Звіт із подорожі в Республіку Білорусь. 19-21.04.2013. Яка ж вона, країна зубрів? Висновки.
О, людино, читаюча ці рядки!
Сподіваюся, що читати попередні дописи про перший і другий день мого перебування в Білорусі хоч трохи було цікаво :)
І, можливо, хтось уже задавався питанням, чому ж у заголовках називаю цю республіку "країною картоплі", "країною мільйонерів", "країною зубрів"...
Насправді це стереотипи. Це те саме, що назвати Росію країною ведмедів, "матрьошок", балалайок і мужиків, що танцюють у шапках-вушанках по снігу разом з ведмедями :)
Хоча, доля правди в моїх назвах таки є. Картоплі білоруси вирощують дійсно багато. Майже всі люди в країні справді мільйонери. Тільки не доларові. По приблизному курсу, нашій одній гривні рівна одна тисяча білоруських рублів. Тому люди, вказуючи розміри своєї зарплати (мої друзі запитували це) називали, до прикладу "два мільйони сто тисяч рублів", по-нашому це 2100 грн.
А щодо зубрів, то їх у лісах досить багато. Стереотипи можна вважати виправданими, хоч і не слід все узагальнювати...
Переходжу до опису нашого третього, останнього дня перебування в північній республіці.
Вийшовши з готелю, натрапили на пам'ятник поштареві. Ктулху вподобав цього персонажа :)
Зі самого початку подорожі дуже хотілось побачити Національну Бібліотеку, названу в народі "чупа-чупсом". І ось вашій увазі шедевр архітекртури початку XXI століття:
Поруч з бібліотекою є декілька житлових будинкв із цікавим оздобленням. Наприклад:
Ктулху і це вподобав:
При бібліотеці багато мудрих висловлювань:
А поруч досить непоганий пейзаж. Звірятко зачароване :)
Надибали пам'ятник Максимові Горькому (здається, таки йому):
В центральному парку є кілька атракціонів. Ключовим є "дідькове колесо" із написом, що то за місто:
Так у нас проходила фотосесія:
У парку знайшов інструкцію, "що робити при побитті градусника". Збережіть собі це, про всяк випадок (на нижній частині не видно слова "НЕ", тому будьте уважними):
Оптимізмом аж пре:
Ктулху на фоні місцевої річечки:
Архітектура соцреалізму, хоч нагадує чимось Грецію:
А ось це станція метро "Кастрычынская" (рос. "Октябрьская", укр. "Жовтнева"). При вході квіти, як пам'ять про жертв терактів у Мінському метро в 2011 році. Пригадуємо новини. І хоча б подумки вшануймо невинних людей...
О дванадцятій дня мали виїжджати у Брест, щоб потім повернутися в Україну. По дорозі зайшли в місцевий універсам. І, попри заборону фотографувати, не втримався від спокуси зазнімкувати ці настінні шедеври прямо в магазині:
У центрі міста збереглося хоч і небагато, але кілька старіших об'єктів:
На превелике моє щастя, побачив екскурсійну групу й вирішив приєднатися. Виявилося, що попав на "Фест екскурсоводів" :)
Ото щастя! Це якраз було те, що я шукав у столиці. Не розваги, не фоткання біля чого попало, а пізнання нового, цікавого!
Послухавши екскурсію, познайомився з двома мінськими колегами. Поговорили про роботу, дозвілля, суспільно-політичну ситуацію. Запросили один одного до Мінська/Львова. Білоруси, до речі, від Левового міста у захопленні, що й не дивно. Зізнаюся, Мінськ мене захопив теж :)
Ратуша в центрі міста:
Діючий католицький костел:
Після прибуття у Брест походили містечком знову. Натрапили на історичну частину міста. Побачили пам'ятник сімейству котячих:
Оля також шанувальниця котів:
Центральна вулиця Бреста:
Берестя - стара назва міста. Від слова "берест" (береза).
Пам'ятник засновникам і ключовим людям в історії міста:
Правда ж, білоруська мова зрозуміла? :)
Пам'ятник ліхтарникові:
По дорозі на вокзал зустріли театральну алегорію:
Пам'ятних одному з комуністичних вождів. Птахи оцінили його діяльність :)))
Після походеньок Брестом поверталися додому.
Зауважу, що з добиранням назад виникли проблеми. До Ковеля добрались електричками "Брест-Заболоття" та "Заболоття-Ковель". До Ковеля прибули о 1:25, а потяг до Львова покинув містечко ще о 1:15. От таке "западло". Не знаю, чи "Укразалізниця" спеціяльно так спланувала, але це дуже не радує. Трохи подрімавши на вокзалі, о четвертій ночі вирушили до Львова автобусом. Те, що їхали Україною, відчувалося. Особливо на якості доріг...
Щодо моїх висновків, то вони такі:
- У Білорусі варто побувати. Як туристові. Жити там теж можна, якщо змиритися з "придушенням" опозиції, російською мовою;
- Білоруси - мирні люди. Не скажу, що всі аж так привітні. Скоріше, терплячі та стримані;
- У цій країні панує щось схоже до "совєцького союзу". Зокрема, політика підйому виробництва, виконання планів. А також панування одного "вождя". Плюс серпи-молоти та радянська символіка.
- Продукти дійсно якісні та смачні;
- Природа таки прекрасна, і є на що подивитися. Те ж стосується і культурної спадщини;
- Якщо ніколи не були в Білорусі, й думаєте, чи варто витрачати на поїздку час - їдьте :)
Приїхали додому десь перед дев'ятою ранку. Страшенно втомлені через хронічне недосипання. Зате щасливі та сповнені досвіду :)
Цьому звітові кінець. Хто читав - той молодець :)
Сподіваюся, що читати попередні дописи про перший і другий день мого перебування в Білорусі хоч трохи було цікаво :)
І, можливо, хтось уже задавався питанням, чому ж у заголовках називаю цю республіку "країною картоплі", "країною мільйонерів", "країною зубрів"...
Насправді це стереотипи. Це те саме, що назвати Росію країною ведмедів, "матрьошок", балалайок і мужиків, що танцюють у шапках-вушанках по снігу разом з ведмедями :)
Хоча, доля правди в моїх назвах таки є. Картоплі білоруси вирощують дійсно багато. Майже всі люди в країні справді мільйонери. Тільки не доларові. По приблизному курсу, нашій одній гривні рівна одна тисяча білоруських рублів. Тому люди, вказуючи розміри своєї зарплати (мої друзі запитували це) називали, до прикладу "два мільйони сто тисяч рублів", по-нашому це 2100 грн.
А щодо зубрів, то їх у лісах досить багато. Стереотипи можна вважати виправданими, хоч і не слід все узагальнювати...
Переходжу до опису нашого третього, останнього дня перебування в північній республіці.
Вийшовши з готелю, натрапили на пам'ятник поштареві. Ктулху вподобав цього персонажа :)
Зі самого початку подорожі дуже хотілось побачити Національну Бібліотеку, названу в народі "чупа-чупсом". І ось вашій увазі шедевр архітекртури початку XXI століття:
Поруч з бібліотекою є декілька житлових будинкв із цікавим оздобленням. Наприклад:
Ктулху і це вподобав:
При бібліотеці багато мудрих висловлювань:
А поруч досить непоганий пейзаж. Звірятко зачароване :)
Надибали пам'ятник Максимові Горькому (здається, таки йому):
В центральному парку є кілька атракціонів. Ключовим є "дідькове колесо" із написом, що то за місто:
Так у нас проходила фотосесія:
У парку знайшов інструкцію, "що робити при побитті градусника". Збережіть собі це, про всяк випадок (на нижній частині не видно слова "НЕ", тому будьте уважними):
Оптимізмом аж пре:
Ктулху на фоні місцевої річечки:
Архітектура соцреалізму, хоч нагадує чимось Грецію:
А ось це станція метро "Кастрычынская" (рос. "Октябрьская", укр. "Жовтнева"). При вході квіти, як пам'ять про жертв терактів у Мінському метро в 2011 році. Пригадуємо новини. І хоча б подумки вшануймо невинних людей...
О дванадцятій дня мали виїжджати у Брест, щоб потім повернутися в Україну. По дорозі зайшли в місцевий універсам. І, попри заборону фотографувати, не втримався від спокуси зазнімкувати ці настінні шедеври прямо в магазині:
У центрі міста збереглося хоч і небагато, але кілька старіших об'єктів:
На превелике моє щастя, побачив екскурсійну групу й вирішив приєднатися. Виявилося, що попав на "Фест екскурсоводів" :)
Ото щастя! Це якраз було те, що я шукав у столиці. Не розваги, не фоткання біля чого попало, а пізнання нового, цікавого!
Послухавши екскурсію, познайомився з двома мінськими колегами. Поговорили про роботу, дозвілля, суспільно-політичну ситуацію. Запросили один одного до Мінська/Львова. Білоруси, до речі, від Левового міста у захопленні, що й не дивно. Зізнаюся, Мінськ мене захопив теж :)
Ратуша в центрі міста:
Діючий католицький костел:
Після прибуття у Брест походили містечком знову. Натрапили на історичну частину міста. Побачили пам'ятник сімейству котячих:
Оля також шанувальниця котів:
Центральна вулиця Бреста:
Берестя - стара назва міста. Від слова "берест" (береза).
Пам'ятник засновникам і ключовим людям в історії міста:
Правда ж, білоруська мова зрозуміла? :)
Пам'ятник ліхтарникові:
По дорозі на вокзал зустріли театральну алегорію:
Пам'ятних одному з комуністичних вождів. Птахи оцінили його діяльність :)))
Після походеньок Брестом поверталися додому.
Зауважу, що з добиранням назад виникли проблеми. До Ковеля добрались електричками "Брест-Заболоття" та "Заболоття-Ковель". До Ковеля прибули о 1:25, а потяг до Львова покинув містечко ще о 1:15. От таке "западло". Не знаю, чи "Укразалізниця" спеціяльно так спланувала, але це дуже не радує. Трохи подрімавши на вокзалі, о четвертій ночі вирушили до Львова автобусом. Те, що їхали Україною, відчувалося. Особливо на якості доріг...
Щодо моїх висновків, то вони такі:
- У Білорусі варто побувати. Як туристові. Жити там теж можна, якщо змиритися з "придушенням" опозиції, російською мовою;
- Білоруси - мирні люди. Не скажу, що всі аж так привітні. Скоріше, терплячі та стримані;
- У цій країні панує щось схоже до "совєцького союзу". Зокрема, політика підйому виробництва, виконання планів. А також панування одного "вождя". Плюс серпи-молоти та радянська символіка.
- Продукти дійсно якісні та смачні;
- Природа таки прекрасна, і є на що подивитися. Те ж стосується і культурної спадщини;
- Якщо ніколи не були в Білорусі, й думаєте, чи варто витрачати на поїздку час - їдьте :)
Приїхали додому десь перед дев'ятою ранку. Страшенно втомлені через хронічне недосипання. Зате щасливі та сповнені досвіду :)
Цьому звітові кінець. Хто читав - той молодець :)