Український тиждень
Обновился журнал Український тиждень. Много хороших статей. Приведу наиболее понравившиеся цитаты:
Макаров Юрій:
Коли нинішні лідери пакуватимуть валізи, неминуче постане питання про особисту відповідальність кожного окремого добродія, який встиг долучитися до торгівлі Україною. Не виключаю, постане питання про заборону нинішньої Партії регіонів як злочинної організації, що вчинила шкоду державі в особливо великому розмірі. Й передбачаю, що буде згадано поіменно всіх, хто засвідчив свою громадську позицію відповідним голосуванням у Верховній Раді 27 квітня - і регулярних членів відповідних фракцій, і перебіжчиків. Я вже чую їхні запізнілі виправдання й вибачення, але мені їх чомусь не шкода. Не тому, що я такий агресивний, а тому що розумію: без очищення від політичного баласту Україна й далі приречена рухатися порочним колом корупції, цинізму й зради.
Майдачевський Ілько:
Білорусизація України - сама по собі досить моторошна перспектива, в нашому випадку це, на жаль, програма-мінімум. Надто легко й без бою здаються позиції держави, які більш-менш (коли більш, коли менш) успішно утримувалися не рік і не два... Швидше за все, нам загрожує повернення до статусу фактичної колонії з усіма звичними хворобами метрополії (на додачу до наших власних): тероризм, міжетнічні конфлікти, вертикаль влади, контрольована демократія... Є чому позаздрити! Ну й, звісно, такі «дрібниці», як невідворотна подальша геттоїзація рідної мови й культури за тим-таки білоруським зразком.
Біло-блакитні політики настільки щиро зневажають свого виборця, настільки не вірять у його здатність діяти безкоштовно, не за вказівкою, а за покликом сумління, що будь-які організовані й тривалі акції громадянської непокори вкинуть їх у кататонічний ступор.
Белей Лесь:
Першотравень виник у кінці XIX століття на честь протестів 1886 року в США та Канаді за скорочення робочого дня до восьми годин. Найдивнішим є те, що в самих США його відзначають першого понеділка вересня як завершення канікул і початок роботи. Також у понад 80 країнах цей день узагалі не святкують. Тож дивним видається те, що ми фактично вшановуємо американських страйкарів, чого не робить сама країна, де згадані страйки відбувалися. Ще загадковішим є день 2 травня, який також має статус вихідного. Теоретично - це другий День праці, коли, за Союзу, традиційно виїжджали на природу. Але який у цьому сенс? Хіба щоб трудящі успішно похмелилися.
Грабовський Сергій:
1 травня - масовий виїзд трудящих за місто на городи, а ще - не надто велелюдні мітинги та демонстрації під портретами Сталіна, який цілеспрямовано знищував права трудящих разом із мільйонами цих трудящих. Комуністи, різноманітні соціалісти, якась проімперська шушера (очевидно, трудящі-ветерани "компетентних органів") - от і все. Ну, і ще "жовті" профспілки під своїми синіми прапорами добровільно-примусово виганяють на мітинги штатних працівників, аби поставити "галочку" у звітах: ми захищаємо права трудящих, аякже, он Першотравень відманіфестували!
Лосєв Ігор:
Тепер більш чи менш швидко з телеекранів зникатиме критика влади, а плюралізм думок можна буде віднайти хіба що в інтернеті, хоч успіхи в «наведенні порядку» в телепросторі здатні спокусити владу приділити увагу й світовій павутині. Якась бутафорія, звісно, залишиться, на кшталт двох московських «борців за свободу слова» Шустера й Кісєльова. Ось де вже вони зможуть продемонструвати своє мистецтво «ювелірної» маніпуляції: «потрібні» експерти, «потрібні» спі кери, «потрібна» аудито рія в студії, «незалежні» політологи. Все це буде правити за «потьомкінську дєрєвню» української «теледемократії». Ментально-мовно наближатимемося до телепростору Тамбовської області Російської Федерації, щоправда, шаровари, горілку й вишиванки залишать, треба ж чимось розважати «колоніальний народ».
Киричук Олександра:
Воєнна драма Нікіти Міхалкова оспівує подвиг радянського солдата в найкращих традиціях голлівудського «ветеранського» кіно
Міщенко Олександр:
Досвід попередніх двох років показав, що на дострокових виборах селищних та сільських голів у Донецькій області майже в половині випадків перемагали люди, які не належали до панівної в регіоні політичної сили. В кількох населених пунктах у боротьбі за посаду голови зійшлися по три-чотири кандидати від Партії регіонів. Вони не цуралися поливати одне одного брудом і звинувачуваннями в корупції... Колишній монолітний фундамент Партії регіонів на її батьківщині зазнав глибоких тріщин.
Свірко Юрій:
Я вже ввів в обіг термін «Єнакієво-Печерська лавра». Сьогодні спробую його розвинути, запровадивши додатковий: «Єнакомислячі». Це люди з вельми прямолінійним мисленням, де лінія лише одна: всі дороги ведуть до Москви. Без Росії пропадемо, без газу помремо, без російської мови загинемо.
Перефразовуючи Лукашенка, можна сформулювати два постулати єнакомислячих:
1) «Я свій народ за цивілізованим світом не поведу»;
2) «Український народ житиме погано, але недовго».
Макаров Юрій:
Коли нинішні лідери пакуватимуть валізи, неминуче постане питання про особисту відповідальність кожного окремого добродія, який встиг долучитися до торгівлі Україною. Не виключаю, постане питання про заборону нинішньої Партії регіонів як злочинної організації, що вчинила шкоду державі в особливо великому розмірі. Й передбачаю, що буде згадано поіменно всіх, хто засвідчив свою громадську позицію відповідним голосуванням у Верховній Раді 27 квітня - і регулярних членів відповідних фракцій, і перебіжчиків. Я вже чую їхні запізнілі виправдання й вибачення, але мені їх чомусь не шкода. Не тому, що я такий агресивний, а тому що розумію: без очищення від політичного баласту Україна й далі приречена рухатися порочним колом корупції, цинізму й зради.
Майдачевський Ілько:
Білорусизація України - сама по собі досить моторошна перспектива, в нашому випадку це, на жаль, програма-мінімум. Надто легко й без бою здаються позиції держави, які більш-менш (коли більш, коли менш) успішно утримувалися не рік і не два... Швидше за все, нам загрожує повернення до статусу фактичної колонії з усіма звичними хворобами метрополії (на додачу до наших власних): тероризм, міжетнічні конфлікти, вертикаль влади, контрольована демократія... Є чому позаздрити! Ну й, звісно, такі «дрібниці», як невідворотна подальша геттоїзація рідної мови й культури за тим-таки білоруським зразком.
Біло-блакитні політики настільки щиро зневажають свого виборця, настільки не вірять у його здатність діяти безкоштовно, не за вказівкою, а за покликом сумління, що будь-які організовані й тривалі акції громадянської непокори вкинуть їх у кататонічний ступор.
Белей Лесь:
Першотравень виник у кінці XIX століття на честь протестів 1886 року в США та Канаді за скорочення робочого дня до восьми годин. Найдивнішим є те, що в самих США його відзначають першого понеділка вересня як завершення канікул і початок роботи. Також у понад 80 країнах цей день узагалі не святкують. Тож дивним видається те, що ми фактично вшановуємо американських страйкарів, чого не робить сама країна, де згадані страйки відбувалися. Ще загадковішим є день 2 травня, який також має статус вихідного. Теоретично - це другий День праці, коли, за Союзу, традиційно виїжджали на природу. Але який у цьому сенс? Хіба щоб трудящі успішно похмелилися.
Грабовський Сергій:
1 травня - масовий виїзд трудящих за місто на городи, а ще - не надто велелюдні мітинги та демонстрації під портретами Сталіна, який цілеспрямовано знищував права трудящих разом із мільйонами цих трудящих. Комуністи, різноманітні соціалісти, якась проімперська шушера (очевидно, трудящі-ветерани "компетентних органів") - от і все. Ну, і ще "жовті" профспілки під своїми синіми прапорами добровільно-примусово виганяють на мітинги штатних працівників, аби поставити "галочку" у звітах: ми захищаємо права трудящих, аякже, он Першотравень відманіфестували!
Лосєв Ігор:
Тепер більш чи менш швидко з телеекранів зникатиме критика влади, а плюралізм думок можна буде віднайти хіба що в інтернеті, хоч успіхи в «наведенні порядку» в телепросторі здатні спокусити владу приділити увагу й світовій павутині. Якась бутафорія, звісно, залишиться, на кшталт двох московських «борців за свободу слова» Шустера й Кісєльова. Ось де вже вони зможуть продемонструвати своє мистецтво «ювелірної» маніпуляції: «потрібні» експерти, «потрібні» спі кери, «потрібна» аудито рія в студії, «незалежні» політологи. Все це буде правити за «потьомкінську дєрєвню» української «теледемократії». Ментально-мовно наближатимемося до телепростору Тамбовської області Російської Федерації, щоправда, шаровари, горілку й вишиванки залишать, треба ж чимось розважати «колоніальний народ».
Киричук Олександра:
Воєнна драма Нікіти Міхалкова оспівує подвиг радянського солдата в найкращих традиціях голлівудського «ветеранського» кіно
Міщенко Олександр:
Досвід попередніх двох років показав, що на дострокових виборах селищних та сільських голів у Донецькій області майже в половині випадків перемагали люди, які не належали до панівної в регіоні політичної сили. В кількох населених пунктах у боротьбі за посаду голови зійшлися по три-чотири кандидати від Партії регіонів. Вони не цуралися поливати одне одного брудом і звинувачуваннями в корупції... Колишній монолітний фундамент Партії регіонів на її батьківщині зазнав глибоких тріщин.
Свірко Юрій:
Я вже ввів в обіг термін «Єнакієво-Печерська лавра». Сьогодні спробую його розвинути, запровадивши додатковий: «Єнакомислячі». Це люди з вельми прямолінійним мисленням, де лінія лише одна: всі дороги ведуть до Москви. Без Росії пропадемо, без газу помремо, без російської мови загинемо.
Перефразовуючи Лукашенка, можна сформулювати два постулати єнакомислячих:
1) «Я свій народ за цивілізованим світом не поведу»;
2) «Український народ житиме погано, але недовго».