Бучанский парк осенью
Учиться, учиться, и еще раз учиться.
В.И. Ленин.Я далеко не фанат Ленина, но в том, что учиться никогда не поздно - с этим нельзя не согласиться. Сегодня я буду учиться печатать на украинском (как оказалось это совсем не просто даже при полном владении языком!), а мой читатель пусть учится читать на украинском. Дети и лентяи - всегда могут ограничиться просмотром картинок ;)
***
В Україні є щонайменше два дендро-парки масового паломництва туристів восени: Уманська "Софієвка" і "Олександрія" у Білій Церкві. Впевнена є ще й інші чудові парки, але я про них можу й не знати. Нещодавно в Києвській області з"явився ще один парк, де просто приємно погуляти його доріжками, хоч і до дендро-парку він далеко не дотягує, та і взагалі на мій погляд це парк, яким і має бути звичайний міський парк, ніяк не більше.
Тим не менше біля центрального входу в цей парк у вихідні дні вишиковуються довгі колони автівок.
2. Щоб розповідь була повною, почну з місця розташування парку. Місто Буча. Саме по собі місто може й не таке привабливе, але парк знаходиться у престижному районі Лісова Буча, який вирізняється своїми будинками збіднілих українців зі столітніми соснами прямо у дворах.
3. Кажуть у 90-х роках ділянку лісу в цій місцевості можна було придбати за шалені 100 долларів. Хто був розумніший - той придбав, а дехто мабуть й не одну. Вирубав собі сосни, збудував халупку, обгородився парканчиком.
До речі, помітила просту закономірність: чим вищі паркани - тим менш цивілізована країна. В країнах Західної Європи (та навіть у Польщі, навіщо далеко ходити?) замість парканів зелені насадження - кущі, туї, ялинки. У нас же завжди віддавали перевагу високим парканам і здоровенним собакам у дворі. Чим більший пес і вищий паркан - тим крутіше.
4. Якщо вже без парканів ніяк, то нехай вони будуть хоча б такі! До речі, це вулиця прямуе до самісінького входу у міський парк.
5. От і помпезний вхід у парк- з колонами. Такий собі натяк на те, що не все так просто у цьому парку.
6. Воно й насправді не просто. Майже відразу за входом "Французький дворик". Віриться слабо. Кольорових камінців замість квіткових клумб раніше ніде не доводилось бачити, але нехай буде. Може якийсь французик забреде колись у цей парк і нарешті відкриє для себе сакральну таємницю - як насправді має виглядати французький сад або двір.
7. Як би там не було з французами, але виглядають ці кольорові камінці досить привабливо. А отже, відвідувач задоволений і йде далі.
8. Дворики двориками, а я тут заради золотої осені. Теплий сонячний день, жовте листя. Дитячий шум з майданчика, досить гарного.
9. Майданчик не сфотагрофувала, а от поряд з дитячим майданчиком ресторан і "озеро" - потрапили у кадр.
10. "Озера" аж два. На другому - плаває русалка. Когось вичікує.
11. Попри середину жовтня тут все ще присутні метелики. Правда не літають, але гарно.
12. Один з багатьох прикладів сучасного мистецтва у цьому парку - скульптура "Охоронець лісу". Нічого так - з крилами, у плащі. А що за кульки на дереві? Може якась таємна зброя того охоронця? :)
13. Метелик цвіте.
14. Ще одна загадкова скульптура сучасного мистецтва. Схоже на сонце, але я не здивуюсь якщо автор вбачав в ній щось зовсім інше.
15. В парку є струмок! Це саме він, повністю замаскований листям.
16. Місцями струмок обкладений камінням. І це ще не все. У струмку плавають декоративні рибки! Сама бачила. Все ще дивуюсь як вони там виживають, бо там досить мілко.
17. Струмок перетинають ось такі містки.
18. Від дизайну ландшафту перейдемо знову до сучасного мистецтва. Пара білих коней. Вони чомусь навіть на карті парку не позначені. Не інакше як секретна скульптура :)
19. Жаба, щойно виплигнула зі струмка. А може то та сама царівна. Чекає на принца.
20. Задуманий Лісовичок.
21.
22. Є тут і екстрім-парк "Шалена білка". Влучна назва. Правда ця конструкція покинута, мабудь це старе місце разташування екстрім-парку, бо зараз він поряд.
23. Осиковий гай.
24. Метою моєї прогулянки звичайно не було сфотографувати і описати тут всі розваги парку. Навпаки, я якнайшвидше дісталась самих віддалених и найтихіших куточків парку.
Далі просто кілька фото де гра тіні й світла були цікавішими усіх скульптур і розваг парку.
25.
26.
27.
28.
29.
30. А це така собі "родзинка" парку. Нарешті вийшли вже до справжньго озера. І тут відкривається панорама на в"язницю. Романтично, чи не так? :) Щоб відвідувачі менше споглядали ці архітектурні споруди, у цьому місці парку посадили бузкову алею. Але бузки ще маленькі, тому маємо таку картину. В цьому місці у мене за 2 секунди промайнуло: "Оце так вид! Так це ж в"язниця, не інакше. А як же гарно має бути з тієї сторони! Вид на осінній парк! Стоп. Там же не апартаменти, а тюремні камери. Мати такий вид з камери - на осінній парк з жовтим листям - і не мати змоги погуляти в тому парку, пошарудіти листям, - це ще більша мука, ніж не бачити той парк зовсім."
31. Відганяю сумні думки. Іду парком далі. До речі про доріжки у парку. Вони мають розмітку для пішоходів і велосипедистів. Останніх у парку теж не мало ганяє. Али всі плювали на ту розмітку. Пішоходи ходять де їм заманеться. Не були вони у Амстердамі - це місто відразу навчило б поваги до велосипедистів, бо вони там вище у соціальній градації за автомобілістів і пішоходів.
32. Ще один шедевр. На що схоже? З чим асоціюється?
А називається скульптура "Пробудження". Отакої!
33.
34.
35. Мавка. Тут здогадатись не важко. Але чому усі скульптури у парку викликають враження, що скульптору не доплатили, і він вирішив не закінчувати свої роботи? Таке ось дивне те "сучасне мистецтво".
36. Сонячні галявини.
37.
38. Сонячне небо.
39. Сонячне листя.
40. І нарешті фонтан. Тут ключовий момент не в тих деревах що зліва, а в тій будівлі - що справа. Це воістину чудо з чудес на теренах України - сучасний безкоштовний туалет на території міського парку! Такої розкоші позбавлені навіть столичні міські парки. Та що там столичні, такого туалету нема навіть у туристичних "Софієвках" і "Александріях", куди для входу (в парк) потрібно купувати квиток.
41. Окремо фонтан. Хоч і знову на фоні "чуда".
42. Може так краще?
43. Прощаюсь с русалочкою.
44. Прямую до виходу з парку.
45. Ледь не забула про ще одну деталь - найосіннішу асфальтну плитку, яку мені доводилося бачити. Тут і справді усі кольори осені - червоний, жовтий, коричневий, сірий. Просто краса!
46. Помпезна лавка. Такі не скрізь, лише поблизу центрального входу, там далі - є й звичайні.
47. Ще раз "французький дворик" і ротонда.
48. Ротонда.
І насамкінець - ложка дьогтю, або дві сторони медалі. В цьому парку я була двічі, з різницею в один тиждень, обидва рази у вихідні дні. Першого разу - все було більше ніж чудово: людей було не дуже багато, якась жінка-скрипачка грала біля ресторану, чутно було шум фонтану і дитячий сміх на фоні приємної музики. Можна було походити в тиші, погрітись в променях осіннього сонця. Вечоріло.
Другого разу - жінку-скрипачку витіснили на самий вхід, де стоять колони. В Ротонді вишикувались весільні пари для фотосесій. Десь зі сторони Зеленого театру чоловічий голось щось кричав у мікрофон (може флеш-моб якийсь?) і голосно різала вухо якась музика. По доріжкам шмигали велосипедисти (вони ж бо теж не дивляться на розмітку!). О, в парку є ще атракциони, міні-зоопарк (гнітюче явище) - і все це вкупі не скаладало враження приємного парку для прогулянки.
Один раз туди варто заглянути (добиратися з Києва просто і швидко), а от чи поїду я туди в майбутньому - це вже питання.