Океани
остання пісня Океанів - "Обійми" - наштовхнула мене на роздуми з приводу ролі і місця Вакарчука на вітчизняній сцені і в нинішньому українському суспільстві загалом.
Океан Ельзи - це те, що не соромно дати послухати за кордоном.
я завжди думала, що якби ОЕ поїхали на Євробачення, то вони так вздрючили б цей конкурс, що Європа назавжди б завязала із цією попсою. але Вакарчук і компанія, як на мене, вищі за це... тому просто валять якісне музло, яке українці дуже-дуже добре хавають і без усіляких конкурсів).
от вам знову про те саме.. головне - якісно виконувати свою роботу. мені здається, що в цьому і успіх ОЕ.
я більше не знаю українських виконавців, які б зібрали у кожному обласному центрі по стадіону (!). звісно, є такі, які збирають навколо багато шанувальників...але от на ВВ стадіон не зібрався б, я думаю. решта команд мають прихильників конкретної вікової категорії, а Океани - універсальні. от на їхній виступ зі мною пішов би старший на 10 років брат і навіть мама.
як каже мій колега-музикант Юра Кльоц, Вакарчук - це український Стінг)
в ОЕ не буває поганих і невідомих пісень. кожен трек - хіт. це відчуття хітовості у Вакарчука виявляється ще в тому, як він пише тексти приспівів - так, шоб запамятали всі)
ну і, ясне діло, простотою і відвертістю. в тих піснях стільки натхнення, і кожен десь може знайти себе.
і це все надзвичайно позитивно! шо є в Україні ті, хто можуть отаким способом обєднати людей і пишатися своєю мовою/музикою і вітчизняним продуктом загалом.
ОЕ для України, то, мабуть, як Бітли для Британії. щоправда, у зо-о-о-о-овсім інших масштабах і пропорціях, але нам зараз дуже треба саме таке.
хочу - не хочу
знаю - не знаю
(с)