Харукі Муракамі - 1Q84. Книга 3
"Місяць був один. Звичний жовтий самотній Місяць. Той Місяць, який мовчки пливе над полями, порослими міскантом, відбивається білою тарілкою на поверхні тихого озера й крадькома осяває дахи затихлих будинків. Той самий, що котить води на піщані береги морів під час припливу, обдає м'яким світлом звірів й обороняє нічних мандрівників. Той, що на третій день після появи на небі своїм серпиком розкриває оболонку людської душі, а ставши повним, висушує, краплина за краплиною, її похмуру самоту"
Чи Муракамі змінився за ці роки, чи я. Та на прочитання останньої частини 1Q84 в мене пішло стільки ж часу, скільки на декілька "Хронік заводного птаха". Проте буду чекати на будь-який його новий роман. По старій любові... і в очікуванні таких рядків ?