по просьбам трудящихся таки публікую
такий собі пролог.
Якось Фьокло порадила мені писати. типу виходить непогано і т.д. задала тему...все чин чином. от викладає те, що вийшло. Так, там багато мене, і мої певні твердження часом можуть видатися необ*єктивними. Я й не претендую на істину в останній інстанції. Але цей текст більш-менш чітко окреслює моє ставлення, до того, що там написано.
Кожного дня ми обираємо. Когось чи щось. Пити чи не пити каву? Зараз чи пізніше? Це самі звичайні речі, що не мають надто суттєвого впливу на наше подальше життя . просто такі собі буденні, я б сказала рішення.
А якщо поглянути на рішення з точки зору їх первинності? Тобто візьмемо до уваги ті рішення, які ми робимо вперше. Спробувати чи не спробувати? Якщо відповідь негативна, то алгоритм розвивається далі до того моменту, аж поки нам знову це не запропонують, і ми не погодимося. Тобто не спробуємо. Або поки ми остаточно не вирішимо - ніколи.
Розглянемо позитивний варіант - ми таки спробували. Що буде далі залежить від вражень від першого разу. Доречі, одразу зазначу, що якщо щось не сподобалося, то не означає, що людина більш ніколи того не робитиме - є безліч прикладів, коли негативний результат ще більше підсилив цікавість. Найяскравіші з таких прикладі - секс, наркотики, алкоголь , тютюн. З сексом усе зрозуміло - можливий біль , психологічний дискомфорт, і все таке....але фізіологічні проблеми беруть своє, інстинкти наступають, а біль проходить ;) А от що змушує людей і надалі приймати наркотичні речовини ( тютюн і алкоголь включно), якщо вони їм не сподобалися?
Безсумнівно треба взяти до уваги оточення. Якщо навколо всі ( друзі, колеги, рідні ) палять і , наприклад, вживають алкоголь, то виникає впевненість, що це - норма. Навіть якщо це все не впирає - люди звикають. Вони дуже соціальні істоти. Теж саме стосується легких наркотиків серед сучасної молоді. Адже всі „перші спроби” припадають саме на молодії роки, коли людська психіка найбільш схильна до впливу із-зовні. Якщо певний індивідуум вважає щось ( будь то чашка чаю на ніч чи косячок на свято ) нормальним, то питання про ретельність прийняття такого рішення просто знімається з обговорення.
Варто також наголосити, що мотивація вживання будь-чого у всіх різна, але в той же час її не складно класифікувати. Розглянемо тільки психологічну залежність, так як фізіологічна долається медикаментозним шляхом ( важкі наркотики до уваги не беруться)
По перше - проблеми. Тобто коли людина бачить вирішення своїх проблем у цигарці/чарці/ бульбуляторі/ пігулці ( потрібне підкреслити ). Якщо ж доступ до необхідного різко обмежити, то проблеми набувають міжгалактичного масштабу і перспективи їх вирішити втрапляють до Червоної книги. Також можливий варіант * отримать розраду - квиток в забуття*. Тобто забути про проблему з допомогою цигарки/чарки/ бульбулятора/ пігулки. Вона ж почекає. За дверима. До кінця запою. Іноді чекає все життя.
По друге - відпочинок. Ну це коли розслаблення та релакс = п’янка. Або коли класні вихідні = трава. І тільки так . А навчитися розслаблятися по іншому не виходить ( та й чи хочеться?) - адже все зав’язано на звичках та асоціаціях. Часто-густо люди гуляють по накатаній колії: ”Ну...як колись ! ;)”. Навіть якщо це вже не приносить задоволення.
Хоча стосовно останнього тезису самі „кмітливі” починають шукати нових неосвоєних земель. Оп-па! А тут у нас знову є вибір. Шалений вибір , я б сказала. Тільки обирають зазвичай чомусь наркотичні речовини рівнем вище. Тобто з сильнішим ефектом. І причини різні... від „щоб сильніше перло” до „щоб краще думалось”. Виключення складають шамани, що потребують термінового виходу на орбіту.
Так от. Колесо Сансари крутиться, алгоритм первинного вибору продовжується ( if ‘no’ - повернемося назад і спробуємо інший шлях,if ‘yes’ - крокуємо далі до наступного етапу.) Хоча, як показує статистика - багато людей лишається на етапі легких наркотиків. Безконтрольна комунікабельність і розкомплектованість тягнуть набагато сильніше за перспективу розгрібатися власноруч із своїми комплексами. Примарно-цікавий і насичений світ канабісу вабить сильніше ніж збагачення і урізноманітнення свого.
Людина шукає легких шляхів. Завжди. Щоб там не казав товариш Лєнін. І створює собі кумирів з того, що допомагає скоротити шлях. Це може бути все, що завгодно - наркотики, інтернет , релігія ( адже людина звертається до Бога, коли перестає вірити у власні сили), будь яка нав*язлива ідея. Наприклад імміграція - тут я не щасливий, бо тут погані люди/земля/влада/податкова система ( потрібне підкреслити ) , а там все буде в шоколаді. ( під „там” можна розуміти як „героїновий рай” так і славну країну-місто Люксембург) . Усі ці проблеми від невміння смакувати і любити життя прямо ТУТ , і прямо ЗАРАЗ. Все необхідне для цього ми ВЖЕ маємо. Стає сумно , коли люди починають це розуміти лишень під якимись речовинами, від яких з часом втраплять ( якщо ще не втрапили) у залежність. А залежність - це влада . Чиясь над кимсь. Залежність - це слабкість. Через яку дуже легко керувати. Людина, якою дуже легко керувати перетворюється на маріонетку. А маріонетки не мають права вибору.
Якось Фьокло порадила мені писати. типу виходить непогано і т.д. задала тему...все чин чином. от викладає те, що вийшло. Так, там багато мене, і мої певні твердження часом можуть видатися необ*єктивними. Я й не претендую на істину в останній інстанції. Але цей текст більш-менш чітко окреслює моє ставлення, до того, що там написано.
Кожного дня ми обираємо. Когось чи щось. Пити чи не пити каву? Зараз чи пізніше? Це самі звичайні речі, що не мають надто суттєвого впливу на наше подальше життя . просто такі собі буденні, я б сказала рішення.
А якщо поглянути на рішення з точки зору їх первинності? Тобто візьмемо до уваги ті рішення, які ми робимо вперше. Спробувати чи не спробувати? Якщо відповідь негативна, то алгоритм розвивається далі до того моменту, аж поки нам знову це не запропонують, і ми не погодимося. Тобто не спробуємо. Або поки ми остаточно не вирішимо - ніколи.
Розглянемо позитивний варіант - ми таки спробували. Що буде далі залежить від вражень від першого разу. Доречі, одразу зазначу, що якщо щось не сподобалося, то не означає, що людина більш ніколи того не робитиме - є безліч прикладів, коли негативний результат ще більше підсилив цікавість. Найяскравіші з таких прикладі - секс, наркотики, алкоголь , тютюн. З сексом усе зрозуміло - можливий біль , психологічний дискомфорт, і все таке....але фізіологічні проблеми беруть своє, інстинкти наступають, а біль проходить ;) А от що змушує людей і надалі приймати наркотичні речовини ( тютюн і алкоголь включно), якщо вони їм не сподобалися?
Безсумнівно треба взяти до уваги оточення. Якщо навколо всі ( друзі, колеги, рідні ) палять і , наприклад, вживають алкоголь, то виникає впевненість, що це - норма. Навіть якщо це все не впирає - люди звикають. Вони дуже соціальні істоти. Теж саме стосується легких наркотиків серед сучасної молоді. Адже всі „перші спроби” припадають саме на молодії роки, коли людська психіка найбільш схильна до впливу із-зовні. Якщо певний індивідуум вважає щось ( будь то чашка чаю на ніч чи косячок на свято ) нормальним, то питання про ретельність прийняття такого рішення просто знімається з обговорення.
Варто також наголосити, що мотивація вживання будь-чого у всіх різна, але в той же час її не складно класифікувати. Розглянемо тільки психологічну залежність, так як фізіологічна долається медикаментозним шляхом ( важкі наркотики до уваги не беруться)
По перше - проблеми. Тобто коли людина бачить вирішення своїх проблем у цигарці/чарці/ бульбуляторі/ пігулці ( потрібне підкреслити ). Якщо ж доступ до необхідного різко обмежити, то проблеми набувають міжгалактичного масштабу і перспективи їх вирішити втрапляють до Червоної книги. Також можливий варіант * отримать розраду - квиток в забуття*. Тобто забути про проблему з допомогою цигарки/чарки/ бульбулятора/ пігулки. Вона ж почекає. За дверима. До кінця запою. Іноді чекає все життя.
По друге - відпочинок. Ну це коли розслаблення та релакс = п’янка. Або коли класні вихідні = трава. І тільки так . А навчитися розслаблятися по іншому не виходить ( та й чи хочеться?) - адже все зав’язано на звичках та асоціаціях. Часто-густо люди гуляють по накатаній колії: ”Ну...як колись ! ;)”. Навіть якщо це вже не приносить задоволення.
Хоча стосовно останнього тезису самі „кмітливі” починають шукати нових неосвоєних земель. Оп-па! А тут у нас знову є вибір. Шалений вибір , я б сказала. Тільки обирають зазвичай чомусь наркотичні речовини рівнем вище. Тобто з сильнішим ефектом. І причини різні... від „щоб сильніше перло” до „щоб краще думалось”. Виключення складають шамани, що потребують термінового виходу на орбіту.
Так от. Колесо Сансари крутиться, алгоритм первинного вибору продовжується ( if ‘no’ - повернемося назад і спробуємо інший шлях,if ‘yes’ - крокуємо далі до наступного етапу.) Хоча, як показує статистика - багато людей лишається на етапі легких наркотиків. Безконтрольна комунікабельність і розкомплектованість тягнуть набагато сильніше за перспективу розгрібатися власноруч із своїми комплексами. Примарно-цікавий і насичений світ канабісу вабить сильніше ніж збагачення і урізноманітнення свого.
Людина шукає легких шляхів. Завжди. Щоб там не казав товариш Лєнін. І створює собі кумирів з того, що допомагає скоротити шлях. Це може бути все, що завгодно - наркотики, інтернет , релігія ( адже людина звертається до Бога, коли перестає вірити у власні сили), будь яка нав*язлива ідея. Наприклад імміграція - тут я не щасливий, бо тут погані люди/земля/влада/податкова система ( потрібне підкреслити ) , а там все буде в шоколаді. ( під „там” можна розуміти як „героїновий рай” так і славну країну-місто Люксембург) . Усі ці проблеми від невміння смакувати і любити життя прямо ТУТ , і прямо ЗАРАЗ. Все необхідне для цього ми ВЖЕ маємо. Стає сумно , коли люди починають це розуміти лишень під якимись речовинами, від яких з часом втраплять ( якщо ще не втрапили) у залежність. А залежність - це влада . Чиясь над кимсь. Залежність - це слабкість. Через яку дуже легко керувати. Людина, якою дуже легко керувати перетворюється на маріонетку. А маріонетки не мають права вибору.