Cало то є сила:)

[ami_rah]

В мене навтіь книжечка є з такою назвою, у ній зібрана купа рецептів приготування сала і страв з салом. Довгий час тут у Канаді ми страждали від браку цього життєво необхідного для нас продукту, аж поки знайомі білоруси не закупили у фермера півсвинки. Ми звісно не могли відмовити собі у задоволенні відкупити у них половину з тої половини. І як результат - маємо чудове сальце, яке на смак нічим не різниться від українського (принаймні, я різниці не відчуваю), а ще соковиті реберця для барбекю, два шматки забула з якої частини вирізаного м"ясця, яке сушиться в нас у підвалі. А ще ратичка, з якої вийшов перфектний холодець, та кісточки на борщик і зупку.Ну і варто згадати про звабливі кільця домашньої ковбаски. І як то все можна не любити, скажіть? Хай пробачать мене вегетаранці і канадці, для яких сало - то взгалі щось гидотне й неїстівне. Не знають, вони що добре. Бо як проаналізувати, чим тут люди харчуються, то це в мене викликає ще дужчу огиду і здивування, як вони ще досі живі:)
Колись я теж не їла сала. навчилася ним смакувати уже в університеті, коли колєжанка з Косівщини привозила численні слоїки із шиночкою, шпондерком та сальцем . Спочатку підсіла на шпондер, потім на дуже тонко порізане сало з грубими шматками хліба, а далі, увійшла в смак, і тепер без сала мені доводиться тяжко:)


А це фото з літньої рибалки, сало - білоруське, яке наша знайома якимсь дивом примудрилася привезти до Канади, так само, як і хліб. Хоча такий самий житній хліб вона пече і тут удома (причому, дріжджі не використовує, а робить закваску сама).