Всіх зі святом Хаосу, Часу, що зупинився, та Потойбіччя
Ну що, шановні мої цинічні й раціональні кащеніти, ось і догреблися ми до цього знаменного дня.
Для вас, істот, чиї спраглі мізки всотують в себе гігaбайти інформації найрізноманітнішого гатунку щодня, звичайно ж не є секретом той факт, що ніч з 31 жовтня на 1 листопада - розпал свята, котре в пост-радянських країнах чомусь охрестили Самайном (або й навіть Самхейном). Експерти стверджують, що правильна назва свята - Савань, або ж на шотландський манер Саувін.
Проте відкинемо формалізм. Адже наступна ніч - незвичайна. Вона містична. В цю ніч тоншає полотно між Світами - світом людей та не раз оспіваним в кельтській Традиції Іншим світом. Про світ Інший можна говорити багато. Мотив Іншого світу - один з найважливіших мотивів ірландської міфології. З ним нерозривно пов"язана міфологема Плавання (Шляху) - згадаймо зокрема численні Плавання в кельтській (точніше, правда, вже ірландській християнській традиції) - Плавання Майль-дуна, котре з фантастичної саги переростає в Плавання Брендана, в котрому пошуки Іншого с. посідають вже значно помітніше місце. Якщо згадувати кельтський хрест, то міфологема шляху, це ніщо інше, як промінь-шлях, котрий веде від периферії хреста до його центру (Смерті-Бога). Якщо ж висловлюватися більш поетично, то очевидно не без допомоги герра Калугіна:
Пробираться по пояс в снегу
Под чужими и страшными звёздами
Падать и вновь подниматься -
Вот всё, что могу.
Тьма и вьюга, и слёзы из глаз
Мы идём через ночь, не надеясь достигнуть рассвета
В этих льдах за пределом широт
Нет иного рассвета, чем в нас
В нашем сердце - огонь, озаряющий стороны света.
Поднимайся, мой ангел ! Вперёд!
Да, так рождаются ангелы,
Так возникают миры,
Так из пламени наших сердец
В чёрном небе полярной зимы.
Загорается новое Солнце!
И великие земли Поднимаются из пустоты
Замерзающий рыцарь шагает вперёд из упавшего тела,
Замерзающий рыцарь смеётся!
Путь во Льдах -
Пламя изнутри,
Это Путь во Льдах
Воинства Зари.
Путь сквозь льды -
В каждом сердце пламя бьётся!
Путь сквозь льды -
Вечный путь от Сердца к Солнцу!
Ось воно, прагення Imago dei до центру - "Нет иного рассвета, чем в нас". Отака я зануда. Проте непроста ця прийдешня ніч, ой непроста. Це ніч, коли "великие земли Поднимаются из пустоты" - кельти вірили, що в цю ніч розверзається земля й світ живих наповнюють безсмертні й Хаос (ось звідки вушка Хелоуіна ростуть). Саувін - це час, коли відбуваються надзвичайні події - великі битви, смерть владик, магічні ритуали. Саувін - ніч, що ніби випадає з канви Часу. Це ніч, що існує поза часом й фактично поза простором. Timeless and simultaneously endless. І нехай зараз говорять, що Саувін - це лише свято закінчення літа, закінчення збору врожаю й переходу до зими - все насправді значно серйозніше. Це ніч, що знаменує перехід від світлої частини року до темної, від Літа, Сонячного, до Зими, темної й демонічної. Фактично - нічого романтичного, а навпаки - все серйозно й життєво. Певно саме тому Саувін - це час неспокійний, час пертурбацій.
Вибір за вами - можна сидіти в колі друзів, попиваючи глінтвейн, біля уявного вогнища (ну можна і справжнє розвести, наприклад, з уламків паркету - нафіг цивілізацію, глобалізацію etc). А можна полишити, коло найближчих, коло захисне, й вийти під небо, що темніє, можливо прямо під копита Фінна МакКумала (або Артура чи Одіна - залежить від ваших міфологічних преференцій), ватажка Дикого Полювання. Кажуть, що зустріч з ватажком полювання має дві розв"язки: ви або гинете, або потрапляєте в почет, стаючи одним з вершників. Ех, Цирі, Цирі...))
Знаходитись завтра під вечір в колі друзів та родичів - це хороший знак. Той, хто знаходиться біля нового вогнища (на Самайн обов"язково засипають старе вогнище й розпалюють нове) й бенкетує в колі близьких - захищений від сил темних (у кельтів в коло бенкетуючих на Саувін входив феодал з сім"єю та всі його піддані). Не розказуйте мені нині про псевдомагічні дурощі - інакше пост-фактум будете виправдовуватися магнітними бурями))Хоча здавалося б, якщо взяти "чисте" значення Саувіну - то не варто боятися потойбічних гостей, адже цей день як раз й був призначений для спілкування з сідами. Але "много воды утекло, ой много", тому пильнуйте. Я взагалі не впевнена, що хтось з модерного світу наразі зуміє відрізнити сіда від якого-небудь "недоброго анального гомункулуса", а отже "хто попереджений - той убезпечений".
Повертаючись до кельтського хреста не можна не згадати як традиційно виглядав саувінівський бенкет у кельтів - запрошені сідали в коло, посередині садовили найблагороднішого за походженням (коло й точка в центрі - отакий от символізм про принципу "що наверху - те й внизу" (с) герр Кавендіш).
Кажуть, що на Саувін загинув Кухулін та відбулася битва під Маг Туіред, в якій діти Дану билися з дітьми Домну...так певно воний б"ються кожного року, проте ми про це або забуваємо, або просто не помічаємо, списуючи всі ті дивні речі, що відбуваються протягом Саувіну (29 жовтня - 3 листопада) на погане самопочуття й депресію. А здавалося б все так просто - бачити як влаштований цей світ. Дивитися на нього широко відкритими очима. І обов"язково пам"ятати про те, що міф - це знання сакральне, котре лежить в основі міфопоетичного світобачення. А от казка - "ложь".
Ну і нарешті, передаю великий привіт товаришу pharang-у, наступному аватару вбитого в цю ніч Кухуліна! Brindo en honor de este hombre!
Для вас, істот, чиї спраглі мізки всотують в себе гігaбайти інформації найрізноманітнішого гатунку щодня, звичайно ж не є секретом той факт, що ніч з 31 жовтня на 1 листопада - розпал свята, котре в пост-радянських країнах чомусь охрестили Самайном (або й навіть Самхейном). Експерти стверджують, що правильна назва свята - Савань, або ж на шотландський манер Саувін.
Проте відкинемо формалізм. Адже наступна ніч - незвичайна. Вона містична. В цю ніч тоншає полотно між Світами - світом людей та не раз оспіваним в кельтській Традиції Іншим світом. Про світ Інший можна говорити багато. Мотив Іншого світу - один з найважливіших мотивів ірландської міфології. З ним нерозривно пов"язана міфологема Плавання (Шляху) - згадаймо зокрема численні Плавання в кельтській (точніше, правда, вже ірландській християнській традиції) - Плавання Майль-дуна, котре з фантастичної саги переростає в Плавання Брендана, в котрому пошуки Іншого с. посідають вже значно помітніше місце. Якщо згадувати кельтський хрест, то міфологема шляху, це ніщо інше, як промінь-шлях, котрий веде від периферії хреста до його центру (Смерті-Бога). Якщо ж висловлюватися більш поетично, то очевидно не без допомоги герра Калугіна:
Пробираться по пояс в снегу
Под чужими и страшными звёздами
Падать и вновь подниматься -
Вот всё, что могу.
Тьма и вьюга, и слёзы из глаз
Мы идём через ночь, не надеясь достигнуть рассвета
В этих льдах за пределом широт
Нет иного рассвета, чем в нас
В нашем сердце - огонь, озаряющий стороны света.
Поднимайся, мой ангел ! Вперёд!
Да, так рождаются ангелы,
Так возникают миры,
Так из пламени наших сердец
В чёрном небе полярной зимы.
Загорается новое Солнце!
И великие земли Поднимаются из пустоты
Замерзающий рыцарь шагает вперёд из упавшего тела,
Замерзающий рыцарь смеётся!
Путь во Льдах -
Пламя изнутри,
Это Путь во Льдах
Воинства Зари.
Путь сквозь льды -
В каждом сердце пламя бьётся!
Путь сквозь льды -
Вечный путь от Сердца к Солнцу!
Ось воно, прагення Imago dei до центру - "Нет иного рассвета, чем в нас". Отака я зануда. Проте непроста ця прийдешня ніч, ой непроста. Це ніч, коли "великие земли Поднимаются из пустоты" - кельти вірили, що в цю ніч розверзається земля й світ живих наповнюють безсмертні й Хаос (ось звідки вушка Хелоуіна ростуть). Саувін - це час, коли відбуваються надзвичайні події - великі битви, смерть владик, магічні ритуали. Саувін - ніч, що ніби випадає з канви Часу. Це ніч, що існує поза часом й фактично поза простором. Timeless and simultaneously endless. І нехай зараз говорять, що Саувін - це лише свято закінчення літа, закінчення збору врожаю й переходу до зими - все насправді значно серйозніше. Це ніч, що знаменує перехід від світлої частини року до темної, від Літа, Сонячного, до Зими, темної й демонічної. Фактично - нічого романтичного, а навпаки - все серйозно й життєво. Певно саме тому Саувін - це час неспокійний, час пертурбацій.
Вибір за вами - можна сидіти в колі друзів, попиваючи глінтвейн, біля уявного вогнища (ну можна і справжнє розвести, наприклад, з уламків паркету - нафіг цивілізацію, глобалізацію etc). А можна полишити, коло найближчих, коло захисне, й вийти під небо, що темніє, можливо прямо під копита Фінна МакКумала (або Артура чи Одіна - залежить від ваших міфологічних преференцій), ватажка Дикого Полювання. Кажуть, що зустріч з ватажком полювання має дві розв"язки: ви або гинете, або потрапляєте в почет, стаючи одним з вершників. Ех, Цирі, Цирі...))
Знаходитись завтра під вечір в колі друзів та родичів - це хороший знак. Той, хто знаходиться біля нового вогнища (на Самайн обов"язково засипають старе вогнище й розпалюють нове) й бенкетує в колі близьких - захищений від сил темних (у кельтів в коло бенкетуючих на Саувін входив феодал з сім"єю та всі його піддані). Не розказуйте мені нині про псевдомагічні дурощі - інакше пост-фактум будете виправдовуватися магнітними бурями))Хоча здавалося б, якщо взяти "чисте" значення Саувіну - то не варто боятися потойбічних гостей, адже цей день як раз й був призначений для спілкування з сідами. Але "много воды утекло, ой много", тому пильнуйте. Я взагалі не впевнена, що хтось з модерного світу наразі зуміє відрізнити сіда від якого-небудь "недоброго анального гомункулуса", а отже "хто попереджений - той убезпечений".
Повертаючись до кельтського хреста не можна не згадати як традиційно виглядав саувінівський бенкет у кельтів - запрошені сідали в коло, посередині садовили найблагороднішого за походженням (коло й точка в центрі - отакий от символізм про принципу "що наверху - те й внизу" (с) герр Кавендіш).
Кажуть, що на Саувін загинув Кухулін та відбулася битва під Маг Туіред, в якій діти Дану билися з дітьми Домну...так певно воний б"ються кожного року, проте ми про це або забуваємо, або просто не помічаємо, списуючи всі ті дивні речі, що відбуваються протягом Саувіну (29 жовтня - 3 листопада) на погане самопочуття й депресію. А здавалося б все так просто - бачити як влаштований цей світ. Дивитися на нього широко відкритими очима. І обов"язково пам"ятати про те, що міф - це знання сакральне, котре лежить в основі міфопоетичного світобачення. А от казка - "ложь".
Ну і нарешті, передаю великий привіт товаришу pharang-у, наступному аватару вбитого в цю ніч Кухуліна! Brindo en honor de este hombre!