Степан Горошко о татарской логистике
Немного размышлений о том, сколько ели татары в своих походах (правда, Горошко с численностью войска малость промахнулся, но попытка не пытка).
См. Горошко С. Дві битви під Охматовим: простір і час // Історико-географічні дослідження в Україні. - 2004. - № 7. - С. 330-360.
С. 352-353: «Що ж до перебігу самої битви, в ході якої козаки вимушені були відбиватися голоблями, то це свідчення не відчайдушності, а відчаю. Бракувало місця, часу та світла аби зарядити рушниці. Разом з тим, саме сутінки і порятували частину козаків. Така собі буденна і об’єктивна причина. Схожа прозаїчна обставина змусила татар припинити облогу табора. За даними Смолія В.А. і Степанкова В.С. військо Менглі Гірея нараховувало 30 тисяч вершників. Кожен із них мав до п’яти коней. Тож за три дні вся територія, зайнята ордою, була перетворена в пустку. Для порівняння додамо факти із спогадів маршала СРСР Семена Будьонного. Він пригадував: «У 18й кінній восени 1920 року на забезпеченні знаходилось 34385 чоловік і 34730 коней. (За кількістю вершників орда поступалася, але мала у кілька разів більше коней. - С.Г.). Щоденно потрібно було 17 т хліба, 21 т вівса і близько 25 т сіна». Та лише мурзи, за свідченням воєводи чернігівського і старости житомирського Криштофа Тишкевича, за дві ночі з’їли 15 штук худоби і 30 баранів. Тож, це лише мурзи. Скільки їх було при 120 тисячній орді, про яку йдеться в даному випадку? Чи можна дати відповідь на це питання? Так. Оскільки той самий Тишкевич у листі до Януша Радзивіла, написаному наступного дня, скаржився: «Прийшло їх до Зерканівки більше як 15 тисяч, самих мурзів 70». Тобто, 560 мурз з’їли 15 штук худоби і 30 баранів. Звісно, що харчування рядових ординців було простішим. Інколи зводилось до того, що вони, вточивши конячої крові, розмішували в ній пшоно і споживали таку собі своєрідну «кров’янку». Що ж до коней, то незалежно від породи, вони потребували, якщо не сіна і вівса, то принаймні підножного корму. І, звісно ж, води. Сподіваємось, що дані факти переконають всіх, бо ж кожен розуміє (для цього не потрібно бути ні високоосвіченим спеціалістом, ні користуватися архівними матеріалами), що у XVII ст. точнісінько, як і у XX ст., коні і люди хотіли їсти. А тому татар не потрібно було схиляти до «зради». Їм потрібно було і самим харчуватися і нагодувати коней. Потрібен був фураж. Вони й подалися його шукати. Разом з тим виконували досить важливе військове завдання - блокували дороги і чинили погроми не лише під Ставищем, а навіть під Білою Церквою. На думку радянського історика Саніна Г.А., «блокада була настільки ефективною, що впродовж того часу, поки точилася битва, жодній людині не вдалося проникнути в козацький табір».
Для сравнения - в 1502 году Менгли Герай приказал брать 3 вола на пять человек, а он собрал 25 тыс. человек, то есть волов планировалось взять 15 тыс.
Ну а Гази Герай собирал по 12 тыс. баранов год на 500 тюфенкджи. То есть 1 стрелку 1 баран на 2 недели.