Мауглі
- Слухай, ти, жовторотику! - грізно проревів ведмідь.- Я навчив тебе Законові Джунглів. Він один для всіх, окрім мавп, які живуть на деревах. У них немає Закону. У них немає своєї мови, лише крадені слова, які вони переймають в інших, коли підслуховують, піддивляються, підстерігають, сидячи на гіллі. їхні звичаї - не наші звичаї. Вони нічого не пам'ятають. Вони балакучі і хвалькуваті, вважають себе великим народом, що буцімто задумав великі діла в Джунглях. Та лише впаде згори горіх, і вони вже про все забули, окрім їжі. Ніхто з ними не спілкується. Ми не ходимо на водопій туди, куди ходять вони, не полюємо там, де вони, не вмираємо там, де вони вмирають. Ти хоча б слово чув від мене про Бандар-Логів?
- Ні,- прошепотів Мауглі, бо і ліс притих від голосу Балу.
- Отож. Бо вони злі, брудні, безсовісні і хочуть лише привернути до себе увагу. Але ми не помічаємо їх навіть тоді, коли вони кидають горіхи і сиплють сміття нам на голову.
І тут ціла злива горіхів, суччя та гілок посипалася згори на них, почувся вискіт, кашель і сердиті стрибки високо в верхів'ї дерев.
- Закон забороняє водитися з Мавп'ячим Племенем,- сказав Балу,- не забувай про це!
- Але ти мав його попередити,- зауважила Багіра.
- Я? Звідки я знав, що він приятелюватиме з усілякою поганню? Тьху!
Знову горіхи дощем посипалися їм на голови, і ведмідь із пантерою втекли, прихопивши з собою Мауглі. Балу говорив про мавп достеменну правду. Вони жили на верхівках дерев, а оскільки звірі рідко дивляться вгору, то мавпам і Народу Джунглів не доводилося зустрічатися. Та коли мавпам траплявся поранений вовк, тигр чи хворий ведмідь, вони мучили недужих і слабких і задля забавки кидали в звірів гілками і горіхами, сподіваючись, що їх помітять. Вони зчиняли галас, під'юджували звірів на бійки та затівали між собою дріб'язкові суперечки, а мертвих мавп кидали будь-де, напоказ усьому Народові Джунглів. Вони збиралися вибрати собі ватажка і завести свої закони і звичаї, та так і не зібралися, бо пам'ять у них була коротка, не далі вчорашнього дня. Зрештою вони придумали прислів'я: «Усі Джунглі думатимуть завтра так, як мавпи думають сьогодні», та тим і втішилися.
Ніхто із звірів не звертав на них уваги, от чому вони так зраділи, коли Мауглі почав гратися з ними.
Р. Кіплінг
- Ні,- прошепотів Мауглі, бо і ліс притих від голосу Балу.
- Отож. Бо вони злі, брудні, безсовісні і хочуть лише привернути до себе увагу. Але ми не помічаємо їх навіть тоді, коли вони кидають горіхи і сиплють сміття нам на голову.
І тут ціла злива горіхів, суччя та гілок посипалася згори на них, почувся вискіт, кашель і сердиті стрибки високо в верхів'ї дерев.
- Закон забороняє водитися з Мавп'ячим Племенем,- сказав Балу,- не забувай про це!
- Але ти мав його попередити,- зауважила Багіра.
- Я? Звідки я знав, що він приятелюватиме з усілякою поганню? Тьху!
Знову горіхи дощем посипалися їм на голови, і ведмідь із пантерою втекли, прихопивши з собою Мауглі. Балу говорив про мавп достеменну правду. Вони жили на верхівках дерев, а оскільки звірі рідко дивляться вгору, то мавпам і Народу Джунглів не доводилося зустрічатися. Та коли мавпам траплявся поранений вовк, тигр чи хворий ведмідь, вони мучили недужих і слабких і задля забавки кидали в звірів гілками і горіхами, сподіваючись, що їх помітять. Вони зчиняли галас, під'юджували звірів на бійки та затівали між собою дріб'язкові суперечки, а мертвих мавп кидали будь-де, напоказ усьому Народові Джунглів. Вони збиралися вибрати собі ватажка і завести свої закони і звичаї, та так і не зібралися, бо пам'ять у них була коротка, не далі вчорашнього дня. Зрештою вони придумали прислів'я: «Усі Джунглі думатимуть завтра так, як мавпи думають сьогодні», та тим і втішилися.
Ніхто із звірів не звертав на них уваги, от чому вони так зраділи, коли Мауглі почав гратися з ними.
Р. Кіплінг