Візерунки трамвайних колій
На бруківці, де час бринить,
Залучають мене, відколи
Небо хмарне і дощ струмить.
Це стежинки моїх трамваїв,
У котрих я вельможний пан.
Скільки я себе пам'ятаю,
З ними спільний чуттєвий стан.
Дощ, каміння, сталеві рейки
І думки, навіть я не хтів, -
Як то кажуть тепер? - рімейки
Тогочасних буденних днів.
23.01.2023
Crossposting
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/776100.html