Scale. Масштаб
Прочитав одну за одною книги "Scale" by Greg Egan та "Масштаб" М. та С. Дяченко. Як я і гадав, це зовсім різні історії, а спільного у них власне тільки детективний початок та світ, в якому живуть люди різних розмірів.
Іган - це Іган. Він проробив фізичну модель свого світу, різність у нього не обмежується лише розмірами людей, а розповсюджується на інші пов'язані параметри та сфери життя (і варіантів масштабу там не два, а сім, плюс ще один, на якому людей немає), і все це грає роль у сюжеті. Ну, не дуже детально, але цілком досить. І те, що починається як невеличкий детектив, переростає в кризу росту цивілізації. А, і чомусь всі його персонажі постійно п'ють воду, хоча якраз це не має ніякого значення для історії. Слово "water" зустрічається в тексті 96 разів :)
Дяченки - це Дяченки. Ніякого обґрунтування, ніякого узгодження, просто в світі якось існують поруч континент з людьми та континент з ліліпутами, які дожили до сучасного рівня цивілізації. І це, звісно, лише фон для історії неможливого кохання, надривних переживань, різноманітних неврозів персонажів та всіляких дурниць, які в стосунках дозволено чинити жінці, але ніяк не чоловіку на ролі головного героя.
Роман Ігана міг би бути сценарієм двосерійного фантастично-детективного фільму. Дяченки скоріш створили любовний серіал про екзотичних детективів, від якого реальні детективи, мабуть, сміялися б. І ще одна різниця. Різномасштабні люди Ігана дві тисячі років живуть поруч у мирі та відносній злагоді, а описані в романі проблеми та конфлікти - це дуже особлива ситуація в їхньому житті. Люди та ліліпути Дяченків інстинктивно жахаються та зневажають одне одного, і постійно балансують на межі світової війни.
Дві зовсім різні історії зовсім різних людей з різних світів.
Іган - це Іган. Він проробив фізичну модель свого світу, різність у нього не обмежується лише розмірами людей, а розповсюджується на інші пов'язані параметри та сфери життя (і варіантів масштабу там не два, а сім, плюс ще один, на якому людей немає), і все це грає роль у сюжеті. Ну, не дуже детально, але цілком досить. І те, що починається як невеличкий детектив, переростає в кризу росту цивілізації. А, і чомусь всі його персонажі постійно п'ють воду, хоча якраз це не має ніякого значення для історії. Слово "water" зустрічається в тексті 96 разів :)
Дяченки - це Дяченки. Ніякого обґрунтування, ніякого узгодження, просто в світі якось існують поруч континент з людьми та континент з ліліпутами, які дожили до сучасного рівня цивілізації. І це, звісно, лише фон для історії неможливого кохання, надривних переживань, різноманітних неврозів персонажів та всіляких дурниць, які в стосунках дозволено чинити жінці, але ніяк не чоловіку на ролі головного героя.
Роман Ігана міг би бути сценарієм двосерійного фантастично-детективного фільму. Дяченки скоріш створили любовний серіал про екзотичних детективів, від якого реальні детективи, мабуть, сміялися б. І ще одна різниця. Різномасштабні люди Ігана дві тисячі років живуть поруч у мирі та відносній злагоді, а описані в романі проблеми та конфлікти - це дуже особлива ситуація в їхньому житті. Люди та ліліпути Дяченків інстинктивно жахаються та зневажають одне одного, і постійно балансують на межі світової війни.
Дві зовсім різні історії зовсім різних людей з різних світів.