Три замки осінні: Підгірці
В принципі з Олеська до Підгірців не так вже далеко. Але щоб на маршрутках дістатися, то це займає трохи часу. Бо маршрутка вас довезе лише до повороту на Підгірці. А звідтам - або пішки чималий кусок дороги, або вже щось спиняти.
Ну нам поталанило. Майже одразу намалювалася автівка, яка радо підвезла нас до самого замку і гроші брати відмовилась.
Замок видно вже здалека. По дорозі з Олеська він видніється на горі за полями. Наче близенько, але йти пару годин би прийшлося. Шкода, що в цьому місці не можна маршрутку спинити та зробити фото. Ех… а така краса!
Замок побудовано у французькому стилі тим самим Бопланом, який у першій половині ХІV ст. їздив Україною і зробив декілька карт нашої країни. За свою історію замок зазнав змін, переходив з рук в руки, аж поки в совєтські часи не перетворився на туберкульозну лікарню.
Зрозуміло, що після такої історії годі шукати в замку мармурові сходи чи підлоги, статуї з картинами - пропало всьо. Одначе у замку не полишають надії, хоч якось відреставрувати цей шедевр і ззовні і зсередини.
А поки що тут можна подивитися експозицію у підвалі. Табличка на дверях (вона на фоті з червоним колом) привітно застерігає, що вразливим особам спускатися не варт. І все через Білу Даму. Ну ввижається так щось зазвичай в замках. Скоріш за все, цю Білу Даму звати Гіпотермія, бо в кам’яних стінах днями сидіти - не дуже корисно для здоров'я.
Місцеві ж розповідають, що цю панію вперше побачила кухарка. Як раз вона хотіла була вийти із кухні, що знаходилася у підвальному приміщенні. І тут панія! Кухарці здалося, що це була Марисенька, жона Яна Собеського. З тих пір Гіпотермія-Марисенька й оберігає стіни Підгородецького замку.
Навпроти замку можна побачити ще й таку колонну:
А трохи далі - костел дуже дивної форми - ротонда, до якої приліплено колонаду спереду, і вівтарну частину позаду. Нажаль, аби зафотати споруду збоку нормально, то треба або лінзу іншу мати, або через паркан на чийсь город стрибати. Так шо ото шо вийшло - то вийшло.
Ну нам поталанило. Майже одразу намалювалася автівка, яка радо підвезла нас до самого замку і гроші брати відмовилась.
Замок видно вже здалека. По дорозі з Олеська він видніється на горі за полями. Наче близенько, але йти пару годин би прийшлося. Шкода, що в цьому місці не можна маршрутку спинити та зробити фото. Ех… а така краса!
Замок побудовано у французькому стилі тим самим Бопланом, який у першій половині ХІV ст. їздив Україною і зробив декілька карт нашої країни. За свою історію замок зазнав змін, переходив з рук в руки, аж поки в совєтські часи не перетворився на туберкульозну лікарню.
Зрозуміло, що після такої історії годі шукати в замку мармурові сходи чи підлоги, статуї з картинами - пропало всьо. Одначе у замку не полишають надії, хоч якось відреставрувати цей шедевр і ззовні і зсередини.
А поки що тут можна подивитися експозицію у підвалі. Табличка на дверях (вона на фоті з червоним колом) привітно застерігає, що вразливим особам спускатися не варт. І все через Білу Даму. Ну ввижається так щось зазвичай в замках. Скоріш за все, цю Білу Даму звати Гіпотермія, бо в кам’яних стінах днями сидіти - не дуже корисно для здоров'я.
Місцеві ж розповідають, що цю панію вперше побачила кухарка. Як раз вона хотіла була вийти із кухні, що знаходилася у підвальному приміщенні. І тут панія! Кухарці здалося, що це була Марисенька, жона Яна Собеського. З тих пір Гіпотермія-Марисенька й оберігає стіни Підгородецького замку.
Навпроти замку можна побачити ще й таку колонну:
А трохи далі - костел дуже дивної форми - ротонда, до якої приліплено колонаду спереду, і вівтарну частину позаду. Нажаль, аби зафотати споруду збоку нормально, то треба або лінзу іншу мати, або через паркан на чийсь город стрибати. Так шо ото шо вийшло - то вийшло.