(Untitled)

[alla_g]

Отправила малого на каникулы в увлекательное путешествие. Так мне казалось. А он угрюмо бубнил - что хотел дома отдохнуть, отоспаться и наиграться, а не переться куда-то в дрездены с лейпцигами. Но родителей переубеждать бесполезно - они упрямо суют детке то, о чем мечтали сами

Comments

[smijana]

Розумію і співчуваю.
(гг, моя теж вже вища за мене.. у 12,5 років :) ну але це не важко з моїми 158..ну хай 159см)

Про інструкції теж вчора було.
Приходжу з роботи, мама питає: Ти знаєш що вона сьогодні двері дільничному міліціонеру вікрила? -..ні. - То скажи її ще раз, щоб НІКОМУ! Це ж страшно..
Страшно, але я вважаб що не вона винна а я. Тому що не продумала - кому саме не можна відкривати ще окрім "нікому", конкретно всі випадки в яких можна зробити винятки.
Увечері пішла за тією ж методикою, за якою колись пояснювала з ким не можна іти на вулиці якщо по длорозі зі школи будуть спроби (з лікарями, знайомими батьків, співробітниками дідуся і т.і. коварні легенди придумувала).
Виглядало це все як "іржання", але тепер я знаю що вона затямила. :)
Приблизно так звучало:
"Не можна відчиняти: охороні президента, СБУ, МВД, міліціонерам, беркутам, кобрам, спрутам і т.д., лікарям з психлікарні, швидкої, дільничним лікарям, вчителям, батькам учнів...
- і Ользі Юрівні не можна? - питає (класна керівник)
..ну хіба якщо відповість на тестове питання, пригадуєш як у Гості з майбутнього "как кличка нашего физрука?" - :))))
..не можна відчиняти вмираючим, голодним, холодним, тим хто прийшов принести борги.. і тим більш позичати (дружне ги-ги),
водопроводчикам, газовщикам, попереджуючим про землетрус і негайну евакуацію, пожежникам... (я ще хв. 5 перераховувала)
щоб всім не казати одну і ту саму фразу "батьків немає вдома, я відчинити не можу, зайдіть пізніше" - можеш записати на диктофон.
У ивпадках всяких аварійних і т.і кажи "зараз зателефоную татові".. а сама телефонуй мені. Щоб звучало вагоміше. :))

словом, я вже подумала що креативний підхід вирішить всі проблеми.
Сьогодні вранці прогулялися разом, я пізніше виїхала на роботу бо із заїздом на митницю.. знову телефонують батьки і питають чи я знаю що вона у подружки...
нє, перехрксний контроль трьох працюючих дорослих - це дитині важко, я її співчуваю і завжди захищаю від стількох дзвінків на день... але ж просто попередити мене і сказати що іде до подружки в гості - можна?
"ой, я спішила і забула.."
ррр.
:)

[alla_g]

ну таку кількість слів важко затямить ) підозрюю, що в них (дітей) стоїть блок на "інструкції" батьків. надія - на власну дитячу кмітливість та розум.

[smijana]

ні-ні! то ж було не всерйоз моралі-нотації (жж не передає інтонацій :) ), то був суцільний регіт, і навіть в кінці змагання хто вигадає айбільш абсурдну і підступну ситуацію, в якій би ніхто не запідозрив підвох.. :)
І якраз таке запам'ятовується. І я впевнена на всі 100 що згадається у відповідний момент.
ну, але поживемо- побачимо (перевіримо) як воно працює. :)

[alla_g]

ну коли регіт, то так ) але краще, щоб все ж обійшлося без "моментів"

[smijana]

та безумовно.

хоч ті моменти можуть бути цілком безпечними, житейськими, як от сусід наш якого знаємо впродовж 30 років, який рідко вдома буває і недавно питав мене вдень (підкісит що я вдома була) за ключ до замка на щитку з електролічильниками на поверсі і т.і.
якби дитина сама вдома була (наприклад), це теж би був "перевірочний момент" - чи згадає що нікому=нікому.