СНІДАНОК ДЛЯ КОТІВ. Михайло Іллєнко.

[alone_in_oslo]

Прочитайте и выскажите своё мнение: о чем здесь написано? Весьма важно)

Вона прокинулася вдосвіта. Увімкнула нічник в головах і примружилася, щоб заспокоїти біль в очах. Лампа вихопила з темряви невелику кімнату
Біля низенького ліжка, на ковдрі - книга з ручним годинником між сторінок замість закладки.
Жінка, не відкриваючи очей, навпомацки знайшла книгу, витягла годинни­ка, піднесла до очей, затулившися долонею від світла. Потім знову навпомацки пошукала щось біля ліжка. Під книгою вона знайшла стареньку рукавичку і, не розплющуючи очей, натягла її на руку.
Так само, майже механічним робом, почала викручувати лампочку з плафону нічничка.
В кімнаті знов стало темно, але не настільки, щоби не було видно, як встала і, впевнено рухаючись в темряві, відчинила двері туалету.
Ледь доп'явшись до цоколя над дверима, вона стала вкручувати лампу в патрон.
В туалеті спалахнуло світло. Двері зачинилися. Знову запанувала темрява. Тільки з вікна на кухні точився зимовий ранок, та трошки світ­ла долинало з кімнати, разом з механічним ритмом.
Тепер з тією самою лампочкою - до ванни...
Засвітилося там. Сорочку скинуто і, скільки є повітря в грудях - під воду, поки не розлилося тепло по тілу. Згодом повернулося дихання, запалене, наче після переляку. Тепер можна додати ще гарячої води і трошки заспокоїтися.
Потім, обгорнута рушником, - на руці рукавичка з гарячою лампоч­кою, - до кухні. Там лампочку, звичайно, теж є куди вкрутити.
Ранкова їжа немудра - поставити води, всипати кави, але спочат­ку - яєшня.

В холодильнику - одне яйце і одна морквина. На відміну від лампоч­ки, яйце одноразове.
Як воно вислизнуло з долоні - хто зна... Вислизнуло і розповзлося по підлозі.
Поснідала...
А тепер - життєвий досвід для тих, хто його не має: смажити можна й праскою, тільки обережно! Не торкаючись яєшні! Сніданок, хоч і на підлозі, але вигляд має дуже апетитний.
Питання друге - їсти чи не їсти?
Добре, хоч кава залишилася...

Поки гріється вода - бігом до кімнати. Вкрутити лампочку в торшер -ідо шафи: світла вистачить, щоби вдягтися.
Напіводягнена - до кави. Встигла... Ще секунда, і пішло б через край...
Сніданок: кава, морквина, лампочка.
Після сніданку - знову викрутити лампочку і - до кімнати. Тут лам­почка вкручується в торшер біля люстерка: треба довести до ладу обличчя. Це робота штучна і копітка. А ще до того десь зникли тіні для очей. Може, на кухні? Якщо відкрити порожнього холодильника, то промінь з нього трохи осві­тить кухню.
Так і є - тіні тут, серед парфумів і якихось жіночих дріб­ниць на підвіконні.
Аби не повертатися - зібрати підсмажену яєшню з підлоги на аркуш паперу...

Останні штрихи перед люстерком в кімнаті, і знову з лампочкою-до люстерка, що в коридорі. Тепер світло тут. 
Нарешті - все. 
Ще одне - рукавичка! Так би і пішла на вулицю!

За дверима - суцільний морок.
Навпомацки знайшла на поличці біля дверей сірники та недопалок свічки і закрила за собою двері.
Цвірінькнув сірник, крихітний вогник замерехтів у руці.
Ліфт не відгукнувся на виклик.
Промерзлий вогник кидав на стіни мерехтливі тіні.
Вона спускалася на землю з піднебесного поверху з вогником в руці оберігаючи його майже прозорою своєю долонею.

Яєшню залишила біля під'їзду - сніданок для котів.