Доведення від протилежного, або Кулінарні пазли Львова
Переважно під час туристичних вештань - кав’ярні - це перерва між міською архітектурою, музеями, парками і т. д. Так - заскочив-перекусив - і далі. Коли ж у місті, от як у Львові, не вперше, та ще й у зимовому - мороз дошкуляє і дні короткі - ноги самі понесуть до колоритних ресторацій.
У їх різноманітності (і що нечасто трапляється в Україні - вишуканості!) місто, що завжди славилося кнайпами, останніми роками значно додало. А ще у тих таки кав’ярнях можна влаштувати не тільки свято для шлунка, а й для власної цікавості - дізнатися чимало з історії самого Львова.
Власне їхати нікуди не треба. Просто неквапливо швендяти, інколи навіть без визначеного маршруту. Саме так Львів смакує більше. А стоїть він на трьох гастрономічних китах: каві, шоколаді та пиві.
K’kawa та Італійський дворик. Йдемо на каву?
Любов до «кавування» почалася у Львові ще з кінця ХVІІ ст. За переказами першу кав’ярню, щоправда у Відні, відкрив шляхтич родом з Львівщини Юрій Кульчицький. Як активному учаснику переможного зняття облоги Відня, йому подарували будинок і великі запаси трофейної кави. У ньому підприємливий шляхтич і відкрив у 1686 р. першу кав’ярню. А потім привіз кавові зерна до Львова, відтоді кава і кав’ярні своєрідний бренд міста (до речі, 2010 рік на Львівщині проголошено роком кавовара Кульчицького на честь 370-річчя з дня його народження). Сьогодні можна випити кави в одній з кав'ярень, де, як подейкують, пили першу у Львові каву. Заклад зветься так само, як і кав’ярня Кульчицького у Відні - «Синя пляшка».
- Місць немає, - почувся голос з богемної напівтемної аури інтригуючої «...пляшки». А ми ж так довго її шукали, поміж старими двориками часів самого Кульчицького. «Вільні місця» чи не єдина «вада» львівських резонансних кав’ярень.
Зате «K’kawa» з іншого боку площі Ринок раптово винагородила нас вільним столиком.
Серед затишних домашніх смугастих стін, плетених гачком серветок..,
...абажурів і давніх сімейних фото взагалі забуваєш, що ти в кав’ярні. М-м-м, які фасони, отак одягались колись у Львові. «Підшивка» журналу мод 100-річної давнини дивовижна, за кавою її можна «гортати» довго.
- Та з Інтернету скачали, - відказала мила офіціантка, ставлячи на стіл запашну каву (8-12 грн.).
А варять її тут з найпопулярніших сортів (Колумбія, Замбія, Примо-Лавада). А до неї домашня випічка, десерти, легкі перекуски. Каприз кави у тому, що вона не визнає жодних сусідів! Будь-який сторонній запах (приміром, від приготування їжі) вбиває кавовий аромат.
- Ой, дівчатка, зараз я вам таке розкажу!.. - сплескує руками одна з панянок поважного віку за сусіднім столиком.
Історія втопилася у філіжанці кави, а такі компанії найкраще підтверджують демократичність цін «K’kawи».
Адреса: вул. Валова, 5
Телефон: (098) 3897334
Чек на трьох: 70 грн.
Якщо «K’kawа» відкрилася відносно недавно, то «Італійський дворик» відомий старожил. Кав’ярня тут облаштувалася років двадцять тому, а сам романтичний дворик існує століттями - справжня «витримка часом».
Романтики йому додає єдина в Україні унікальна триярусна ренесансна лоджія. А сам дворик примостився у палаці, який побудували у 1580 р. архітектори П. Барбон і П. Римлянин для грецького купця К. Корнякта (на його ж кошти звели, так звану, вежу Корнякта в Успенській церкві, XVI ст.).
З тієї пори багато води утекло, чи то пак кави. Зараз в палаці - «Львівський історичний музей», тож кава у дворику з присмаком історії, Італії, різноманітних виставок, які тут навіть узимку..,
...а влітку камерних концертів. Коли холоднішає кав’ярню «переносять» у підвальне приміщення дворика. Утім... чи туди грошенят замало вклали, на відміну від купця Корнякта, чи ще з якихось причин, але все в підвальчику доволі пошарпане. Тому каву (яку, до речі, все частіше у Львові варять в автоматах-еспрессо, а не в турках на гарячому спеціальному піску) пили, прогулюючись між скульптурами і колонами зимового дворика.
Адреса: пл. Ринок, 6
Телефон: (032) 2720671
Львівська майстерня шоколаду. Hand made чоколяда
А що найкраще смакує до кави? Звичайно, солодощі. О, у Львові на них знаються. Ще із Середньовіччя місто славилося «добрим солодким»..,
...а з XIX ст. тутешній шоколад експортували до всієї Європи. «Тіко ві Львові» вирощували кращі какао боби? Просто кондитери мали свої маленькі таємниці.
Збагнути їх навряд чи вдасться, але зазирнути до «Львівської майстерні шоколаду» варто однозначно.
От хто сказав, що шоколад поліпшує розумову діяльність? Дивлячись на таку кількість спокусливих цукерок, останні резонні потуги мозку вимикаються, руки ладні брати цю солодку радість безкінечно, а шлунок радісно мліє у передчутті свята. А починається ця спокуса ще з вулиці, де можна зачаровано дивитися через вікно..,
...як дівчата чаклують із шоколадом: розливають його у форми чи пакують шоколадних ягнят і ведмедиків. Процес, як на долоні.
А далі ноги самі понесуть до середини...
Кожна цукерка дбайливо зроблена руками шоколатьє (майстра, що працює тільки з шоколадом). Тому «Фрау Цимер чорна», «Кайзерки», «Цісарки», «Бернардинки», «Горіхові бандзьохи», «Дзиги в кокосі», «Солодкі пацьорки» (до 35 видів цукерок) і т. д. тут справжні королеви - зображення кожної цукерки у рамці на стіні.
Назви вигадують самі дівчата-кондитери.
- А скільки ж за день кожна з шоколатьє встигає зробити? - цікавимось.
- Двісті штук приблизно.
Губитесь від вибору білого, чорного і молочного шоколаду? Купуйте готовий набір...
...або збирайте ваш індивідуальний фірмовий пакуночок - милі дівчата допоможуть: цукерки продають поштучно (4-6 грн./шт.).
Назбиравши цукерковий набір, дівчина спритно чіпляє на нього бірку-візитку «майстерні...» і пише на ній «від руки» скільки і яких саме цукерок придбали. Ні ваги, ні складу виробу, ні дати виготовлення - немає. «Більше двох днів цукерки у нас не залежуються, а шоколад може зберігатися кілька місяців», - посміхається дівчина.
Якщо дивитися на, скажімо «горіховий марципан з волоським цільним горішком в молочному шоколаді», який щойно придбали, уривається терпець - скуштуйте його одразу в затишній кав’ярні...
...на першому поверсі двоповерхової «майстерні...» . за чашечкою кави.
Адреса: вул Сербська, 3.
Телефон: (050) 430 60 33
Купити цукерки можна через Інтернет
Кумпель. «Юж зварене пиво темне!»
...а ще світле і бурштинове. Міні-пивоварня посеред просторої світлої зали «Кумпеля» - головний елемент інтер’єру. Адже пиво у Львові пили як колись, так і тепер.
Недаремно кажуть, що «Львів пахне кавою і пивом». «Офіційно» пивом він пахне з 1715 р., коли ченці-єзуїти заснували у місті першу в Україні пивоварню. Їм передав у власність шматок землі граф Станіслав Потоцький, наказавши побудувати там броварню. А загалом цех броварів існував ще з 1425 р. У 2010 у Львові «пішли далі», відтак уперше в місті з’явилася пивоварня при досить просторому двоповерховому ресторані.
За бажання навіть можна послухати дуже цікаву і безкоштовну міні-екскурсію про те, як тут варять і де зберігають живе нефільтроване пиво. Маленьке реалтішоу.
Хоча дивитися, як вариться цей напій цікаво, спробувати свіжезварене пиво значно краще (15 грн./0,5 л).
А що до пива? Відверто кажучи, склалося враженя, що страви тут не «до пива», а пиво до них. Усе надзвичайно смачно, вишукано і колоритно! Приміром, «Чесна часникова зупа» (25 грн.) у горнятку з хлібини - куштуючи страву, можна посмакувати ще й сам «посуд».
Пригощатись припрошують у меню найрізноманітнішими домашніми ковбасами, шніцелями, оригінальними салатами, язиком, крильцями, голонкою, сирними асорті та, звичайно ж, власним пивом (цим вибір алкоголю не обмежується). Загалом вартість страв від 20 до 140 грн., але ціни того варті.
Тут людно. Часто сюди приходять великими «кумпаніями», адже «Кумпель» - «товариш» по-галицьки. А ще у Львові навіть була така субкультура - батяри. Займалися лише випадковими підробітками, злегка хуліганили, а ввесь інший час просиджували в різноманітних кнайпах.
Адреса: вул. Винниченко, 6 (пл. Митна)
Тел.: (032) 242-17-80, працює цілодобово
Чек на три особи: 400 грн.
Мазох-café. Батогом по стереотипах
Якщо ж «потягнуло» на щось «елєґанське», тоді однозначно - у Мазох-café. Тут креатив за рамками. Кав’ярню назвали на честь австрійського письменника Леопольда фон Захер-Мазоха, який писав на еротичні та фолк-теми.
А народився він 1836 р. саме у Львові (тодішньому Лемберґу) в родині керівника львівської поліції. Синові поліціянта світ і завдячує терміном «мазохізм». Перед входом до закладу - сам бронзовий Мазох на повен зріст. Це перший у світі пам’ятник письменнику (скульптор В. Цісарик).
Вже тут починаються сюрпризи: охочі сунуть руку до кишені великого мазохіста, щоб намацати там предмет чоловічої гордості. А вже сама кав’ярня багата на візуальну мазохістську атрибутику, що й казати! Цитати і фотографії Мазоха, різні приховані пікантності в інтер’єрі...,
...який потопає в червоному світлі (зал для некурців). Наручники, кайдани, батоги, ланцюги, тягарі до ноги можна випробувати в дії.
- Мама, ти схожа на собачку, - скиглить мала, у той час, як мама приміряє залізний нашийник з наручниками. Офіціантка спритно повернула ключа в заліззячі:
- Захочете звільнитися - шукайте мене, - і побігла виконувати інше замовлення.
Компанія за сусіднім столиком, либонь, вирішила випробувати усе: приміряли залізо, офіціантка їх шмагала батогом, прив’язувалися до стіни. Атож, у подібних кав’ярнях не тільки їдять, запхавши носа до тарілки. До речі, і там є багато цікавого.
Як вам смакота з геніталіїв бика? А назви страв (їх готують з продуктів - природних афродизіаків): суп-крем із печериць «Плоди кохання» (24 грн.), свинина під грушевим соусом «Сади Венери» (48 грн.), м’ясна запіканка «Ласий шматочок» (29 грн.)? А «Хотіти і могти», «Коні невинні», «Сирна гільятина»?
Салати у «Мазоху» доведеться різати власноруч з інгредієнтів, які подасть офіціант на дерев’яному міні-столику. Атож, «їси - бо голодний, любиш - бо жадаєш».
Адреса: вул. Сербська, 7 (сусідні двері з «Львівською майстернею шоколаду»)
Телефон: (032) 2356872, (050) 3710440
Чек на три особи: 200 грн.
Криївка. Усе шито-крито?
- Гасло!
Бравий вояк з автоматом коло дверей удавано грізно насупив брови:
- Слава Україні!
- Героям слава!
Потім пригостив медовухою у залізних «наперсточках» - хух, значить «фейс-контроль» пройшли.
З цього починається легендарна кілька останніх років ресторація. Стилізована під справжній підпільний схрон, або криївку, бійців Української повстанської армії (УПА), подібна до тих, в яких переховувались вояки. У такий популярний спосіб висвітлюються події часів ОУН-УПА. Знайти заклад нелегко (жодного напису - на те вона й криївка) тільки на перший погляд. Натовп в одній з арок на площі Ринок виказує упівський схрон немилосердно: раптом хтось вийде - мерщій зайняти вільний столик.
«Бандера просив не займати» - читаємо на дерев’яному рублі (колись засіб для прасування), що лежить на нашому зарезервованому столику.
Дівчина-офіціантка у військовій формі подає підпільну пошарпану газету, або упівський стравопис, або просто меню. Ні, непросто...О, «Щасливий сотник» - капусняк (18 грн.), о, «Еліксир патріота» - узвар (5 грн.), «Змарніла втіха партизанки» - домашня копчена ковбаса (12 грн.), «Пальот Туполєва» - крильця курячі (20 грн.), «Сало кошерне по-гайдамацьки», «Будні вермахту», «Цнотлива зв’язкова». Кухня українська, польова, смачна, хоча без будь-яких витребеньок. А що іще можна було їсти під землею в лісі? Зате тутешній креатив може продати все.
Страви подаються в «похідному» посуді - металічних мисках та кружках. А як вам півметра ковбаси на довгій дошці? На стінах - копії плакатів та листівок УПА, чорно-білі фото часів Другої світової війни.
На полицях - каски, кашкети, гасові лампи, автомати. Навіть у туалеті - рукомийник. У закладі можна постріляти холостими патронами.
Саме відкриття «Криївки» викликало найбільше дискусій, тому її відвідини - це must.
Адреса: площа Ринок, 14 (під’їзд)
Телефон: (050) 4306354
Чек на три особи: 164 грн.
Старенький трамвай. «Повези мене туди, де асфальту нема...»
...і «... де природа сама», як натхненно просила «Піккардійська терція», він, напевно, не повезе. Але віртуально прогулятися містом можна. Трамвайчик-кав’ярня посеред площі Галицької стоїть на оригінальній рейковій платформі. Це пам’ятка техніки - точна копія вагонів львівського трамваю 1913 р.
Минуло 130 років від дня першого рейсу у Львові кінного трамвая (1880 р.) А в 1894 місто вже мало електротрамвай. Сьогодні інтер'єр пам’ятки у стилі 30-х років ХХ ст. прикрашають чорно-білі фото з історії львівського трамваю і «трамвайні» сувеніри.
У меню - тільки щось «легке»: кава, соки, чай, пиво, морозиво, коктейлі, випічка. Хто ж їсть картоплю зі шніцелями у трамваї? Але й просто випити багато тут навряд чи вдасться - туалетів непомітно. А з іншого боку, які туалети у трамваях? Такий собі заклад нашвидкоруч. Але вид на площу з підвищення, антураж подорожування, який підсилює відео коло барної стійки, відзняте з вікон справжнього трамваю, що їде Львовом, створюють своєрідну атмосферу. Тож потрапити досередини кортить однозначно.
Адреса: площа Галицька, 1
Тел. (050) 375 69 19
Гасова лямпа. Жива алхімія
- Ваша присутність - наша радість. А ви звідки?
- З Києва.
- О, у нас тут пів-Києва сидить, - зустрів нас у темному дворику швейцар «Гасової лямпи». Але першими усіх зустрічають два основні «винуватці» створення цієї ресторації-музею Ян Зеґ (за столом біля входу у сам заклад)...
...та Ігнатій Лукашевич (виглядає з третього поверху) - батьки гасової лампи. Увіковічив їх у бронзі В. Цісарик.
Такі пам’ятники (як і Мазоху) ще називають «камерними»: позбавлені зайвого пафосу, вони розташовані просто на рівні вулиці.
...А початок цієї історії був найповсякденнішим. У 1852 р. власник львівської аптеки «Під золотою зіркою» (вул. Коперника, 1) придбав дистильовану нафту, щоб потайки вигнати з неї ні що інше, як... спирт. Це завдання він доручив аптечним «алхімікам» Яну Зеґу та Ігнатію Лукашевичу. Ті узялися за діло з вогником і винайшли... гас! Винахід підтвердив австрійський патент. А зовнішній вигляд самої гасової лампи...
...удосконалив львівський бляхар Адам Братковський. Тоді ж Ян Зеґ відкрив у Львові перше нафтопереробне підприємство з тутешньої бориславської нафти. Тому інтер’єр триповерхового ресторанчика наповнений елементами нафтовидобувних копалень, світлинами винахідників лампи та гасу й самими лампами - столовими, багатофункціональними...
...салонними, фотографічними, військовими, велосипедними і т. д. (їх, як стверджують тут, понад 200 - спробуй порахуй). Об 11-й, коли «...лямпу» відчиняють, відвідувачів хіба що перші півгодини негусто. Ось пакують нову партію ще гарячих «п’янких заправок» -
...фірмових алкогольних напоїв: «бензинівку», «гасіфку», «нафтівку» і навіть «хринівку».
А як хороше на даху! Улітку тут відкрита тераса, а взимку можна просто помилуватися містом. Вірменська церква, XIV ст. - краса! У Львові, до речі, жила значна вірменська громада.
Саме у дворику цієї церкви знімали епізоди з легендарних «Трьох мушкетерів».
...Замовлення готове. Пригощають тут теж алхімічно.
Ковбаски запечені «Вуглерева радість» (31 грн.), сир сулугуні, бринза «Сирна нафтярня» (29 грн.), «Зерно, вуголь, два крила», «Полога свердловина».
Орієнтуватися «в просторі» допомагає дядечко з лампою..,
...бо ж навіть вузькі сходи-серпантин коло вхідних дверей тут з міні-світлофором. Адже двом на сходах розминутися важко. Відтак тисніть на зелену кнопку, що піднімаєтеся, нагорі засвітиться для іншого «перехожого» червоний - і він зачекає.
Адреса: вул. Вірменська, 20
Тел.: (032) 2367550, (050) 3710908
Чек на три особи: 135 грн.
Так, кав’ярні у Львові - це часто набагато більше, ніж банальне задоволення шлунка. Тут вкотре можна почути «саме вперше у Львові». А нерідко за столиком вловлюєш такий ракурс міста...
...чи просто гарного інтер'єру (це не оббиті пластиком варіанти «У Тетяни» або «Любаша»), що сидіти хочеться безкінечно довго, дивлячись на Львів немов зсередини. Чимало закладів зорієнтовано саме на туристів, тому мають трохи вищі ціни (які все одно далекі від снобістських київських).
Утім, усіх львівських кав’ярень охопити неможливо, та й не треба. Кожен обирає що йому довподоби. Словом - це як пазли, яку картинку Львова уявите, складете - таким він і буде. Богемно-мистецьким (кав’ярні «Під клепсидрою», «Штука», «Золотий дукат», «Лівий берег») чи з відтінком єврейства («Під Золотою Розою»). Хочете зануритися у Львів XIX ст.? «На бамбетлі». Опинитися серед видатних діячів львівської культури, які у всі часи робили його популярним? «Культ». Варіантів безліч. Тож вам і карти... гмг... пазли в руки.
Нотатки
- Столики в «Кумпелі», «Мазох-café», «Криївці», «Гасовій лямпа», «Синій пляшці» й деяких інших відомих закладах краще бронювати - там завжди людно (принаймні у святкові дні). - У «Мазох-café», «Криївці», «Гасовій лямпі» за бронювання необхідно залишати 50 грн. Розраховуючись, про це треба нагадати офіціанту, інакше гроші «ідуть» на користь закладу. Ресторації входять до мережі концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ», тож можна отримати дисконтну картку «Локаль».
Залишайтеся! Поїдемо далі!