Как выиграть дело у Банка о повышении процентной ставки без согласия должника
Как выиграть дело у Банка о повышении процентной ставки без согласия должника?
Ответ неграмотного юриста - у Банка сейчас выиграть дело в суде почти невозможно.
Ответ грамотного юриста - Найти аналогичное решение Верховного Суда Украины!)
Предлагаю второй путь:
Вот одно из Решений Верховного Суда Украины, в котором апелляционный суд удовлетворил требования истца о признании противоправными действий Укрсоцбанка о поднятии процентной ставки и обязали Банк произвести перерасчет процентов по кредитному договору. Думаю, такое решение будет полезным, поскольку в соотвествии со ст. 360-7 ГПК Украины решения Верховного Суда Украины, принятые вследствие применения одних и тех же норм материального права в подобных правоотношениях, являются обязательными для всех субъектов права и всех судов Украины.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 липня 2012 року
м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Онопенка В.В.,
Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання підвищення процентної ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором за період з 1 серпня 2008 року по грудень 2009 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») в особі Кримської республіканської філії публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання підвищення процентної ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором за період з 1 серпня 2008 року по грудень 2009 року. Позов мотивував тим, що 3 лютого 2005 року між сторонами у справі був укладений кредитний договір НОМЕР_1, за умовами якого ОСОБА_1 до 1 січня 2010 року повинен повернути банку кредит у сумі 25 584,00 долари США, сплатити визначені договором 12 % річних.
Позивач вказував на те, що 1 серпня 2008 року він дізнався про односторонню зміну ПАТ «Укрсоцбанк» процентної ставки з 12 % до 13,5 % річних. Відповідно до пункту 2.6 кредитного договору банк може ініціювати зміну відсоткової ставки за надання кредиту, але не право зміни її в односторонньому порядку. За таких обставин позивач просив суд визнати дії ПАТ «Укрсоцбанк» із зміни в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом неправомірними, зобов’язати банк віднести здійснені ним платежі на погашення кредиту за процентними ставками, обумовленими в кредитному договорі при його укладенні, та здійснити перерахунок відсотків за кредитом за період з 1 серпня 2008 року по грудень 2009 року, оскільки банк без повідомлення й укладення додаткової угоди з позичальником змінив у кредитному договорі процентну ставку в односторонньому порядку.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 31 травня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 7 липня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним підвищення ПАТ «Укрсоцбанк» процентної ставки за кредитним договором НОМЕР_1, укладеним між сторонами 3 лютого 2005 року; зобов’язано банк здійснити перерахунок відсотків за кредитним договором за період з 1 серпня 2008 року по грудень 2009 року відповідно до редакції договору, чинної на час його укладення; стягнуто з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 74,00 грн; стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 12,75 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року рішення апеляційної інстанції залишено без змін.
ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: неоднакового застосування положень ч. 2 ст. 642 ЦК України. Відповідач просить судові рішення касаційної й апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові позивача відмовити.
На обґрунтування заяви ПАТ «Укрсоцбанк» додало копії судових рішень касаційної інстанції від 21 квітня 2010 року, від 14 грудня 2011 року та від 25 січня 2012 року, в яких по-іншому, на думку банку, застосовано положення ч. 2 ст. 642 ЦК України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши заперечення позивача на заяву про перегляд рішень, перевіривши матеріали справи й викладені в заяві банку доводи, вислухавши представника ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 склалися кредитні правовідносини на основі кредитного договору НОМЕР_1, укладеного 3 лютого 2005 року, згідно з яким сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору й зазначено підстави зміни процентної ставки.
Пунктом 2.6 цього кредитного договору передбачена можливість зміни розміру відсоткової ставки. Кредитор зобов’язаний повідомити позичальника про намір підвищити процентну ставку не пізніше, ніж за десять днів до дати початку їх застосування, а також запропонувати для укладення відповідну додаткову угоду. У разі якщо позичальник погодиться із зміненим розміром процентної ставки, він зобов’язаний протягом п’яти днів підписати запропоновану кредитором додаткову угоду про внесення змін до кредитного договору та повернути її до банку. У разі якщо позичальник не погодиться із запропонованим кредитором розміром процентів, позичальник зобов’язаний протягом п’яти днів повернути кредитору заборгованість з кредиту, сплатити нараховані проценти, пеню та можливі штрафні санкції в повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банк надіслав позичальнику повідомлення про підвищення відсоткової ставки з 12 % до 13,5 % річних, а позивач, сплачуючи кредит за новою процентною ставкою, такими діями підтвердив отримання повідомлення й погодився на підвищення розміру процентної ставки.
Постановляючи нове рішення, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що 18 червня 2008 року банк надіслав на адресу ОСОБА_1 повідомлення про підвищення з 1 липня 2008 року розміру процентної ставки до 13,5 % річних за кредитним договором НОМЕР_1 від 3 лютого 2005 року (а. с. 45, 46). Із повідомлення Севастопольської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» від 8 грудня 2008 року НОМЕР_2 вбачається, що повідомлення банку отримав не позичальник ОСОБА_1, а зовсім інша особа - ОСОБА_3 (а. с. 47). Тобто в зазначений строк позивач не підписував додаткову угоду до кредитного договору стосовно збільшення процентної ставки, оскільки не був повідомлений про пропозицію кредитора.
У подальшому ОСОБА_1 здійснював поточні платежі згідно із передбаченим кредитним договором графіком за 12 % ставкою, вносячи в каси банку більші за розміром суми для дострокового погашення кредитної заборгованості. Копії квитанцій підтверджують той факт, що позичальник не міг знати про зміну процентної ставки, оскільки в них не зазначається відсоткова ставка (а. с. 89-94). Крім того, листування позичальника з банком свідчить про те, що позичальник повідомлень від банку про збільшення процентної ставки за новою відсотковою ставкою не отримував, тому положення ч. 2 ст. 642 ЦК України не підлягає застосуванню.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що судові рішення постановлено з дотриманням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки банк, змінюючи в односторонньому порядку процентну ставку, не повідомив про це позичальника, що призвело до порушень п. 2.6 кредитного договору НОМЕР_1 від 3 лютого 2005 року та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Додані ПАТ «Укрсоцбанк» до заяви копії ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 квітня 2010 року та рішень колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року та від 25 січня 2012 року не можуть бути взяті Верховним Судом України до уваги, тому що в них установлено зовсім інші обставини. Тобто в справах, на які посилається відповідач, судами касаційної інстанції правильно застосовано норми ст. 642 ЦК України, оскільки судами встановлено факт укладення додаткової угоди про зміну договору. У справі, що переглядається, цей факт відсутній.
З урахуванням викладеного в задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року слід відмовити, оскільки встановлені п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підстави для перегляду Верховним Судом України судових рішень відсутні.
Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року відмовити.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
Головуючий А.Г. Ярема
Ответ неграмотного юриста - у Банка сейчас выиграть дело в суде почти невозможно.
Ответ грамотного юриста - Найти аналогичное решение Верховного Суда Украины!)
Предлагаю второй путь:
Вот одно из Решений Верховного Суда Украины, в котором апелляционный суд удовлетворил требования истца о признании противоправными действий Укрсоцбанка о поднятии процентной ставки и обязали Банк произвести перерасчет процентов по кредитному договору. Думаю, такое решение будет полезным, поскольку в соотвествии со ст. 360-7 ГПК Украины решения Верховного Суда Украины, принятые вследствие применения одних и тех же норм материального права в подобных правоотношениях, являются обязательными для всех субъектов права и всех судов Украины.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 липня 2012 року
м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Онопенка В.В.,
Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання підвищення процентної ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором за період з 1 серпня 2008 року по грудень 2009 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») в особі Кримської республіканської філії публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання підвищення процентної ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором за період з 1 серпня 2008 року по грудень 2009 року. Позов мотивував тим, що 3 лютого 2005 року між сторонами у справі був укладений кредитний договір НОМЕР_1, за умовами якого ОСОБА_1 до 1 січня 2010 року повинен повернути банку кредит у сумі 25 584,00 долари США, сплатити визначені договором 12 % річних.
Позивач вказував на те, що 1 серпня 2008 року він дізнався про односторонню зміну ПАТ «Укрсоцбанк» процентної ставки з 12 % до 13,5 % річних. Відповідно до пункту 2.6 кредитного договору банк може ініціювати зміну відсоткової ставки за надання кредиту, але не право зміни її в односторонньому порядку. За таких обставин позивач просив суд визнати дії ПАТ «Укрсоцбанк» із зміни в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом неправомірними, зобов’язати банк віднести здійснені ним платежі на погашення кредиту за процентними ставками, обумовленими в кредитному договорі при його укладенні, та здійснити перерахунок відсотків за кредитом за період з 1 серпня 2008 року по грудень 2009 року, оскільки банк без повідомлення й укладення додаткової угоди з позичальником змінив у кредитному договорі процентну ставку в односторонньому порядку.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 31 травня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 7 липня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним підвищення ПАТ «Укрсоцбанк» процентної ставки за кредитним договором НОМЕР_1, укладеним між сторонами 3 лютого 2005 року; зобов’язано банк здійснити перерахунок відсотків за кредитним договором за період з 1 серпня 2008 року по грудень 2009 року відповідно до редакції договору, чинної на час його укладення; стягнуто з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 74,00 грн; стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 12,75 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року рішення апеляційної інстанції залишено без змін.
ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: неоднакового застосування положень ч. 2 ст. 642 ЦК України. Відповідач просить судові рішення касаційної й апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові позивача відмовити.
На обґрунтування заяви ПАТ «Укрсоцбанк» додало копії судових рішень касаційної інстанції від 21 квітня 2010 року, від 14 грудня 2011 року та від 25 січня 2012 року, в яких по-іншому, на думку банку, застосовано положення ч. 2 ст. 642 ЦК України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши заперечення позивача на заяву про перегляд рішень, перевіривши матеріали справи й викладені в заяві банку доводи, вислухавши представника ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 склалися кредитні правовідносини на основі кредитного договору НОМЕР_1, укладеного 3 лютого 2005 року, згідно з яким сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору й зазначено підстави зміни процентної ставки.
Пунктом 2.6 цього кредитного договору передбачена можливість зміни розміру відсоткової ставки. Кредитор зобов’язаний повідомити позичальника про намір підвищити процентну ставку не пізніше, ніж за десять днів до дати початку їх застосування, а також запропонувати для укладення відповідну додаткову угоду. У разі якщо позичальник погодиться із зміненим розміром процентної ставки, він зобов’язаний протягом п’яти днів підписати запропоновану кредитором додаткову угоду про внесення змін до кредитного договору та повернути її до банку. У разі якщо позичальник не погодиться із запропонованим кредитором розміром процентів, позичальник зобов’язаний протягом п’яти днів повернути кредитору заборгованість з кредиту, сплатити нараховані проценти, пеню та можливі штрафні санкції в повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банк надіслав позичальнику повідомлення про підвищення відсоткової ставки з 12 % до 13,5 % річних, а позивач, сплачуючи кредит за новою процентною ставкою, такими діями підтвердив отримання повідомлення й погодився на підвищення розміру процентної ставки.
Постановляючи нове рішення, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що 18 червня 2008 року банк надіслав на адресу ОСОБА_1 повідомлення про підвищення з 1 липня 2008 року розміру процентної ставки до 13,5 % річних за кредитним договором НОМЕР_1 від 3 лютого 2005 року (а. с. 45, 46). Із повідомлення Севастопольської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» від 8 грудня 2008 року НОМЕР_2 вбачається, що повідомлення банку отримав не позичальник ОСОБА_1, а зовсім інша особа - ОСОБА_3 (а. с. 47). Тобто в зазначений строк позивач не підписував додаткову угоду до кредитного договору стосовно збільшення процентної ставки, оскільки не був повідомлений про пропозицію кредитора.
У подальшому ОСОБА_1 здійснював поточні платежі згідно із передбаченим кредитним договором графіком за 12 % ставкою, вносячи в каси банку більші за розміром суми для дострокового погашення кредитної заборгованості. Копії квитанцій підтверджують той факт, що позичальник не міг знати про зміну процентної ставки, оскільки в них не зазначається відсоткова ставка (а. с. 89-94). Крім того, листування позичальника з банком свідчить про те, що позичальник повідомлень від банку про збільшення процентної ставки за новою відсотковою ставкою не отримував, тому положення ч. 2 ст. 642 ЦК України не підлягає застосуванню.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що судові рішення постановлено з дотриманням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки банк, змінюючи в односторонньому порядку процентну ставку, не повідомив про це позичальника, що призвело до порушень п. 2.6 кредитного договору НОМЕР_1 від 3 лютого 2005 року та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Додані ПАТ «Укрсоцбанк» до заяви копії ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 квітня 2010 року та рішень колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року та від 25 січня 2012 року не можуть бути взяті Верховним Судом України до уваги, тому що в них установлено зовсім інші обставини. Тобто в справах, на які посилається відповідач, судами касаційної інстанції правильно застосовано норми ст. 642 ЦК України, оскільки судами встановлено факт укладення додаткової угоди про зміну договору. У справі, що переглядається, цей факт відсутній.
З урахуванням викладеного в задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року слід відмовити, оскільки встановлені п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підстави для перегляду Верховним Судом України судових рішень відсутні.
Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року відмовити.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
Головуючий А.Г. Ярема