Дощ. І сплячий лев на постаменті.
(Дощ завжди. Не можна без дощу)
Поруч стань і vivere memento,
Навіть і у змоклому плащу.
Він тут спить століття і сторіччя,
Поки йшли дощі і йдуть часи.
На його добірному обличчі
Спокій безумовної краси.
Світ його - дзвіниці, башти, вежі,
Брук-бруківка і солодкий сон.
Що йому до людської мережі?
Спить, як незворушний фараон.
09.02.2023
Crossposting
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/779515.html