И снова о союзе "казацкого самопала и татарской сабли"
Цитата из одной интересной статьи: Гаврилюк І. В. Військове мистецтво Богдана Хмельницького та інших козацьких командувачів протягом 1648-1651 рр.: досягнення, недоліки і невтішний фінал// Наукові записки НаУКМа. Iсторичні науки. 2019. Том 2. С. 67-73.
С. 70-71: «Повстанська армія сильно залежала від своїх татарських союзників. Після перших тріумфів серед вищого козацького командування утвердилося переконання, що без підтримки ординців вони не зможуть перемогти коронні війська (пам’ятними були також поразки попередніх бунтів). це означало, що, навіть маючи можливість розгромити ослаблені й малочисельні хоругви противника весною 1651 р., а тим більше навесні 1649 р. (перед облогою Збаража), дорогоцінний час було витрачено на очікування приходу орди і, врешті, не вдавалося здобути цілковитої перемоги, а літня кампанія 1651 р. взагалі закінчилася катастрофою. Татарська кавалерія була важливим елементом союзницької армії, і козацьке військо, як правило, зазнавало поразки у боях, в які вступало без участі кочовиків (дві битви під лоєвом, фінал Берестечка, де-факто Біла Церква тощо). Небажання козацьких командирів зважитися на ризик, однак, слід вважати за слабкість. Можна закинути повстанським командувачам, що упродовж декількох років війни, зважаючи на непевність своїх союзників, вони так і не знайшли рішення, як компенсувати брак власної хорошої кавалерії, хоча слід зазначити, що на це у них не було багато часу і можливостей».
(Кстати, Гаврилюк на эту тему целую книгу написал: Gavryliuk I. Niewygrana wojna: sztuka wojenna Bohdana Chmielnickiego i innych dowódców kozackich w latach 1648-1651. Oświęcim: Wydawnictwo Napoleon V, 2019).
И все же ностальгия по союзу двух армий оставалась и в Крыму, и в Войске Запорожском. Даже в «остерегательном письме» против Самойловича (вероятно, написанном неким выходцем из казацких низов), полном вообще критики гетманской политики, именно приписываемое гетману желание отправить в Крым «казну», напротив, оценивается положительно. Еще и со ссылкой на прежние военные достижения бывших союзников.
«А гетман де не знаем, на что такую великую казну збирает, не держит ли он того слова, как казакам гетман Богдан Хмелницкой приказывал при смерти своей, при котором де государстве станете, стойте, токмо татар не гневайте, ибо с татарами от кого хочете, от того отобьетесь потому что так и бывало при многих гетманех после смерти Хмелницкого».
См. Кочегаров К. А. «Вси наши вольности в арендах». «Остерегательное письмо» против украинского гетмана Ивана Самойловича 1684 г. // Сборник статтей по русской истории в честь Александра Ивановича Гамаюнова к его 60-летию от друзей и коллег. Москва, 2019. С. 178-202, на с. 200-201.