Le Havre

[alexivanov]

Кіно як квінтесенція людської любові, загальносвітової любові.  Дивний шарм людей минулого у жорсткій сучасності.  Мораль про можливість щастя від того, що віддаєш, а не від володіння чимось. Чи то обладнаний побут, чи чужа пристрасть.
Вперше за тривалий час виходжу з кінотеатру з відчуттям причетності до мистецтва.   І французька мова з українськими субтитрами цьому не завада.

Дякуючи «Вікенду у Канах», кінотеатру  «Київ» і Акі Каурісмякі.
«Le Havre» нагадає, для чого існує кіно.






Більше: http://aki-kaurismaki.ru/films/havre.htm