Татарские воины в битве под Пилявцами (1648)
В любопытнейшем польском источнике о начале Хмельниччине («Катафалке рыцарском») приводится подробные сведения о ходе Пилявецкой битвы.
См. Вирський Д.С. Анонімний «Катафалк рицерський» (1650 р.) про початок Козацької революції (кампанія 1648 р.) // Український історичний журнал. 2012. № 6. С. 169-184.
Автор «Катафалка» подчеркивает урон, наносимый татарской стрельбой из лука и сообщает, что от стрел пало несколько ротмистров и хорунжих. Он красочно живописует хаос боя, где воины использует самое разное оружие - татары то стреляют из луков, то рубятся саблями.
Эпизод битвы, с. 179: «За цими п’ятьма хоругвами рухалися й інші полки, кожний зі своїм полковником на чолі.
Далі згадані п’ять хоругов вступають у битву з численними татарами, які стали тоді на місці, де перед тим стояли козаки. Жовніри б’ються відважно, але невдовзі сталася й перша значна втрата - татарською стрілою через око підстрелили Аксака (здається, рана не була смертельною, адже обидва брати згадуються і в пізніших історичних актах). Утім відразу на місце командира заступив його брат і продовжив битву.
Далі більше. Під Я.Барановським падає підстрелений кінь. Його рятує вже також підстрелений Виславський, останній від ран скоро віддав Богові душу. Валиться кінь і під хорунжим Цеханським, у самого його також влучили стріли, але він зводиться на ноги і пішки несе корогву. Цим він підтримує мужність у товаришах. Ось йому невдовзі підвели нового коня.
Полякам підходить підкріплення. Його веде брацлавський підсудок Миколай-Казимир Коссаковський. Жовніри відганяють татар до козацьких порядків, але потрапляють під обстріл Кривоносового війська та спливають кров’ю. Дісталося й хоругві Фірлея. Самого ротмістра врятував його пластинчатий панцир (карацена), який витримав усі кульові влучення».
Упоминается, что отдельные воины с обеих сторон отдалялись от своих и в одиночку влетали в ряды противника (с. 179, 180). Вскоре ряды армий смешиваются, татары стреляют из луков, орудуют дротиками, саблями и рогатинами (впрочем, это могли быть и казаки).
С. 180: «Татари й козаки також кинули в бій резерви і внесли сум’яття в польські порядки. За автором «Катафалка», кількісна перевага козаків та їх татарських союзників ламала мужність поляків і призводила до великих втрат в їхніх лавах. Ось і Длотовський, який сміливо бився з татарами, знайшов у цьому бою свою смерть, коли кінь його зрадливо закульгав (спіткнувся?). Гине і Миколай Куропатва, який стояв на чолі власної хоругви.
Вічну славу приносить смерть і Александрові Подольському, поручникові хоругви львівського стольника Станіслава Ковальського. Сльози дружини й маленьких дітей не втримали його вдома, усе це переважила любов до Вітчизни. Оточений ворогом поручник мужньо поліг як герой. Гинуть інші жовніри, чий стрій змішався з татарами.
У небезпеці тоді ж опинився і головний герой оповіді - ротмістр Миколай Фірлей. Він увірвався далеко в татарські порядки, збив із коня татарина-бунчужного й захопив бунчук. Але на нього насів неприятель, б’ючи дротиками, шаблями, рогатинами. І хоч панцир-карацена витримав усе це, а прудкий коник виніс вершника з небезпек, але у крові вже ротмістр, уповільнюється поранений кінь і вже «ледве під ним (себто ротмістром - Д.В.) жиє».Побачивши це, кинулися рятувати командира товариші - Дзегельський і Затинський. Прорубавши шлях, вони виводять з оточення ворогів ротмістра, але самі при цьому зазнають важких ран і кількома «прудкими» годинами пізніше віддають Богові душі».
С. 181: «Щодо того, наскільки «спрацьовані» були поляки, може свідчити згадка в іншому місці твору, що М.Фірлей у Пилявецькій битві отримав стрілу в руку і сім куль у груди, не враховуючи стріл і «знаків» рубаних ударів, від яких його хоч і порятував панцир, але здоров’я це йому не додало. А хоругва цього шляхетного молодика тоді сім разів ходила в атаку. Є також опис коня, який виніс ротмістра з бою - у нього на лобі між вухами світив рубець від татарської шаблі, на шиї були сліди від трьох рогатин, а по всьому залитому кров’ю тілу - тринадцять ран від стріл. Отже, можемо зауважити, що боєздатність ударних польських підрозділів під кінець дня опинилася під великим питанням».