв піввіку. Можливо, й досі стояв би, якби хтось не підпалив.
У засланні він народив ще один геніальний проект: найпотужнішу у світі вітроелектростанцію, заввишки 165 метрів. Жоден науковий інститут не мав розробок, які передбачали б таку потужність - 1200 кВт. За цей проект Орджонікідзе навіть наказав достроково звільнити Кондратюка. Він прибув до Криму, щоб побудувати електростанцію. Але знову втрутився фатум. Серго застрелився (чи його застрелили) у 1937 році, а Кондратюка, який встиг зробити лише фундамент, відкликали до Москви: доручили проектувати вітродвигуни для колгоспних ферм.
Але повернемося на кілька років до цього. Ще до арешту він встигає розпочати листування з відомими вченими й отримує позитиві відгуки на свої роботи. Незважаючи на їх беззаперечну талановитість, навіть геніальність, книги не виходили друком. Проте це не зламало Кондратюка. Він тугіше затягує пасок і в 1929 році власним коштом видає дві тисячі екземплярів «Завоювання міжпланетних просторів». Про нього заговорили і радянські, й іноземні вчені.
Навіть Сергій Корольов був знайомий із працями Юрія Кондратюка. Запрошував до своєї робочої групи. Але доля відвернулася від Шаргея-Кондратюка: анкета, яку він мав заповнити, була справжнім смертним вироком. Адже перевіряли родоводи аж до сьомого коліна. Крім того, без сумніву, виплили б нагору і зміна прізвища, і золоті офіцерські погони. А він же був за крок від здійснення мрії!
Остання стежина
Крапку поставила Друга світова війна. Влітку 1941 року московська проектно-експериментальна контора вітроелектростанцій, де працював Юрій Кондратюк (Шаргей), гуртом «добровільно» влилася в дивізію народного ополчення. Подальша доля винахідника, який лишив слід на Місяці, але не на Землі, достеменно невідома. Найімовірніше, Олександр Шаргей звернув із заплутаних стежин життя у заметіль смерті взимку 1942 року. Подейкували, що його викрали німці, і він потім брав участь у секретному проекті Вернера фон Брауна. Але, мабуть, солдата просто розстріляли, а портфель із рукописами, який він нібито завжди носив із собою, віддали куди слід. Переповідають, що після війни, розбираючи ворожі архіви, там бачили прізвище Кондратюка, розрахунки польоту на Місяць.
За неперевіреними даними, славнозвісні книжечки, забруднені машинним маслом, які Шаргей писав у темному льосі, нині зберігаються у бібліотеці Конгресу США. Як вони туди потрапили і чи це не звичайні чутки, нам зараз перевірити складно.
Шістдесят чотири роки немає вже на Землі Олександра Шаргея, котрий ховався від жорстокостей того часу під чужим іменем. Лише по смерті він повернув своє ім’я. Пам’ятаймо його - Олександр Гнатович Шаргей. Він не мав вищої освіти, але мав палку мрію. І він проклав свою стежину в космос. Можливо, там він щасливіший, аніж на стежинах земних.