*** (Марії Заньковецької збігає)

[alex_vinokur]

Марії Заньковецької збігає
Від Лисенка, прямуючи додолу,
Додолу, де Личаківська стрічає,
Святий Антоній і навпроти школа.

Офорт з життя, вдрукований у пам'ять,
Каміння скрізь і одночасно простір.
Всевишній майже поруч тут i навіть
Шкільна ділянка - теж життєвий розділ.

Тут дощ мрячить. І раптом знову сонце.
Прозора осінь. Спокій. Дні щемлячі.
Все як у всіх. Та є й свої віконця.
Дивлюсь крізь них і непомітне бачу.

Дрібних подробиць щільна забудова -
Таємний схов з моїми відчуттями.
З собою сам на сам веду розмову,
Це головне, що зді́йснюється з нами.

Та час іде. В зворотній шлях рушаю.
Від школи, де я знову сів за парту,
Крокую вгору, вліво повертаю,
І так до однойменного театру.

15.07.2023

Crossposting https://alex-vinokur.dreamwidth.org/830023.html