Червоне - то любов
- Ти вже написав заяву на відпустку? - грізно запитала Килинка в свого коханого Сімка. Двері ліфта із грюкотом зачинилися і ліфт майнув на 9-й поверх будови епохи пізнього пост колоніалізму.
- Ще ні! - із вдаваною безтурботністю відповів Сім, і перш ніж Килинка встигла відреагувати, додав:
- А я тебе все одно люблю!
- Не заговорюй мені зуби! - спалахнула Килинка, - Ти вже котрий тиждень не можеш написати заяву на відпустку! Як можна бути таким непослідовним! Віддати три штуки гривень за цей «Дикий захід», який відбудеться вже зовсім скоро, і навіть вухом не поворухнути задля цього заходу! Якщо тебе не відпустять з роботи, то або гроші пропадуть, або я сама поїду! І буду тобі там роги наставляти!
- Із ким? - теж спалахнув Сім.
- Із Кермітом! - заверещала Килинка, - або із мольфаром! Або із усіма разом!
- Із Кермітом неможна! - прогарчав Сім.
- Отже з мольфаром можна?? - із знущанням в голосі запитала Килинка.
Двері ліфта відчинилися. Сім не встиг щось відповісти, бо Килинка виштовхала його і гнівною фурією вилетіла сама.
- Відчиняй двері, підкаблучник! - владно просичала Килинка.
Сім ображено загрюкав ключами і відімкнув двері. На порозі чекала сіра пухнаста кицька Чіта.
- Муррр! - промуркотіла Чіта, вона ж Кончіта, вона ж Конча, підняла хвостик догори та трошки вбік і потерлася бочком об штани Сіма.
- Киш, зараза! - Сім відіпхнув Чіту, і кицька із мурчанням побігла на кухню та муркнула над своєю порожньою мисочкою.
- Не каліч тваринку! - гримнула Килинка вслід Сіму, що попрямував до спальні.
Килинка розбувалася та вішала плащ у шафу, коли зі спальні пролунав крик пораненого тигра.
- А-а-а-а-и-и-и-и-и-и!
- Матір Божа, що сталося? - злякалася Килинка та чимшвидше почалапала в спальню із одним капчиком на нозі.
В кімнаті була справжня трагедія. На широченному ліжку, яке Сім із Килинкою звали сексодромом, сидів Сім. Він тримався за голову, хитаючись з боку в бік і вив, неначе його контузило наглим вибухом під час форсування Дніпра. А прямо над сексодромом висіло клоччям те, що зранку ще було червоно-чорним шовковим прапором ОУН-УПА. Килинка із жахом дивилася на ці клоччя, яки дивом ще трималися на чотирьох цвяхах, забитих особисто Сімом на початку їхнього кохання. Сімко підняв голову і втупився на Килинку.
- Це ти зробила? - стиха запитав він.
- Мур! - озвалася з-під ніг кицька Чіта.
Килинка здивовано дивилася на Сіма і нічого не могла відповісти.
- За що ти так ненавидиш нас, українських націоналістів? - майже прошепотів Сім. В його очах бриніли сльози.
- Ти що, з дуба впав? - оговталася Килинка, - навіщо мені таке робити?
- Тому що ти з самого початку ставилася до всіх моїх ідей зверхньо! Ти не хотіла щоб ми їхали на «Дикий захід»! Ти запилила мене! І от ти помстилася!
- Що ти несеш! Ти сам зробив все, щоб не поїхати туди! А звинувачуєш мене! - завелася Килинка.
- Мурр-мау! - голосно та мелодійно муркнула Чіта і застрибнула Сіму на коліна.
- Пішла геть! - гримнув Сім і жбурнув кицьку на підлогу. Потім з під лоба зиркнув на Килинку, - Спаплюжити те, що для мене є найдорожчим у світі! Заради самоствердження! Як це по-жіночому!
- Ах так! Ти мене вважаєш за якусь дуру!! - заверещала Килинка, - От і сиди тут сам!
- Мяу! - муркнула Чіта з-під сексодрому.
Килинка із помсти довбонула дверима спальні, скинула єдиний капчик, вхопила в руки черевички, сумочку та плащ і вибігла з квартири. Вона бігла боса по сходах свого 9-ти поверхового будинку і голосно ридала.
Килинка вилетіла з під’їзду, взула черевички, одягла плащ на одну руку, і розмазуючи сльози по обличчю понеслася навмання, нічого не бачачи перед собою.
З сумочки зацвірінькав телефон. Так невчасно могла дзвонити тільки мама.
- Так, мамо, - трагічним голосом сказала Килинка в слухавку.
- Килинка, у тебе щось сталося? - негайно запитала мама. Вона мала феноменальне чуття на будь які напруги в житті Килинки, - хтось захворів? Кажи скоріше, я хвилююся!
- Мама, - здалася Килинка, - мама, він мене не лю-у-у-убить, - і гірко заридала.
- Килинка, Килинка!! - кричала мама в телефоні.
- Мама, він вважає мене дурепою, білявкою! - скиглила Килинка, - Він навіть не оцінив, на які я пішла жертви!
- Які жертви?? Доню, що цей негідник примусив тебе робити?? - голосила мама. А Килинка не чула і продовжувала:
- …на жертви, коли пішла за націоналіста, - Килинка схлипнула, - За радикала!
- Заради чого?? - перепитувала мама.
- Він такий самий як усі! - не чула її Килинка, - Як я помилялася!
А в цей час Сім притискав до грудей залишки прапору і теж гірко ридав по зруйнованому щастю.
Під сексодромом лизькалася кицька Чіта. Докори сумління її не турбували. Вона кілька разів сказала господарям на своїй кицькиній мові, що так, це вона розтрощила прапор, але не за злою волею.
Просто пів години тому з відкритого балкону залетіла в квартиру бджола. Адже рівно під вікнами багатоповерхівки знаходилося село. Тому не дивно, що в середині квітня з льоту вулика могла визирнути бджілка-розвідник, щоби сповістити своє суспільство, чи вже є квіти, або навпаки, що квітів ще немає. Не дивно і те, що бджілка вирішила розім’яти свої м’язики після зимньої сплячки, і тому злетіла надто високо над горизонтом своїх подій. Крім того, дуже ймовірно, що винним був вітер, який дмухнув в вертикальному напрямку, і заніс бджілку на рівень відкритого балкону на 9-му поверсі будови епохи пізнього пост колоніалізму.
Як би то не було, але доля у вигляді бджоли попрямувала до кімнати. Своїми фасеточними очками вона угледіла червоний колір. На рівні рефлексів прийняла його за маки, і всілася на прапор трошки вище межі, що розділяла чорний та червоний шовк.
Все могло б і минути, якби бджола у повній самотності сіла на прапор і вже на рівні дотиків лапок та вусиків засвідчилася, що червоне, то не обов’язково любов, і тим більш не квіти. Науковцями доведено, що бджоли мають вмонтований в черевце пристрій, аналогічний GPS, який дозволяє своєму господарю знайти шлях до вулику, куди б перед цим бджілку не заносили примхи долі. Отже, бджілка залишила б приміщення без зайвих зусиль.
Але саме в цей час на сексодромі, лежала кицька Чіта. Чіта була в бадьорому стані. Вона відіспалася за цілу ніч і за більшість дня. Тому вона теж вирішила розім’яти м’язи і провчити дзижчалку, що порушила її спокій.
Кицька вжалася в поверхню, потім стрибнула, і вчепилася всіма своїма чотирма лапками із вісімнадцятьма гострими кігтями в прапор. Ніжний шовк не витримав такої наруги і розірвався на чорно-червоні рвані стрічки. Кицька зістрибнула на сексодром, бджілка подзижчала під стелею і вилетіла на вулицю.
З точки зору Чіти, розірвана ганчірка була, хоч і шкодою, але зовсім незначною. От тому кицька чемно вибачилася кілька разів.
Та і з чого б їй було хвилюватися? Адже ці люди такі дивні. Проте, навіщо даремно нарікати на тих, хто є лише обслуговуючим персоналом при її королівській особі, міркувала Чіта, і спокійно засмагала під променями теплого весняного сонечка.