Кожен фініш - це, по суті, старт?
Мабуть, таки так! Відчуваю щось нове, відчуваю, що змінююсь.
Змінююсь конкретно, що, в принципі, дуже дивно для себе самої.
Маю людину, поруч з якою почуваю себе - собою. А інколи це так потрібно - бути собою... Кажуть, що це головний привілей життя... Невже я нарешті ним користуюсь?
Цій людині я не брешу, попри те, що маю таку згубну звичку... Чесність - основа стосунків. Повинна бути довіра, гармонія.. Це те, що я відчуваю зараз.
Лякає лише одне: невдовзі можлива завада - відстань. Сподіваюсь, це лише припущення... Бо ж "кохання у таксофонах приречене не довго прожити"
P.S. йому варшавських спальні райони, а їй Київ буквами залити...
Змінююсь конкретно, що, в принципі, дуже дивно для себе самої.
Маю людину, поруч з якою почуваю себе - собою. А інколи це так потрібно - бути собою... Кажуть, що це головний привілей життя... Невже я нарешті ним користуюсь?
Цій людині я не брешу, попри те, що маю таку згубну звичку... Чесність - основа стосунків. Повинна бути довіра, гармонія.. Це те, що я відчуваю зараз.
Лякає лише одне: невдовзі можлива завада - відстань. Сподіваюсь, це лише припущення... Бо ж "кохання у таксофонах приречене не довго прожити"
P.S. йому варшавських спальні райони, а їй Київ буквами залити...