а ви лежали на підлозі у маршрутці, або замість гальмів наріжний стовп
апокаліптична картина закривавлених облич, паніки й лементу: "Відкрийте хто-небудь ті кляті двері!" - це деякі зі спогадів ранкових мандрів на роботу...
мирно дрімала, мирно упала й мирно пішла на іншу Богом дану маршрутку... - наче в кіно і не зі мною.
пізніше прокинулася, затрусилися коліна й руки і прийшло розуміння минулого.
я вижила.
і чим тепер їздити на роботу?