Музей Історії Туалету. Або куди царі ходять пішки :)
Звісно, дорогий читачу, заголовок видається дивним. І так багатьом іншим.
Та нічого тут, зрештою, надзвичайного. Таке визначне місце дійсно є. У серці України - її столиці. Не знаю, правда, скільки по статистиці киян знають про цей музей. Для себе ж відкрив його чисто випадково. Присідайте, дітки, і слухайте :)
На початку грудня місяця Автору випала нагода завітати до Києва. Правду кажучи, вже й не пам'ятаю до пуття, нашо я туди їздив. Але раз там тинявся - значит тре було. У ранкову пору, після прибуття, шлунок подав сигнал "їсти". Що ж, думаю, треба то треба. Знайшов "Пузату Хату". Поїв. Заодну глянув у мапу Києва, що прихопив зі собою. На звороті пошарпаної карти був перелік музеїв. Із міркуванням "кудипіти" почав читати їх перелік, так як мав клаптик вільного часу (3-4 години до запланованої зустрічі). І тут, побачивши в переліку "Музей історії туалету", зробив свій вибір :)
Знаходиться дане творіння практично біля станції метро "Кловська". На вулиці Рибальській.
Здуріти! Музей Туалету! На вулиці Рибальській! :)
Поїхавши за вказаною адресою, знайшов заклад не відразу. Спочатку петляв лабіринтами київських вуличок Печерського району, та усе ж натрапив на величезне цегляне приміщення. Нагадувало воно скоріше форт. Пізніше з'ясувалося, що був близьким до істини. Ще в часи російської імперії там були військові склади, якщо не помиляюся.
Наданий момент у споруді на Рибальській (коло Печерського провулку) знаходиться торговий салон, де повно кераміки. Одразу виникла здогадка, яка ж була мета створення музею. А діє той же муз. із 2006 року. Музей, звісно, приватний. Вхід до музею вартував на початок грудня 20 гривень. Відразу, здавши верхній одяг у гардероб, зайшов у приміщення. І автоматично приєднався до екскурсії, котру вела співробітниця музею. Екскурсія входить у вартість квитка й починається щогодини. Тобто практично кожен відвідувач має змогу не лише побачити, а й почути багато про історію такого явища, як туалет. А також багато іншого цікавого.
У музей присутні як стенди з історичною інформацією про еволюцію вбиралень, так і досить милі сувенірчики, як, до прикладу, ці монстрики:
(клацнувши на зображення, можна дістати собі оригінал)
У формі унітазів на поличках присутні статуетки, скарбнички, навіть свічки, запальнички. На наступній світлині - скарбнички. Оригінальністю аж пре :)
Для хлопчиків та дівчаток продумали, бачу. (Мова за попереднє фото).
На наступній фотографії у правій частині буде шедевр - РАДІОКЕРОВАНИЙ ГОРШОК !!!
От уявіть себе лінивого. І сцену, коли дитина (чи дуже молодший братик/сестричка) хоче какати. І подає відповідний голосовий та сльозовий сигнали! А вам, шановний читачу, лінь покидати нагрітий диван перед телевізором. І йти у другий кінець кімнати, садити дитину на горщик. Рішення є! Взяв джойстика, натиснув потрібну кнопку та скерував унітазика у правильний кут кімнати. Коли дитинка зробить свою справу, то можна відсунути тим же шляхом все назад... А можна ще й дати дитині "порулити". Наскільки фантазія дозволить :)))
Один із експонатів подарував телеведучий шоу "Чорним по білому" (наче на "1+1" таке було) Анатолій Борсюк. Унітаз, до речі, з його портретом :)
До того ж раковина зліва - черговий мистецький шедевр. А розмальовка - "хенд мейд" :)
Крім цього, картина у центрі попереднього фото намальована кимось зі столичних учнів. Малюнок "примудрився" перемогти на одному з художніх конкурсів. За філософську глибину :)))
Наступна картинка не стільки філософська, скільки романтична. І до того ж досить мила:
На наступному фото Автор відобразив робочий стіл музейної працівниці. Зліва на столику Ви побачите рожевий унітазик. Це... міський телефон :)
Якщо набрати номер телефону музею, телефонний апарат задзвенить. Схоже, протаке можна також мріяти. Мати телефонний апарат у вигляді рожевого унітаза :)
Словом, дивіться:
(До слова - книга про історію туалету написана директором музею. І це лише один зі шести томів. Щоб ви знали, історія вбиралень досить таки багата... Справді. Вважаю, що тут нічого стидатися.)
А зараз ви, читачі, побачите воістинну унікальний експонат - ялинкову іграшку !!!
А також фірмовим сувеніром музею є горнятко (ніяка нахрін не "кружка", навіть не смійте вимовляти переді мною такого слова):
Звісно, що музей - то не одні експонати й сувеніри. На стінах є дуже-дуже багато корисної інформації. Екскурсовод оповідає про походження слів "туалет", "вбиральня", "лятрина", "гардероб", "виходок", "параша" та інші речі. А також пані ознайомила з тим, як у древні та середньовічні часи вирішували проблему гівновідведення:
Трохи гумору польською про "виходок":
І також певна доля премудрости з Корану:
Метою музею є не так показати щось огидне (хоча в принципі нічого огидного та гріховного у темі фекалій немає). Музей показує історію становлення й розвитку людської гігієни.
Продовжуючи тему експонатів, покажу вам середньовічного горщика. Нагадує цей предмет перевернутий капелюх.
Є також крилатий вислів "туди, де царі ходять пішки". Це, вірно, мова про туалет. Те, що робить рівним усіх людей.
Так що, миру вам усім! І наостанок статті картинку із котиком кидаю сюди. Котиком, що виглядав із кіоску на вулиці Солом'янській:
Пан Автор вважає, що кожен, хто буде у столиці, мав би відвідати цей музей. Місце справді варте уваги. Ви розширите свій кругозір та дійсно корисно й весело проведете час.
Шануймося!
Автор також зібрався в туалет. Радіючи, що дописав цю статтю :)