Хто я?
З самого свого народження, я завжди хотіла кимось бути. Принцессою (стандартна мрія для п*ятирічної дівчинки), ветеринаром, наїздницею, відьмою, вампіром (я страшенно захоплювалася творами Ле Фану, Енн Райс та Стокера, коли мені було років вісім. Згодом, бажання жити вічно та пити кров зникло), рок-зіркою, стародавньою римлянкою, музою, піраткою (мене колись дуууже вразили Пірати Карибського моря та особливо Джонні Депп...), таємним агентом і так далі. Але лише зараз я зрозуміла, хто я насправді.
Я - лягушка-путішествініца і завжди нею буду.
Бо я не можу бути на одному місці. Не можу. Мені пофіг, як саме подорожувати. Потягом, літаком, машиною, пішки, човном... Головне не сидіти на місці.
Я чудово пам*ятаю свою першу подорож літаком. Мені тоді було шість років і ми з батьками летіли до Англії. Пам*ятаю, як в мене при посадці страшенно боліли вуха. До речі, вуха в мене дуже довго, перестали лише десь на рейсі десятому.
В Англії ми жили три з половиною роки, але двічі на рік літали в Київ, провідувати рідних. Крім цього, ми дуже багато подорожували по Європі, 5-6 разів на рік.
Я не можу не подорожувати. Я люблю валізи, аеропорти, машини, дороги. Я кайфую навіть від турбулентності. Мені реально подобається їжа в літаках та чай в аеропортових барах. Я відчуваю радість від взльоту. Подорожувати - це жити.
Зараз, я живу у Києві. Я люблю це місто і обожнюю Україну. Але я мушу вибиратися закордон як мінімум 4-6 разів на рік. Мушу.
Навіть коли я вдома, я все-одно не сиджу на місці. Один день я в Києві. На наступний день я їду в Кончу. Потім - знову в Київ, де я сиджу два дні і їду знову в Кончу або до бабуні в Жуляни. І знову в Київ.
Я - лягушка-путішествініца і завжди нею буду.
Бо я не можу бути на одному місці. Не можу. Мені пофіг, як саме подорожувати. Потягом, літаком, машиною, пішки, човном... Головне не сидіти на місці.
Я чудово пам*ятаю свою першу подорож літаком. Мені тоді було шість років і ми з батьками летіли до Англії. Пам*ятаю, як в мене при посадці страшенно боліли вуха. До речі, вуха в мене дуже довго, перестали лише десь на рейсі десятому.
В Англії ми жили три з половиною роки, але двічі на рік літали в Київ, провідувати рідних. Крім цього, ми дуже багато подорожували по Європі, 5-6 разів на рік.
Я не можу не подорожувати. Я люблю валізи, аеропорти, машини, дороги. Я кайфую навіть від турбулентності. Мені реально подобається їжа в літаках та чай в аеропортових барах. Я відчуваю радість від взльоту. Подорожувати - це жити.
Зараз, я живу у Києві. Я люблю це місто і обожнюю Україну. Але я мушу вибиратися закордон як мінімум 4-6 разів на рік. Мушу.
Навіть коли я вдома, я все-одно не сиджу на місці. Один день я в Києві. На наступний день я їду в Кончу. Потім - знову в Київ, де я сиджу два дні і їду знову в Кончу або до бабуні в Жуляни. І знову в Київ.