Приборкання дошки
... отже, сьогодні нарешті вибрався до гір освоювати таку штуку, як сноуборд туди, де пише синіми буквами "Буковель".
.... діло почало кваситися ще минулого року, коли вперше став на лижі, але в Яблуниці. Тоді теж думав, що присяду на лижі, а-ні, одним разом і завершилося, поступово захтів на борда, отож на днях вже почав пакувати потрібні речі і дивитися, з ким би-то зтусуватися на сніговий відпочинок. Варіантів було фактично два - або з друзями з Надвірної (до неї треба було самостійно доруляти), або повністю власним транспортом. Вчора завдяки Віті (beauty_one) з'явилася можливість поїхати разом з їхньою компанією, а сьогодні ця можливість реалізувалася - вранці ми зібралися до бусика, на якому поруляли до Буковелю. Там вже були біля 11-ї години і зразу приступили до освоєння борду ( *якщо хто в танку - борд - то є така дошка з постійними кріпленнями для двох ніг, призначення для совання з гори вниз :) )
..... до речі, про нашу команду: автобус був з усіма посадочними зайнятими, так як їхали Вітині співробітники, але віковий контингент був різний, і наша мобільна групка складалася з Віти, її чоловіка Любчика (lub_ko), співробітника Стьопи ну і власне, мене :) . Класифікуючи по транспортних засобах, лижну компанію складали Віта і Стьопа, а бордову - двоє інших учасників квартету.
...... що я, що lub_ko, може й бачили ту дошку в рекламі або в магазині, але ще не стояли на ній, тим паче, не їхали. І той роковий момент настав - підйомник закинув за папір з штрихкодом нас на верх гори і ми спробували пошурувати вниз. Звичайно, не так, як декотрі з сноубордистів - по вектору верх гори-низ гори, а полегоньку. Як і всіх початківців, на самому вершечку нас вже чекав добрий дядько "бабах", який ставить підніжки тим, хто тільки пробує їхати, ну і не обійшлося без неприємних завалів. Тут я згадаю слова _haos_, який перед поїздкою радив мені запастися невеликою подушечкою, що кріпитиметься прямо на п'яту точку для уникнення надто болісних відчуттів сходу з траси. Як і на ковзанах, в мене тут вдавалося плавно розтягуватися на снігу, не травмуючи місце, де хвіст колись був в наших предків :), хоча якщо по неприємному - то так, раз все-ж гепнувся файно на льоді на п'яту точку, що було відмічено дружнім "ур-ра", а ще раз - врізав льоду колінами, коли сноуборд вирішив загальмувати раніше за мене. Але то все діло дуже швидко минає, так що ніякого припинення отримання задоволення не було.
...... десь до першої години ми встигли осилити "аж" два підйоми, потім до нас приєдналася і Віта, яка була певний час за межею доступності впритул до того, що вже думали її шукати. Четвертий підйом вирішили здійснити на чайнік штрассе, тому курс трохи змінився. В даному випадку доцільно було вивчити сітку спусків, що ми звичайно не зробили. Тому поїхали "трохи не туди", а діло йшло до завершення - в 4 мали виїжджати. Спустившись, ми не побачили тої повноти людьского відпочинку - майже не було транспорту, людей. Зрозуміли - ми десь не там. Повідомили нам, що ми на іншій спусковій точці, яка віддалена від основної на 5 км. "Опп-па.." до виїзду лишається буквально грам часу, а дехто зовсім не там, де мав би бути. Ну що ж, вигрібаєм з кишень останні заплановані на поїздку фінанси (їх виявилося майже стільки, скільки й треба було на 3 квитки), і пошурували вп'яте нагору, звідки вже добралися до нашого бусу. * Тут треба відмітити, що Віта встигла до нас спуститися цілих 3 рази, тому на її лижах можна намалювати 6 зірочок, а на борді Любчика - за те, що через його борд перечепився ніби інтелігентний, але як виявилося, надзвичайно матюкливий дід.
........ потарилися в транспорт, одна тьотя "для прилічія" повозмущалася, де ми були добрі півгодини, але все ж все вийшло файно і поїхали додому до Франика, де вже здали на день арендовані причендалля щоб отримати книжку з тризубом і своєю фоткою назад.
......... думаю, тепер можна сміливо зробити висновки: порівняно з минулим роком: 1. Буковель дійсно рулить, не зважаючи на всі "проти", 2. Борд мені дійсно значно більше подобається, тому цеї зими відкатаюся на прокатних, а літом обіцяю купити собі власного.
.
.......... наприкінці ще раз висловлюю подяку всім, хто сприяв мені в організації поїздки - Вітиному шефу, Віті, Любчику та іншим :)
........... під впливом коротко розказаного маю на наступну мандрівку потенційного учня і просто хорошу компанію в особі tetty, яку залюбки навчу тому, що взнав сьогодні сам і надіюся, що їй теж сподобається :)