Midnight Coffee
А тепер те, що я вам согодні вранці пообіцяла.
Якби мене попросили розповісти про своє життя у двох словах, я дала б його назву "Кава опівночі". Кава опівночі - це, коли усе робиться коли прийдеться, а потім переосмислюється як невчасне, недоречне і навіть часом шкідливе.
"Коли прийдеться" - це, знаєте, не "коли попало", а, скоріше, "коли є нагода". Проте наслідки від цього мало залежать. Хоча я з тих, хто так і не зміг, попри все, зрозуміти, від чого вони залежать, ті наслідки. І так з кожним, хто часто вживає каву опівночі і щоразу по-іншому після цього почувається на ранок.
Кава опівночі - це, коли запланувала на сьогодні багато та всякого, вийшла подивитись у вікно, і день пройшов (повз, пройшов). І лишається десь півтори години на виконання з усього того хоча б своїх хатніх обов'язків, поки не настав час спати.
Кава опівночі - це, коли "час спати" настав, та ніхто не спить. Довго ще не спить. А тоді ти, геть виснажена, вкладаєш усіх, прибираєш з-під ніг подушки та іграшки, вимикаєш світло у порожніх кімнатах, перевіряєш замки. Та йдеш пити каву. І це лише побут.
А ще є стосунки. Тому кава опівночі - це ще й тоді, коли за півгодини до виходу згадуєш, що маєш зробити з дитиною щось, що, як ти вважаєш, їй дуже потрібно, проте вона так не вважає.Тобто вона вже звикла, що ти іноді виходиш з дому без неї, але на те, що ти збираєшся зараз із нею робити, не підписувалась. І дуже пручається. Але ти не здаєшся. І результат твоїх спроб невідомий. Бо щоразу різний. Бо не зрозуміло, від чого він залежить, коли у тебе кава опівночі.
А ще кава опівночі - то, коли телефонуєш комусь о пів на дев'яту ранку чи о першій ночі і не розумієш, чому він не може говорити. І ти не те, щоб ображаєшся, просто виявляєш здивування на рівні "Тю".
А ще це ритм життя та водночас його спосіб. Наприклад: ти дві години тиняєшся без діла, потім схоплюєшся, щоб за двадцять хвилин приготувати вечерю, а в цей час до тебе приходить клієнт та натхнення. Або, навпаки, незадоволені сусіди, комунальні служби, агітатори, Свідки Ієгови та усі ті, чию чорт маму знає.
І, при всьому цьому, ти живеш, ніби, біль-менш непогано. Настільки "ніби, більш-менш непогано", що ніхто не каже, що тобі конче та терміново слід змінити своє життя.
Якби мене попросили розповісти про своє життя у двох словах, я дала б його назву "Кава опівночі". Кава опівночі - це, коли усе робиться коли прийдеться, а потім переосмислюється як невчасне, недоречне і навіть часом шкідливе.
"Коли прийдеться" - це, знаєте, не "коли попало", а, скоріше, "коли є нагода". Проте наслідки від цього мало залежать. Хоча я з тих, хто так і не зміг, попри все, зрозуміти, від чого вони залежать, ті наслідки. І так з кожним, хто часто вживає каву опівночі і щоразу по-іншому після цього почувається на ранок.
Кава опівночі - це, коли запланувала на сьогодні багато та всякого, вийшла подивитись у вікно, і день пройшов (повз, пройшов). І лишається десь півтори години на виконання з усього того хоча б своїх хатніх обов'язків, поки не настав час спати.
Кава опівночі - це, коли "час спати" настав, та ніхто не спить. Довго ще не спить. А тоді ти, геть виснажена, вкладаєш усіх, прибираєш з-під ніг подушки та іграшки, вимикаєш світло у порожніх кімнатах, перевіряєш замки. Та йдеш пити каву. І це лише побут.
А ще є стосунки. Тому кава опівночі - це ще й тоді, коли за півгодини до виходу згадуєш, що маєш зробити з дитиною щось, що, як ти вважаєш, їй дуже потрібно, проте вона так не вважає.Тобто вона вже звикла, що ти іноді виходиш з дому без неї, але на те, що ти збираєшся зараз із нею робити, не підписувалась. І дуже пручається. Але ти не здаєшся. І результат твоїх спроб невідомий. Бо щоразу різний. Бо не зрозуміло, від чого він залежить, коли у тебе кава опівночі.
А ще кава опівночі - то, коли телефонуєш комусь о пів на дев'яту ранку чи о першій ночі і не розумієш, чому він не може говорити. І ти не те, щоб ображаєшся, просто виявляєш здивування на рівні "Тю".
А ще це ритм життя та водночас його спосіб. Наприклад: ти дві години тиняєшся без діла, потім схоплюєшся, щоб за двадцять хвилин приготувати вечерю, а в цей час до тебе приходить клієнт та натхнення. Або, навпаки, незадоволені сусіди, комунальні служби, агітатори, Свідки Ієгови та усі ті, чию чорт маму знає.
І, при всьому цьому, ти живеш, ніби, біль-менш непогано. Настільки "ніби, більш-менш непогано", що ніхто не каже, що тобі конче та терміново слід змінити своє життя.