Сашко Бойченко - "Дві мудрості"
Дві мудрості
Оце, не повірите, надумав сказати вам напередодні виборів щось приємне. Звичайно, щоб стверджувати, ніби українські вибори належать до приємних подій, треба бути або незламним оптимістом, або безнадійним ідіотом, що, зрештою, в контексті наших політичних реалій одне й те саме. Тим часом ми з вами не такі, бо ми з вами - мудрі люди. Але, якщо подумати, то чи не полягає мудрість зокрема в тому, щоб і в найкращому вміти бачити щось погане, а в найгіршому - щось хороше? Щоправда, слід ще уточнити, про яку саме мудрість ідеться. Тобто - беручи узагальнено - про західну чи східну. Західну - беручи узагальнено - можна визначити як мудрість активну, екстравертну, спрямовану на зовнішній світ. Десь від Протагора починаючи, ця мудрість оголошує людину мірилом усіх речей і ототожнює свободу з відповідальністю. «Хочеш змінити своє життя? - запитує західна мудрість. - То йди на виборчу дільницю, бери бюлетень долі у власні руки і голосуй за гідного кандидата». Одне слово, західна мудрість - це мудрість, від якої нам жодної користі немає. Якщо ви зараз читаєте ці рядки, значить ви вже досягли віку, коли людина вміє читати. А якщо ви вже досягли віку, коли людина вміє читати, значить до цивілізаційного прориву України на Захід ви все одно не доживете. То пощо вам західна мудрість? Інша справа - мудрість східна або ж пасивна, інтровертна, спрямована сама на себе. Незворушно просидівши у позі лотоса шість тисяч років, східна мудрість каже (точніше, не каже, бо говорити тут нема про що, а лише безпристрасно зауважує краєчком свідомості): «Які кандидати? Які вибори? Яка відповідальність? Хто, будучи сповна розуму, може брати на себе відповідальність за цей нав’язливий каламутний сон, який навіть невідомо кому сниться?». І продовжує медитувати на розташований у районі власного пупа центр Всесвіту… Приємно, що Схід додумався до такої мудрості: після виборів вона в будь-якому разі стане нам у пригоді.