(с) Костенко Л.

[alla_k]

Циферблат годинника на розі
хуртовини снігом замели...
Нам з тобою, видно, по дорозі,
бо ішли й нікуди не прийшли.
Знов ті самі вулиці незрячі
і замету хвиля снігова.
Нам з тобою легко так, неначе
вітер нам підказує слова.
- Підкажи найлагідніше слово»
я його слухняно повторю.
Розгуляйся буйно і раптово,
заглуши усе, що говорю! -•
Не було ні зустрічі, ні туги.
Не було пориву і жалю.
Я спокійна.
Я щаслива з другим.
Я тебе нітрохи не люблю.
А якщо заплачу і руками
я торкну ясне твое чоло,-
нас не бачать леви біля брами:
левам очі снігом замело...