Jul 30, 2010 11:46
"Никогда не думала, что любви может быть много. А нет! Такое бывает! Если систематически и подолгу любить человека разными способами (это сейчас не про секс), при этом не спрашивая надо ли оно ему, то через какое-то время человек от такого количества любви начинает на стену лезть. Не самое приятное занятие, проверенно на своей шкурке!"
Такими словами починався мій вчорашній пост, про те, що мене дістало)))
В найвідповідальнішу мить, а саме коли я вже збиралась опублікувати його (пост), мій компютер вімкнувся.... Вище написана інфа-це те, що відновилося з чорновика.
Шкода, пост мені самій подобався. Але передруковувати його не буду, немає сенсу. Адже коли я надрукувала перший пост, то зі здивуванням зрозуміла, що мені стало легше. Враження таке, що під час написання тексту про те, що мене дратувало, майже всі негативні емоціі вийшли. І спава не в тому, що я перестала негаливно реагувати на ситуацію, а в тому, що в мене зявилися сили та ресурс продовжувати існувати в ній ще певний час. Змінити я її не можу (на данній момент), і це погано, але до нервового зриву вже тожчно не дійде)
Сижу і радію! Виявляеться написати про свої почуття так само корисно, як сказати про них)
контролируемая истерика.,
мысли...