Всі ми киці та коти..

Apr 19, 2010 00:07

День, а вірніше вечір попереднього дня кинув на сьогоднішній день тінь. Тож з єдиним аргументом " що би не сидіти вдома" вирушила з батьками заключати договір з "Волею" що до телебачення. В офісі на Кіквідзе 1/2 топталася така собі черга з 7 чоловік попереду, тож був час помислити над суттю та плинністю життя.
Чи то історично склалося, чи просто не щастить , але вже другий раз я прибігаю до театру Франка під саму виставу. На цей раз, із-за такої безалаберності було майже нічого не видно, оскільки квитки були без місць... Чи то моя хвора уява, чи безконтрольний плин думок проводив паралелі. Вистава глибока, сильна й багатозначна. Кожен її зрозумів по своєму , і я також. На очі наверталися сльози і при виході як завжди не хотілося ні про що говорити. Можливо варто ходити на виставу не з друзями а самій, що би глибще пережити емоції...а може й на краще швидше відійти від неї... Як ми дізналися вже після вистави, відбулася заміна й ми бачили "Дорогу красі" В.Винниченка, про що я нікраплі не жалкую.

театр, життя

Previous post Next post
Up