Якась фігня

[alexandrarynk]

Все стало якоюсь повною фігнею. Мені ніби й непогано, але нема причин для особливого щастя. Саме цей стан, пустий та холодний мене й вбиває. Я хочу емоцій та якусь життєву ціль, але все навколо мене перетворилося на неважливу та непотрібну фігню. Мені немає чого робити і я від цього дурію. Згадую, як минулої весни думала порізати собі вени. Мені було нудно і я хотіла чогось яскравого і особливого. Та в останній момент я лише добряче подяпала лезом шкіру на руці. Тоді дуже сильно почала йти кров, я не могла її зупинити і раптом запанікувала, згадавши про всякі там зараження крові і тощо. Та як тільки я зупинила кров, пустота знову заповнила мій розум і мені знову стало нудно. Я думала що ця дія самодеструкціі принесе мені більше... хм, не кайфу, не емоцій, а... відчуття життя? Не принесло. Нічого не приносить. Я все відчуваю ніби через туман. Я тільки що страшенно образила подругу, сподіваючись щось при цьому відчути, але миттєво забула про неї і про мене і знову почала думати про Кафку. (До речі, хто бачив фільм "Кафка"?)
Хочу зиму. І Різдво. Справжнє, з лапландськими краєвидами, вогнем у каміні та Френком Сінатрою.