Про кацапів та кацапізм
Я довго думав чого на хуйлостані з завидною послідовністю падають літаки, руйнуються мости і таке інше. Потім Допер. Раніше при СРСР вища освіта була умовно безоплатною, але за це неї треба було відпрацювати 3 роки на підприємствах СРСР. Місцевих зазвичай правдами і неправдами залишали у місті, суджу по собі - Києві, а немісцевих по запитах профільних міністерств розсилали по всьому неосяжному СРСР. З нашої групи у Києві залишилося чоловік 7, інші поїхали по неосяжним просторам. Половина залишилася у Росії. Нальчик, Хантимансійський АО і т.і.
Після розвалу СРСР у 1991 році вигрібання інженерних кадрів з України глобально припинилося. А це були зовсім непогані кадри. Росіянам прийшлось зпиратися на власні сили. Випіскники МГУ та МВТУ ім.Баумана швидко зрозуміли що до чого та й повіялись по всьому світу.
За 28 років росіяни розбазарили всі старі інженерні кадри, які в основному вийшли на пенсію, та почали кувати свої. Один водій з нашої організації розповів про кадровий голод у Іванівській області поблизу Москви. Робітники пиячать просто в синю. Коли їх звільняють за прогули, ідуть на будь-яке підприємство і там працюють до вигнання за прогули, за рік можуть змінити до 5-7 місць роботи. Чому наймають? А ніхто не іде!
Старого кочегара заступник директора підприємства привозить всю зиму на своїй машині, щоб не розморозити цеха. І слідкує щоб не запив. Зап'є - везуть зразу у лікарню під капельницю і знову у стрій.
Тому ясно, чому у корпусі ракети просвердлена зайва дірка, замість продуктів суцільне гівно.
Кацапи без чужих (українських також) кадрів просто не можуть вижити, тому хуйло і організував недоросію, і тепер у нього одна надія, щоб президента вибрали будь-якого, але не того, якого треба (так пишу, щоб не звинуватили у порохоботстві).
Будьмо пильними.