За що житомиряни люблять нашого нинішнього мера і не люблять свого або останній день мандрів. День 8
Прокидаюся ранком у хостелі, виходжу йти в душ, дорога йде через кухню. За плитою джинси з хлястиком над п'ятою точкою і синя футболка з сайтом, які вчора в сквері розповідали про норми алкоголю, щось готують.
Після душу повертаюся на кухню, Надя уже розігріває нашу вчорашню їжу і готує нам каву, після чого ми сідаємо за стіл. На цей час джинси з хлястиком уже поїли основу страву, залишок склали собі в судочок і заварили чай, який остигає на столі навпроти нас.
В якийсь момент джинси повертаються від мийки, підіймають вгору тарілку, яка стояла поруч з мийкою і кажуть:
- Тарілка з вчорашнього дня немита.
Ми: - Це не наша, ми навіть тут не їли нічого.
Він: - Я ж нічого, просто констатую факт.
Ми переглядаємося і далі снідаємо за неспішним обговоренням новин. Напередодні в Харкові в рамках Прем'єр-Ліги відбувся матч між Шахтарем і Динамо, і хтось із друзів написав щось Наді з цього приводу, тож ми обговорюємо футбол. В цей час джинси вже сидять за столом.
- Дівчата, а ви футболом цікавитесь?
- Ну можна і так сказати. Вчора був футбол в Харкові, то там були наші друзі.
- О, то ви з Харкова?
- Так.
- Гарне місто. Я теж там був на футболі, коли Металіст грав в єврокубкових іграх. На Евертоні був, на Бешикташі був... О, ще на марафоні був. Заявка коштувала 600 грн, але вони давали медальки за перші місця і грамоти, нормально. Близько 3000 людей приймало участь (я в цей час прикидаю співвідношення вартості медалей і грамот із зібраними коштами). Ваш мер, Кернес, організовував, і участь приймав. Оце мужик! Уявіть, йому 50 років, я пробіг напівмарафон за 1 год 41 хв, а він за 1 год 43 хв. Оце підготовка! Оце рівень!
Ми такі: Ну, якби молодець звісно Кернес, але є у нього й інші “заслуги”.
Але джинси з хлястиком продовжують далі:
- А я з Житомира. То наш мер такий лох. Уявіть собі, подав він заявку на участь у марафоні, в Житомирі, і подав відразу на напівмарафон (21 км). Він то займається спортом, але тягає залізо, а тут трішки інше, потрібна витривалість. Він звісно готувався 2-3 місяці перед бігом, але цього все одно недостатньо. Так от, під час марафону він на фініші знепритомнів і впав. Довелося лікарів викликати. Привели його звісно до тями, але як така людина може містом правити, якщо вона стосовно себе невірні рішення приймає?
- Відповідальність за когось і відповідальність за себе - то різні речі, - кажу я.
- Та ну хто ж його назве розумною людиною. Он Кличко - розумна людина. Кожного року бігає 3 км і кожного року у нього запитують: “Побіжите напівмарафон наступного року?”, він каже:”Так”, і все одно біжить 3 км. Пробігся, з бабусями повітався, з людьми пофотографувався, зайняв почесне місце і всі задоволені. Цьому ж - ні, тре було бігти доки ледь не вмер.
Вирішуємо перевести тему і запитуємо, що можна в Житомирі подивитись. Відповідь стандартна - а що там дивитись, он Бердичів, напевно, цікавішим буде. Я кажу, що так, Бердичів - відоме місто, і історично, і пивзавод там гарний, на що Житомир відповідає:
- Так, гарний. Через той завод скоро вимре весь Бердичів. Влада кожного року каже про те, що рівень життя в Бердичеві зростає, але при цьому йде природне скорочення населення. Все ж місто працює на тому пивзаводі, і зарплату виробленою продукцією отримує. Пивзавод - зло.
Між іншим Житомир повідомляє, що він приїхав на марафон, який відбудеться біля ставка сьогодні о 12-00. Десь на цьому наша дивна розмова закінчується. Домовляємося з чоловічком, який поселяв нас в хостел, щоб забрати наплічники ввечері і йдемо гуляти містом.
Цього року в Тернополі я вже вдруге. До цього була в місті вже триччі, якщо не зраджує пам'ять. Йдемо в центр.
Театральний майдан
Тернопільський обласний драматичний театр Шевченка
Фото з фонтаном (колись я їх колекціонувала)
Одна із пішохідних вуличок
Надпис на стіні
Катедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці
Майдан Волі
Тернопільський став, а по факту водосховище, ібо став утворений завдяки тому, що поставили дамбу на річці Серет
Прогулюючись біля ставка помічаємо багато хлопців та дівчат з номерами на футболках. Оскільки більшу частину дня планували провести біля водойми, коли дізнались від нашого нового знайомого про марафон, вирішили пересидіти цей час на Острівці Кохання.
І ось ми плетемось з морозивком вздовж берега, часу ще достатньо. По доріжці іноді пробігають учасники марафону (тренуються). І тут нас обганяють 2 хлопці. У одного на спині написано “Трезвый Житомир» і мозок миттєво малює аналогію, коли хлопець повертається до свого супутника, сумнівів не лишається. Ми звертаємо на місток і йдемо на острів.
Через деякий час, коли пробігають марафонці, ми виходимо. Гуляємо набережною, доходимо до пивзаводу Опілля, щоб взяти додому сувенірів - пляшкового пива з одним із найнижчих термінів придатності, яке мені траплялось - 2 тижні. Але магазинчик виявляється зачиненим на перерву, тож ми знову йдемо до ставу і сидимо на вигорілій траві в затінку.
Хочу зазначити, що всю нашу мандрівку трималась неймовірна спека. Лише один день було прохолодно - той день, коли ми приїхали на Світязь і наступний ранок.
Повертаємось до центру, щоби десь поїсти.
Тернопільський замок (схоже від замку тут тільки назва)
Кафедральний собор Різдва Христового
Забираємо речі і йдемо в кафешку в ЦУМі, де і проводимо час до потяга. Звідси відкривається гарний краєвид на бульвар Шевченка і пам'ятник Соломії Крушельницькій
Я підписую листівки придбані в Дубно та Золочеві, щоб вони слідом за мною полетіли по Україні
Втомлені, але щасливі приходимо на вокзал
Це була одна з найкращих тривалих мандрівок, і одна з найкомфортніших. Багата на приємні пригоди, цікавих людей (з деякими спілкуюся і дотепер) та незвичні ситуації - рай для мозку. А також збулись мої давні мрії - перетнути кордон, Шацькі озера (хоч і трохи не такими я їх уявляла), Луцьк, Тунель Кохання. Такі мандрівки неймовірно надихають.
Трошки статистики:
Час - 9 днів (2.09.2016-11.09.2016)
Загалом подолали - 3350 км
Країни - 2 (Україна і Білорусь)
Населені пункти: Харків - Одеса - Ковель - Брест - Світязь - Луцьк - Олика - Клевань - Рівне - Острог - Дубно - Золочів - Підгірці - Олесько - Підкамінь - Тернопіль
Транспорт:
2 таксі
3 потяга
4 електрички
11 автобусів
14 автівок
Після душу повертаюся на кухню, Надя уже розігріває нашу вчорашню їжу і готує нам каву, після чого ми сідаємо за стіл. На цей час джинси з хлястиком уже поїли основу страву, залишок склали собі в судочок і заварили чай, який остигає на столі навпроти нас.
В якийсь момент джинси повертаються від мийки, підіймають вгору тарілку, яка стояла поруч з мийкою і кажуть:
- Тарілка з вчорашнього дня немита.
Ми: - Це не наша, ми навіть тут не їли нічого.
Він: - Я ж нічого, просто констатую факт.
Ми переглядаємося і далі снідаємо за неспішним обговоренням новин. Напередодні в Харкові в рамках Прем'єр-Ліги відбувся матч між Шахтарем і Динамо, і хтось із друзів написав щось Наді з цього приводу, тож ми обговорюємо футбол. В цей час джинси вже сидять за столом.
- Дівчата, а ви футболом цікавитесь?
- Ну можна і так сказати. Вчора був футбол в Харкові, то там були наші друзі.
- О, то ви з Харкова?
- Так.
- Гарне місто. Я теж там був на футболі, коли Металіст грав в єврокубкових іграх. На Евертоні був, на Бешикташі був... О, ще на марафоні був. Заявка коштувала 600 грн, але вони давали медальки за перші місця і грамоти, нормально. Близько 3000 людей приймало участь (я в цей час прикидаю співвідношення вартості медалей і грамот із зібраними коштами). Ваш мер, Кернес, організовував, і участь приймав. Оце мужик! Уявіть, йому 50 років, я пробіг напівмарафон за 1 год 41 хв, а він за 1 год 43 хв. Оце підготовка! Оце рівень!
Ми такі: Ну, якби молодець звісно Кернес, але є у нього й інші “заслуги”.
Але джинси з хлястиком продовжують далі:
- А я з Житомира. То наш мер такий лох. Уявіть собі, подав він заявку на участь у марафоні, в Житомирі, і подав відразу на напівмарафон (21 км). Він то займається спортом, але тягає залізо, а тут трішки інше, потрібна витривалість. Він звісно готувався 2-3 місяці перед бігом, але цього все одно недостатньо. Так от, під час марафону він на фініші знепритомнів і впав. Довелося лікарів викликати. Привели його звісно до тями, але як така людина може містом правити, якщо вона стосовно себе невірні рішення приймає?
- Відповідальність за когось і відповідальність за себе - то різні речі, - кажу я.
- Та ну хто ж його назве розумною людиною. Он Кличко - розумна людина. Кожного року бігає 3 км і кожного року у нього запитують: “Побіжите напівмарафон наступного року?”, він каже:”Так”, і все одно біжить 3 км. Пробігся, з бабусями повітався, з людьми пофотографувався, зайняв почесне місце і всі задоволені. Цьому ж - ні, тре було бігти доки ледь не вмер.
Вирішуємо перевести тему і запитуємо, що можна в Житомирі подивитись. Відповідь стандартна - а що там дивитись, он Бердичів, напевно, цікавішим буде. Я кажу, що так, Бердичів - відоме місто, і історично, і пивзавод там гарний, на що Житомир відповідає:
- Так, гарний. Через той завод скоро вимре весь Бердичів. Влада кожного року каже про те, що рівень життя в Бердичеві зростає, але при цьому йде природне скорочення населення. Все ж місто працює на тому пивзаводі, і зарплату виробленою продукцією отримує. Пивзавод - зло.
Між іншим Житомир повідомляє, що він приїхав на марафон, який відбудеться біля ставка сьогодні о 12-00. Десь на цьому наша дивна розмова закінчується. Домовляємося з чоловічком, який поселяв нас в хостел, щоб забрати наплічники ввечері і йдемо гуляти містом.
Цього року в Тернополі я вже вдруге. До цього була в місті вже триччі, якщо не зраджує пам'ять. Йдемо в центр.
Театральний майдан
Тернопільський обласний драматичний театр Шевченка
Фото з фонтаном (колись я їх колекціонувала)
Одна із пішохідних вуличок
Надпис на стіні
Катедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці
Майдан Волі
Тернопільський став, а по факту водосховище, ібо став утворений завдяки тому, що поставили дамбу на річці Серет
Прогулюючись біля ставка помічаємо багато хлопців та дівчат з номерами на футболках. Оскільки більшу частину дня планували провести біля водойми, коли дізнались від нашого нового знайомого про марафон, вирішили пересидіти цей час на Острівці Кохання.
І ось ми плетемось з морозивком вздовж берега, часу ще достатньо. По доріжці іноді пробігають учасники марафону (тренуються). І тут нас обганяють 2 хлопці. У одного на спині написано “Трезвый Житомир» і мозок миттєво малює аналогію, коли хлопець повертається до свого супутника, сумнівів не лишається. Ми звертаємо на місток і йдемо на острів.
Через деякий час, коли пробігають марафонці, ми виходимо. Гуляємо набережною, доходимо до пивзаводу Опілля, щоб взяти додому сувенірів - пляшкового пива з одним із найнижчих термінів придатності, яке мені траплялось - 2 тижні. Але магазинчик виявляється зачиненим на перерву, тож ми знову йдемо до ставу і сидимо на вигорілій траві в затінку.
Хочу зазначити, що всю нашу мандрівку трималась неймовірна спека. Лише один день було прохолодно - той день, коли ми приїхали на Світязь і наступний ранок.
Повертаємось до центру, щоби десь поїсти.
Тернопільський замок (схоже від замку тут тільки назва)
Кафедральний собор Різдва Христового
Забираємо речі і йдемо в кафешку в ЦУМі, де і проводимо час до потяга. Звідси відкривається гарний краєвид на бульвар Шевченка і пам'ятник Соломії Крушельницькій
Я підписую листівки придбані в Дубно та Золочеві, щоб вони слідом за мною полетіли по Україні
Втомлені, але щасливі приходимо на вокзал
Це була одна з найкращих тривалих мандрівок, і одна з найкомфортніших. Багата на приємні пригоди, цікавих людей (з деякими спілкуюся і дотепер) та незвичні ситуації - рай для мозку. А також збулись мої давні мрії - перетнути кордон, Шацькі озера (хоч і трохи не такими я їх уявляла), Луцьк, Тунель Кохання. Такі мандрівки неймовірно надихають.
Трошки статистики:
Час - 9 днів (2.09.2016-11.09.2016)
Загалом подолали - 3350 км
Країни - 2 (Україна і Білорусь)
Населені пункти: Харків - Одеса - Ковель - Брест - Світязь - Луцьк - Олика - Клевань - Рівне - Острог - Дубно - Золочів - Підгірці - Олесько - Підкамінь - Тернопіль
Транспорт:
2 таксі
3 потяга
4 електрички
11 автобусів
14 автівок