Все смешалось в доме Облонских
Не знаю чому, але "мамконтроль" -
[15:19:29] Altey: небуло англ
[15:19:35] Altey: бубка приїжджав
[15:20:30] Alla: пригав? )
[15:21:14] Altey: ні
[15:21:32] Alla: )) жалко. бубка все ж!
[15:21:35] Altey: внук огієнка как бє
[15:21:44] Alla: да? я не знала!
розбудив мою цікавість.
І я таки не втрималась, після майже двотижневого "інтернетпосту" (не в плані написання постів, а навпаки - утримання від безцільного блукання по віртуальних нетрях) пішла і пішла і пішла... Спочатку завітала до Гугля. Він порадив звернутись до Вікіпедії, яка чесно сказала - батьком нашого стрибуна був прапорщик Назар. Але (дивно, я цього посилання зразу не помітила, тільки вже зараз, коли продивлялася написане...) дійсно, відсилає до Іларіона
Хто ж він такий - Іван Огієнко?
Митрополит, мовознавець, історик.
Приведу лишень кілька цитат з його "Історії української літературної мови":
"нема підстав звати стародавню нашу державу конче тільки Руссю, а мову нашу тільки руською, коли вже тоді була й друга назва, Україна, що пізніш запанувала над іншими"
"Але тепер у Києві шириться шкідливий для розвитку нашої літературної мови погляд, ніби всяка орієнтація на мову народну не потрібна, бо мова народна - то тільки "селянський примітив". Так, дуже часто це справді мова закапелкова, але так можна твердити тільки про мову окремих одиниць. У своїй же цілості - як збірність усіх говорів нації - народна мова надзвичайно цінна й розвинена, вона ховає в собі всю живу історію й живу ще довгу будуччину нашої мови: має багато давніх форм, відомих нам іще з перших наших пам’яток, має й форми нові, пізніш повсталі. Тільки глибоко знаючи живу мову цілої нації, а не окремих її одиниць чи місцевостей, зможемо корисніше творити всеукраїнську літературну мову, як оруддя найдоцільнішого всеукраїнського порозуміння."
"Та справа розросту української мови в окрему літературну мову стала сильно лякати російський уряд та російських націоналістів, особливо вчених, бо ж усі розуміли, що з розростом мови зростала й окрема свідомість нації. Розпочалися писання, що українська мова - це не окрема мова, а тільки сполонізована народна говірка мови російської. Багато росіян виявляли просто зоологічну ненависть до української мови."
І міністр суворо наказав цензурі на будуче:
"Чтобы къ печати дозволять только такія произведенія на малороссійскомъ языкЂ, которыя принадлежатъ къ области изящной литературы, пропускомъ же книгъ на малороссійскомъ языкЂ как и учебныхъ и вообще назначаемыхъ для первоначальнаго чтенія народа, пріостановиться".
В Україну почали насилати російських урядників, щоб міцніш її русифікувати, а що ті йшли сюди неохоче, то законом 21 листопада 1869-го року та 13 червня 1886-го року для чужинних урядовців в Україні встановлена була значна доплата до нормального утримання. Доплата ця скасована тільки 1919-го року.*
«Відтоді стали забороняти вживати слів Україна, український, а то й Січ, козак і т. ін.»
Можливо й насправді - родичі ( як казав колись мій дід: "церковного сторожа брата син" ).
Можливо немає часу заклопотаному фінансовими та політичними справами спортсмену зазирнути хоч би в ту саму Вікіпедію, перш ніж розповідать : - Виявляється, мій родич - в’язень ГУЛАГу, митрополит української церкви. Нічого не знайшла я про те, що Огієнко був в'язнем ГУЛАГу. Хоч навряд чи Сергій Назарович сам дуже сильно цікавиться своїм родоводом та готує свої виступи. Хто , з якою метою й для яких хворих голів вигадує цей дешевий піар, шитий білими нитками? Хоч пошук за ключовими "Бубка, родовід" дав чимало інформації - правда, далекої від генеалогії...
Дитина ж сміється - "Він зовсім не вміє розмовлять українською, майже нічого неможливо було зрозуміти". Що ж, це дуже типово для представників нашої керуючої. І звучить як знущання над словами Івана Огієнка:
«Віками горіли полум’яні горна,
Народ чатував при ковалі, -
Й скувалася Мова, державна й соборна,
В шоломі з крицевої сталі!»
[15:19:29] Altey: небуло англ
[15:19:35] Altey: бубка приїжджав
[15:20:30] Alla: пригав? )
[15:21:14] Altey: ні
[15:21:32] Alla: )) жалко. бубка все ж!
[15:21:35] Altey: внук огієнка как бє
[15:21:44] Alla: да? я не знала!
розбудив мою цікавість.
І я таки не втрималась, після майже двотижневого "інтернетпосту" (не в плані написання постів, а навпаки - утримання від безцільного блукання по віртуальних нетрях) пішла і пішла і пішла... Спочатку завітала до Гугля. Він порадив звернутись до Вікіпедії, яка чесно сказала - батьком нашого стрибуна був прапорщик Назар. Але (дивно, я цього посилання зразу не помітила, тільки вже зараз, коли продивлялася написане...) дійсно, відсилає до Іларіона
Хто ж він такий - Іван Огієнко?
Митрополит, мовознавець, історик.
Приведу лишень кілька цитат з його "Історії української літературної мови":
"нема підстав звати стародавню нашу державу конче тільки Руссю, а мову нашу тільки руською, коли вже тоді була й друга назва, Україна, що пізніш запанувала над іншими"
"Але тепер у Києві шириться шкідливий для розвитку нашої літературної мови погляд, ніби всяка орієнтація на мову народну не потрібна, бо мова народна - то тільки "селянський примітив". Так, дуже часто це справді мова закапелкова, але так можна твердити тільки про мову окремих одиниць. У своїй же цілості - як збірність усіх говорів нації - народна мова надзвичайно цінна й розвинена, вона ховає в собі всю живу історію й живу ще довгу будуччину нашої мови: має багато давніх форм, відомих нам іще з перших наших пам’яток, має й форми нові, пізніш повсталі. Тільки глибоко знаючи живу мову цілої нації, а не окремих її одиниць чи місцевостей, зможемо корисніше творити всеукраїнську літературну мову, як оруддя найдоцільнішого всеукраїнського порозуміння."
"Та справа розросту української мови в окрему літературну мову стала сильно лякати російський уряд та російських націоналістів, особливо вчених, бо ж усі розуміли, що з розростом мови зростала й окрема свідомість нації. Розпочалися писання, що українська мова - це не окрема мова, а тільки сполонізована народна говірка мови російської. Багато росіян виявляли просто зоологічну ненависть до української мови."
І міністр суворо наказав цензурі на будуче:
"Чтобы къ печати дозволять только такія произведенія на малороссійскомъ языкЂ, которыя принадлежатъ къ области изящной литературы, пропускомъ же книгъ на малороссійскомъ языкЂ как и учебныхъ и вообще назначаемыхъ для первоначальнаго чтенія народа, пріостановиться".
В Україну почали насилати російських урядників, щоб міцніш її русифікувати, а що ті йшли сюди неохоче, то законом 21 листопада 1869-го року та 13 червня 1886-го року для чужинних урядовців в Україні встановлена була значна доплата до нормального утримання. Доплата ця скасована тільки 1919-го року.*
«Відтоді стали забороняти вживати слів Україна, український, а то й Січ, козак і т. ін.»
Можливо й насправді - родичі ( як казав колись мій дід: "церковного сторожа брата син" ).
Можливо немає часу заклопотаному фінансовими та політичними справами спортсмену зазирнути хоч би в ту саму Вікіпедію, перш ніж розповідать : - Виявляється, мій родич - в’язень ГУЛАГу, митрополит української церкви. Нічого не знайшла я про те, що Огієнко був в'язнем ГУЛАГу. Хоч навряд чи Сергій Назарович сам дуже сильно цікавиться своїм родоводом та готує свої виступи. Хто , з якою метою й для яких хворих голів вигадує цей дешевий піар, шитий білими нитками? Хоч пошук за ключовими "Бубка, родовід" дав чимало інформації - правда, далекої від генеалогії...
Дитина ж сміється - "Він зовсім не вміє розмовлять українською, майже нічого неможливо було зрозуміти". Що ж, це дуже типово для представників нашої керуючої. І звучить як знущання над словами Івана Огієнка:
«Віками горіли полум’яні горна,
Народ чатував при ковалі, -
Й скувалася Мова, державна й соборна,
В шоломі з крицевої сталі!»