Загальна констатація свобод людини.
Передмова.
Перечитав загальну декларацію з прав людини 1948 і відверто був розчарований. Вона з одного боку декларує певну рівність між людьми, засуджує расизм, говорить про свободи, але в той же час ледве не в кожному пункті уточненням затверджується право держави заради “порядку і стабільності” ці ж свободи і обмежувати, загалом затверджується вторинність людини перед державою. Єдиним позитивним моментом, таким собі реверансом в бік незаперечуваних фактів є визнання в преамбулі права людини на повстання проти тиранії і пригноблення. І це зрозуміло, особливо беручи до уваги час і обставини написання декларації.
Тож мені здалося на часі створення нової декларації з прав людини. Але не прав і не декларації. Як кажуть анархісти дозвільні закони(а право є саме таким законом) є найгіршими із законів, бо дозволяючи одній людині щось, вони водночас забороняють одразу усім іншим. Отож правильніше говорити про свободи, а не права. Бо говорячи про свободу ми стверджуємо наявність можливості і не накладаємо обов’язку, і не змушені вигадувати сили для примусу і забезпечення обов’язку, як у випадку законів. А те що свободи є властивостями людської природи незалежно від нашого їх усвідомлення і визнання, підказує їх спостерігати і констатувати. Отже Загальна констатація свобод людини. За основу взята декларація з прав людини, нумерація статей збережена, через це як і в декларації дещо непослідовно.
Загальна констатація свобод людини.
Преамбула
Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх свобод є основою життя, справедливості та загального миру: і
беручи до уваги, що зневажання і нехтування свободами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть вільні від примусу, страху, пригнічення і безпорадності, проголошено як високе прагнення людей; і
беручи до уваги, що необхідно, щоб свободи людини усвідомлювалися кожною людиною з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до агресії, збройної боротьби проти тиранії і гноблення з боку іншої людини чи групи людей; і
беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між людьми і народами; і
беручі до уваги, що кожна людина народжується без зла і ненависті за своєю природою, і бажає любити і бути любимою, бажає собі і всім миру, злагоди і гармонії; і
беручі до уваги, що всі прогресивні люди прагнуть сприяти співробітництву, взаємопорозумінню, загальній повазі, соціальному прогресові і поліпшенню умов життя кожної людині при більшій свободі; і
беручі до уваги що загальне розуміння і усвідомлення цих свобод має величезне значення для реалізації цих свобод в людському суспільстві;
ми, вільні люди
проголошуємо цю загальну констатацію природних свобод людини як завдання кожній людині, групі і людському суспільству з тим, щоб кожна людина, група і суспільство, усвідомлюючи ці свободи, прагнули шляхом просвіти сприяти розумінню, усвідомленню, повазі, загальному і ефективному визнанню всіма людьми і покладенню їх в основу взаємодії між людьми, групами, суспільствами, в середині груп і суспільств.
Стаття 1
Кожна людина народжується вільною і рівною в своїй гідності і волі (як і всі живі істоти). Вона наділена розумом, і совістю, нікому ні в чим не винна, не перед ким не зобов'язана. І в сутності своїй залишається такою все своє життя.
Стаття 2
Кожна людина народжується зі всіма свободами проголошеними в цій констатації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови релігії, територіального, національного чи соціального походження, політичних або інших переконань, майнового, станового або іншого становища, належності чи неналежності до будь якої спільноти, групи чи суспільства вираженого в будь яких формах.
Стаття 3
Кожна людина вільна жити, самовизначатися і власноруч керувати власним життям за власними рішеннями і на власний розсуд.
Стаття 4
Ніхто не народжується бути в рабстві або поневоленні.
Стаття 5
Ніхто не народжується зазнавати тортур, або жорсткого нелюдського, або такого що принижує його гідність поводження.
Стаття 6
Кожна людина за своєю природою залишається вільною де б вона не знаходилася і з ким би і в яких би стосунках не перебувала.
Стаття 7
Всі люди народжуються різними, унікальними і неповторними за своїми якостями, але безумовно рівні в своїй гідності і волі. Життя кожної людини є рівноцінним. Життя жодної людини, групи чи суспільства не є менш цінним ніж життя іншої людини, групи чи суспільства.
Стаття 8
Жодна людина, група, суспільство чи створені ними органи ніяким чином не спроможні позбавити людину внутрішньої сутності її волі. Вона від народження і до самої смерті залишається вільною істотою за своєю природою.
Стаття 9
Жодна людина, група, суспільство, чи створені ними будь-які органи не мають повноважень обмежувати свободи, чи принижувати гідність будь якої людини.
Стаття 10
Для попередження і розв'язання суперечливих ситуацій важливе значення має спілкування, можливість людині вільно висловитися і бути почутою, надати пояснення.
Для мирного співіснування важливе значення має розуміння того, що немає абсолютно однакових людей, вміння домовлятися, уступати, визнавати власні помилки і пробачати іншим.
Стаття 11
Для уникнення непорозумінь і запобігання переростанню їх в конфліктні ситуації важливим є вчасне чесне обговорення точок напруження у відносинах.
Стаття 12
Кожна людина наділена розумом і совістю, вільна самостійно розбудовувати своє життя і боронити його всіма доступними засобами і на власний розсуд.
Стаття 13
Кожна людина вільна в пересуванні і виборі місця проживання на всій придатній для життя території і за її межами. Для безконфліктного співіснування важливими є уникання надмірної скупченості, спілкування на засадах взаємоповаги і визнання свобод і рівності кожного.
Стаття 14
Кожна людина вільна залучати інших людей для допомоги в пошуку порозуміння або залагодження суперечливих ситуацій.
Стаття 15
Жодна людина не потребує ніякого дозволу, посвідчення, довідки, документу, статусу усного чи письмового, матеріального чи нематеріального свідчення для визнання своєї волі і гідності. Вони є природними і невід'ємними.
Стаття 16
Чоловіки і жінки вільні без будь-яких обмежень за расовою, національною, релігійною, соціальною чи будь-якою іншою ознакою, за вільною і обопільною згодою створювати сім'ю.
Стаття 17
Людина вільна володіти майном як одноосібно, так і разом з іншими. За своєю природою жодна річ в світі не створена і не має приналежності до якоїсь однієї людини чи групи. Успішне, гармонійне вирішення питання володіння майном залежить від досягнення загального консенсусу. Надмірна концентрація або монополізація майна особою або групою створюють нерівність і загальне напруження у відносинах.
Стаття 18
Кожна людина вільна в своїх думках, переконаннях, совісті і вірі. Вона також вільна змінювати свої думки, переконання і віру прилюдно або приватно, одноосібно або разом з іншими.
Стаття 19
Кожна людина вільна виявляти, дотримуватися своїх переконань, совісті і віри, одержувати та розповсюджувати будь-яку інформацію, ідеї, переконання, віру, будь-якими засобами.
Стаття 20
Кожна людина вільна за власним бажанням гуртуватися і створювати асоціації з будь-якими іншими людьми.
Кожна людина вільна не створювати і не приймати участь у жодній асоціації.
Стаття 21
Співпраця на засадах взаємодопомоги, совісті, доброчесності, взаємоповаги, свободи, братерства і рівності є важливою у розбудові власного і суспільного життя і досягненні загального добробуту.
Стаття 22
Кожна людина вільна вчиняти будь які дії для забезпечення власного життя і свободи, життя і свободи інших людей як то рідних, близьких, друзів та ін. Уникнення небезпеки конфліктів, агресії і війни кожного проти кожного можливе на засадах щирості, правди, людяності, рівності, взаємоповаги, визнання свобод кожного, спілкування, взаємодопомоги і пошуку консенсусу.
Стаття 23
Кожна людина вільна у виборі своєї діяльності або бездіяльності самостійно або разом з іншими. Для запобігання і уникнення можливих непорозумінь і конфліктних ситуацій в суспільстві важливим є спілкування, взаємодія, декларування власних намірів для створення атмосфери консенсусу, взаємної поінформованості і узгодження позицій.
Стаття 24
Розумна організація діяльності, співпраця, взаємодопомога можуть дозволити більш ефективне використання сил і часу, звільнити їх більше для відпочинку і творчої діяльності, урізноманітнити діяльність, сумістити буденні потреби, відпочинок і творчість, урізноманітнити і збагатити власне життя.
Стаття 25
Життєвий рівень кожної людини залежить від її власних дій, організації власного життя, відносин і співпраці з іншими людьми, організації спільного життя. Взаємодія, взаємодопомога, спільна діяльність дозволяють зменшити затрати і досягти більш високого життєвого рівня, закріпити і поліпшити стосунки, довіру і збагатити кожного.
Стаття 26
Успішність налагодження добросусідських стосунків і ефективної взаємодії залежить від знань, усвідомлення та розуміння основоположних речей і володіння навичками. Навчання, освіта, передача досвіду є важливими ланками для того щоб людина успішно і ефективно вибудовувала своє життя і мала змогу долучитися до суспільного.
Рідні батьки, як люди, що є дитині найбільш близькими за генофондом та фізико-психологічним сприйняттям світу, мають змогу допомогти їй найбільш легко і ефективно навчитися і оволодіти навичками.
Стаття 28
Створення мирного, безпечного, дружнього життя по всьому світі в наших руках і може бути наслідком наших свідомих і відповідальних дій.
Стаття 29
Кожна людина за всі свої вчинки відповідальна перед собою, своєю совістю і Богом.
Важливо розуміти, що кожний наш вчинок має наслідки і в тій чи іншій мірі займає людей які нас оточують, може приносити їм радість і горе, і таким чином формує їхнє ставлення до нас. Тому дуже важливо будувати дружні стосунки, бути уважними і відповідальними у своїх вчинках.
Розбудова життя без надмірного скупчення дозволяє уникнути зайвого порушення особистого простору і перетину інтересів, найбільш вільно і безпечно реалізовувати свої свободи, і в більш сприятливих умовах розбудовувати власне і суспільне життя.
Стаття 30
Перелік свобод констатованих тут не є вичерпним, зосереджена увага на загальних ключових свободах, і жодним чином не може тлумачитися як обмеження інших свобод людини в будь-якій іншій не зазначеній сфері.