ДАВНІЙ ГЕРБ ВОЛИНІ
(МИКОЛА ОНУФРІЙЧУК, Волинь №1.1991.ст. 20-24)
Перш, ніж розпочати роздуми на цю тему, мушу дати декілька зауваг до понять “герб” і “геральдика”. Герб - відмітний символічний знак держави, міста, дворянського роду або окремої особи, зображуваний на прапорах, мо нетах, печатках, документах і т. ін. Державний герб - офіційна емблема держави. Геральдика (лат. hегаldica - геральдичне мистецтво, від heraldus - оповісник) або гербознавство - допоміжна історична дисципліна, що вивчає герби, опис гербів та їх історій.
У публікації львівського архітектора Андрія Гречила “До питання про національний прапор” сказано, що у другій половині XIII століття з'явився герб Галицько-Волинського князівства у вигляді золотого лева в синьому полі...
У книзі професора Олександра Цинкаловського “Стара Волинь і Волинське Полісся”, виданій Інститутом дослідів Волині у Вінніпезі 1984 року, а ще раніше - у книзі історика П- М. Батюшкова “Холмська Русь”, виданій в Санкт-Петербурзі 1887 року, мова йде про герб Володимиро-Галицького князівства, котрий складався з гербів Литовської Русі та Червоної Русі. Цей герб був на грамоті Юрія І Львовича, онука Данила Романовича, яка була видана 1313 року союзникові-гросмейстрові німецького рицарського ордена.
На гербі Литовської Русі зображений срібний вершник на червоному щитовому полі з червоним хрестом на хоругві. Тут же поряд герб Червоної Русі - жовтий лев на голубому полі, зіпертий на посріблену скелю. Саме на цій підставі грунтується версія про те, що зображений срібний вершник на червоному щитовому полі з червоним хрестом на хоругві і є одним із перших гербів Волинської землі...
А яким же був герб Волині, коли Галицько-Волинське князівство розпалося у наступні століття? І чи вичерпується волинська геральдика отим єдиним гербом?
На палітурках “Ілюстрованої історії України” Михайла Грушевського під назвою “Герб Волині” подається в осередку некоронований орел. На думку історика 1. П. Крип'якевича, справжні герби прийшли до нас із західних країв і вперше трапляються на західноукраїнських землях у XIV столітті. Гербові знаки стають на той час загальновживаними. Польський професор Ф. Пекосинський твердив, що джерелом руської геральдики була геральдика польська...
А де ж все-таки істина?
Історичні джерела свідчать, що східні слов'яни на території майбутньої України символічні знаки використовували ще в період родоплемінного ладу. Знаки вживали для вирізнення родів, згодом - знатних родин, сімей, осіб, для означення приватної власності. Такими знаками були хрест, квадрат, ромб, коло, півмісяць, зірки, квіти, зброя, геральдичні звірі та птахи (орли, олені, круки, однороги та ін.).
Історик В. І. Сергійчук стверджує, що протягом багатьох століть на усіх землях Русі було поширене зображення тризуба, яке в час к феодального роздріблення поступово витіснялося з ужитку. Хоча окремі феодальні роди, дотримуючись знаків князівської доби, вживали тризуб аж до XV століття 2. Такої ж думки Богдан Якимович 3. Починаючи з XIV століття, виникають й інші знаки. Місто Володимир (Волинський) мало знак святого Юрія, Луцьк - святого Миколая. У тій же “Ілюстрованій історії України” на листі громади міста Володимира (Волинського) від 1324 року є її печатка із зображенням Юрія Переможця^. На Київській землі почали зображати святого архистратига Михаіла 5.
Переглядаючи книги науково-популярного збірника волинезнавства “Літопис Волині”, який майже сорок років видає Інститут дослідів Волині і Товариство “Волинь” у Канаді, я зустрів цікаві публікації В. Сенютовича-Бережного і Р. О. Климкевича, присвячені історії волинської геральдики, у тому числі й герба Волині. Вони висвітлюють думки вчених, допомагають відшукати обгрунтовані відповіді на поставлені питання.
Доктор В. Сенютович-Бережний у статті “До джерел староруської геральдики” підкреслює, "що хоч вживання гербів у нас з'явилося під впливом західних сусідів, то гербові титла, яки ми стали наші вже існуючі родові знаки, мають різне походження” 6.
Староруська геральдика не раз привертала увагу дослідників руноподібними емблемами. із прадавніх часів існувало вірування у чародійну силу руноподібних знаків, які мали боронити людей від лиха. Німецьке слово “руне” походить від староскандинавського слова “рун” - таємниця.
Найбільша кількість гербів із руноподібними емблемами була у волинської шляхти - нащадків дружинників і бояр часів першого періоду нашої державності. В основній своїй масі волиняни дотримувалися старовинних родових емблем, не міняючи їх на польські. Цю традиційність, вірність давнім звичаям помітив великий знавець Волині польський історик минулого століття Юліан Бартошевич.
Родові емблеми, які виникали у слов'ян у IX-XI І століттях, мали рунічні (геометричні) форми або ж являли собою комбінацію ліній, хрестів, простіших літер і називалися знаками, різами, п'ятнами чи мітами. Спочатку ціміти вказували на належність майна окремим роди нам, згодом вони перетворювалися у родові емблеми, герби. До такого висновку дійшов наш вітчизняний сфрапст (дослідник печаток, штампів) К. Болсуновський у праці “Сфрагистические й геральдические памятники югозападного края” (Київ, 1899 р.). Про ознаку власності свідчать і бортні знаки, що Їх довго вживали наші селяни. А ще й літописи підтверджують, що в Х-му столітті наші предки вирізували знаки на перснях, котрими користувалися як печатками. Такі персні не раз знаходили археологи.
На те, що титла руських гербів зустрічаються у старовинних руських печатках догеральдичної епохи і що вони подібні до слов'янських літер, звернув увагу польський історик Иоахим Лелевель. З прийняттям християнства поганські знаки (міти) почали “хрестити”, додаючи до них хрест або створюючи його поперечною рискою.
Проти твердження професора Ф. Пекосинського щодо запозичення польських гербів волинськими знатними родами виступили добре обізнані з геральдикою польські історики С. Лагуна, О. Яблоновський і А. Малецький. О. Яблоновський, наприклад, вказує на те, що в печатках руських князів і бояр фігурували рунічні знаки норманнів, літери грецької абетки чи монограми, зустрічалися тамги (родові знаки) кавказьких горян, навіть киргизьких родів. І що все це свідчить про давні стосунки наших пращурів з іншими племенами і народами.
Учений-археолог професор М. Міллер, вивчаючи руноподібні титла волинської знаті, шляхти, констатував, що значна група цих знаків - це готські руни вульфівського напису, літери з готської (вульфівської) абетки (ТТ створив у придунайському осередку готів єпископ Вульфила чи Ульфила, який переклав готською мовою “Біблію”).
В. Сенютович-Бережний твердить: “У XIII та XIV століттях знаки, що стали родовими, лягають в основу гербів князів і бояр уже як гербові титла” 7.У найстарішого польського геральдика Бартоша Папроцького (гербовник із 1578 р.) є низка повідомлень про офіційне затвердження гербів старовинним родам, які фактично переходили до них від “ксьонжонт руських”. А це теж вказує на існування у нас гербів ще за часів Галицько-Волинської держави.
Якщо на Заході, де герби почали вживати з другої половини XII століття, тобто під час хрестових походів, у герби увійшли емблеми з бойових щитів, то в нас у герби входили переважно родові знаки. В польській геральдиці часто вживали германські руни (титла), які переходили сюди з германських гербів. Якщо польська геральдична система у своїй основі групує довкола окремих гербів певну кількість родів, то герби нашого боярства відзначали одну певну родину.
Це щодо деяких джерел те відмінностей творення староруської, у тому числі й волинської геральдики.
А тепер щодо герба Волині.
Перша наукова праця, присвячена цьому гербу, належить доктору В. Сенютовичу-Бережному. Вчений висловив думку, що Волинь мала свій герб у першій половині XIV століття і що він класичний за своєю простотою, має дуже глибоку та гарну символіку “Герб цей - на червоному щитовому полі білий (срібний) хрест - має свою геральдичну символіку,-
І їхні представники тим пишалися, бо червоний колір означав, що їхні роди своєю кров'ю мужньо боронили Батьківщину від ворогів.
Найдавніші зразки печаток із гербом Волинської землі зустрічаються у XIV-XV століттях на актах литовських князів Вітовта від 1385, 1404, 1413 років і Сигизмунда Кейстутовича 1433 року, а також на печатці 1464 року. До речі, герб Брацлавщини теж мав хрест, але червоний на білому (срібному) полі.
Найдавніше зображення герба Волині, яке дійшло до нас, зберігається у так званому Арсенальному списку в Парижі, у бібліотеці Арсеналу. Цей список у вигляді рукописної книги графа д'Арженсома (1696-1764) є найдавнішою копією геральдичного твору відомого польського історика XV століття Яна Длугоша В цьому списку 145 гербів у кольорах: 23 земських, 118 шляхетських, 4 капітульних і 23 литовських. Тут є герби й наших земель... Про Арсенальний список цікаву публікацію зробила 1926 року у Львові Гвлеча Полячківна (“Stemmata Polonica”).
Доктор Р. О. Климкевич допускає, що герб Волині міг витворитися із знамена одного з волинських князів, а саме із знамена, знайденого професором В. Січинським 1933 року у Володимирі (Волинському) на цеглинах, що ними була виложена стежка від парафіяльного дому до собору Успення Богородиці. Ці цеглини походять з “Апостольщини” (з колишнього монастиря Апостолів, що був побудований за часів князя Володимира Васильковича близько 1287 року (" і стояв над берегом річки Луги, з правого боку від дороги, що вела на Білі Береги. Монастир згорів 1730 року).
Згадане знамено - це поєднання тризуба з хрестом, причому хрест рівняється своїм розміром тризубові, отже, він не є додатковим знаком, а рівнорядним складником двочастинної композиції Р. О. Климкевич допускає, що в часи герботворення (XIV століття) вжито як титло (гербовий знак) особистий чи родовий знак волинського князя (хрест) та опущено знак, спільний для усіх староукраїнських князів (тризуб)9.
Учений зауважує, що найдавніше зображення герба Волині відрізняється від пізніших його зразків Спочатку хрест на щиті був прямий і своїми кінцями торкався його країв. Саме це зображення Р. О. Климкевич вважає первісним зразком давнього герба Волині.
Після Люблінської унії Литовського князівства з Польщею (1569 р.) на гербі Волині з'явився папковий хрест і додатком до цього герба був затверджений у 1589 році коронний орел Але він не прижився, і Волинь надалі фактично вживала давній герб, без орла. Широку інформацію про тогочасний герб Волині можна зустріти у відомого польського геральдика К. Несецького. Герб Волинської губернії був затверджений 8 грудня 1856 року Він нічим не відрізнявся від герба Волинського воєводства, але з нього було усунено додатковий середній щит із польським коронним гербом, затвердженим у XVI столітті, хоча фактично й не вживаним. Територіальні рамки застосування цього герба тепер значно розширилися, оскільки Волинська губернія була більша від колишнього воєводства. Своє державне значення герб Волині втратив у 1918 році.
Зображення герба Волині з папковим хрестом подається на виданнях Інституту дослідження Волині в Канаді.
Гадаю, що обережніше треба ставитися і до тверджень О. Цинкаловського про герб Волинсько-Галицької держави. Якщо такий герб і міг бути в XIV столітті, то, очевидно, проіснував недовго 1 ось що саме привело мене до такої думки Символів, емблем, знаків з білими (срібними) вершниками з хоругвами та мечами, на конях різної масті, на червоному полі в ті часи було немало в різних землях та містах Про це, зокрема, свідчить Ян Длугош у своїй “Історії Польщі” '°.
Під час Грюнвальдської битви, 600-річчя якої сповнилося 15 липня 1990 року, не знаменах тридцяти загонів (хоругв) Литовського князівства і трьох загонів польського війська, які представляли різні землі Польщі, Литви, а також білоруського, українського і російського народів та кримських татар, були зображені вершники на червоному полі. Тим паче, що П. М. Батюшков, описуючи герб Володимиро-Галицької землі (1313 р. ), його складовими частинами називає не герби Волині (Володимира) та Галичини, а герби Литовської Русі і Червоної Русі " Поняття ж “Литовська Русь” не відповідає поняттю “Волинь” Це по-перше А по-друге, у ті часи за різних князів герби нерідко змінювали.
Білий хрест на червоному полі (з невеликими відозмінами) зустрічається також на знаменах семи загонів (з 51-го) польського війська, до речі, під одним із них були чехи й морави, і шести загонів хрестоносців (теж із 51-го) Так що стверджувати про односторонні впливи Литви, Польщі, хрестоносців (а це знаходимо у працях деяких дослідників) на формування волинської геральдики, очевидно, не варто. Бо процес її формування має давнє коріння і тут доцільніше шукати певні взаємовпливи, роль суб'єктивного фактора, а то й бачити загальні, характерні для усього тогочасного християнського світу тенденції.
І ще одне. На знаменах загонів-учасників Грюнвальдської битви з обох боків найхарактерніше, найчастіше поєднання червоного і білого кольорів, рідше зустрічається блакитний, жовтий, зелений, чорний і коричневий. Кожна сторона, навіть з допомогою відповідної символіки, прагнула підкреслити свою вірність богу, християнській вірі, хоча насправді йшла, як на той час, велика кривава війна слов'янських і при-балтійських народів за землі, за звільнення від ярма хрестоносців.
Отже, геральдика - це теж наша історія, пам'ять, культура. А знаємо про неї поки що не багато. І, як бачимо, контакти з волинським зарубіжжям приносять нам користь, збага чують нас духовно. Думаю, було б вельми добре, якби наші науковці гострим плугом свого розуму старанно пройшлися перелогами волинської геральдики. Бо аматору-краєзнавцю ця справа не завжди під силу.
1. Гречило А. До питання про національний прапор// Пам'ятки України.- 1989.- № 4.- С. 44.
2. Сергйчук В. І. Доля української національної символіки.-К.: Т-во “Знання” УРСР, 1990.- С. 7.
3. Якимович Б- До питання про українську національну символіку// Пам'ятки України.- 1989 - № 3 - С. 44.
4. Грушевський М. Київ-Львів, 1913.Ілюстрована історія України. С. 126.
5. Сергійчук В. І. Доля української національної символіки-К. Т-во “Знання” УРСР, 1990.- С. 7.
6. Сенютович-Бережний В До джерел староруської геральдики//Літопис Волині.- Вінніпег, 1 955.- Ч. З.-С. 14.
7. Там же, с. 14.
8. Сенютович-Бережний В. Герб Волині//Літопис Волині.-Вінніпег, 1956.-Ч. 3-С. 2-3.
9. Климкевич Р. О. Завваги у справі гербу Волині//Літопис Волині.-Вінніпег, 1958.-Ч. 4.-С 99-100.
10. Длугош Ян. Грюнвальдська битва.- М.-Л.- АН СССР. 1962.-С. 87-95.
11.Батюшков П. М. Холмская Русь.-Санкт-Петербург, 1 887.- С. 37, там же - “Приложение”.- С. 49.
Перш, ніж розпочати роздуми на цю тему, мушу дати декілька зауваг до понять “герб” і “геральдика”. Герб - відмітний символічний знак держави, міста, дворянського роду або окремої особи, зображуваний на прапорах, мо нетах, печатках, документах і т. ін. Державний герб - офіційна емблема держави. Геральдика (лат. hегаldica - геральдичне мистецтво, від heraldus - оповісник) або гербознавство - допоміжна історична дисципліна, що вивчає герби, опис гербів та їх історій.
У публікації львівського архітектора Андрія Гречила “До питання про національний прапор” сказано, що у другій половині XIII століття з'явився герб Галицько-Волинського князівства у вигляді золотого лева в синьому полі...
У книзі професора Олександра Цинкаловського “Стара Волинь і Волинське Полісся”, виданій Інститутом дослідів Волині у Вінніпезі 1984 року, а ще раніше - у книзі історика П- М. Батюшкова “Холмська Русь”, виданій в Санкт-Петербурзі 1887 року, мова йде про герб Володимиро-Галицького князівства, котрий складався з гербів Литовської Русі та Червоної Русі. Цей герб був на грамоті Юрія І Львовича, онука Данила Романовича, яка була видана 1313 року союзникові-гросмейстрові німецького рицарського ордена.
На гербі Литовської Русі зображений срібний вершник на червоному щитовому полі з червоним хрестом на хоругві. Тут же поряд герб Червоної Русі - жовтий лев на голубому полі, зіпертий на посріблену скелю. Саме на цій підставі грунтується версія про те, що зображений срібний вершник на червоному щитовому полі з червоним хрестом на хоругві і є одним із перших гербів Волинської землі...
А яким же був герб Волині, коли Галицько-Волинське князівство розпалося у наступні століття? І чи вичерпується волинська геральдика отим єдиним гербом?
На палітурках “Ілюстрованої історії України” Михайла Грушевського під назвою “Герб Волині” подається в осередку некоронований орел. На думку історика 1. П. Крип'якевича, справжні герби прийшли до нас із західних країв і вперше трапляються на західноукраїнських землях у XIV столітті. Гербові знаки стають на той час загальновживаними. Польський професор Ф. Пекосинський твердив, що джерелом руської геральдики була геральдика польська...
А де ж все-таки істина?
Історичні джерела свідчать, що східні слов'яни на території майбутньої України символічні знаки використовували ще в період родоплемінного ладу. Знаки вживали для вирізнення родів, згодом - знатних родин, сімей, осіб, для означення приватної власності. Такими знаками були хрест, квадрат, ромб, коло, півмісяць, зірки, квіти, зброя, геральдичні звірі та птахи (орли, олені, круки, однороги та ін.).
Історик В. І. Сергійчук стверджує, що протягом багатьох століть на усіх землях Русі було поширене зображення тризуба, яке в час к феодального роздріблення поступово витіснялося з ужитку. Хоча окремі феодальні роди, дотримуючись знаків князівської доби, вживали тризуб аж до XV століття 2. Такої ж думки Богдан Якимович 3. Починаючи з XIV століття, виникають й інші знаки. Місто Володимир (Волинський) мало знак святого Юрія, Луцьк - святого Миколая. У тій же “Ілюстрованій історії України” на листі громади міста Володимира (Волинського) від 1324 року є її печатка із зображенням Юрія Переможця^. На Київській землі почали зображати святого архистратига Михаіла 5.
Переглядаючи книги науково-популярного збірника волинезнавства “Літопис Волині”, який майже сорок років видає Інститут дослідів Волині і Товариство “Волинь” у Канаді, я зустрів цікаві публікації В. Сенютовича-Бережного і Р. О. Климкевича, присвячені історії волинської геральдики, у тому числі й герба Волині. Вони висвітлюють думки вчених, допомагають відшукати обгрунтовані відповіді на поставлені питання.
Доктор В. Сенютович-Бережний у статті “До джерел староруської геральдики” підкреслює, "що хоч вживання гербів у нас з'явилося під впливом західних сусідів, то гербові титла, яки ми стали наші вже існуючі родові знаки, мають різне походження” 6.
Староруська геральдика не раз привертала увагу дослідників руноподібними емблемами. із прадавніх часів існувало вірування у чародійну силу руноподібних знаків, які мали боронити людей від лиха. Німецьке слово “руне” походить від староскандинавського слова “рун” - таємниця.
Найбільша кількість гербів із руноподібними емблемами була у волинської шляхти - нащадків дружинників і бояр часів першого періоду нашої державності. В основній своїй масі волиняни дотримувалися старовинних родових емблем, не міняючи їх на польські. Цю традиційність, вірність давнім звичаям помітив великий знавець Волині польський історик минулого століття Юліан Бартошевич.
Родові емблеми, які виникали у слов'ян у IX-XI І століттях, мали рунічні (геометричні) форми або ж являли собою комбінацію ліній, хрестів, простіших літер і називалися знаками, різами, п'ятнами чи мітами. Спочатку ціміти вказували на належність майна окремим роди нам, згодом вони перетворювалися у родові емблеми, герби. До такого висновку дійшов наш вітчизняний сфрапст (дослідник печаток, штампів) К. Болсуновський у праці “Сфрагистические й геральдические памятники югозападного края” (Київ, 1899 р.). Про ознаку власності свідчать і бортні знаки, що Їх довго вживали наші селяни. А ще й літописи підтверджують, що в Х-му столітті наші предки вирізували знаки на перснях, котрими користувалися як печатками. Такі персні не раз знаходили археологи.
На те, що титла руських гербів зустрічаються у старовинних руських печатках догеральдичної епохи і що вони подібні до слов'янських літер, звернув увагу польський історик Иоахим Лелевель. З прийняттям християнства поганські знаки (міти) почали “хрестити”, додаючи до них хрест або створюючи його поперечною рискою.
Проти твердження професора Ф. Пекосинського щодо запозичення польських гербів волинськими знатними родами виступили добре обізнані з геральдикою польські історики С. Лагуна, О. Яблоновський і А. Малецький. О. Яблоновський, наприклад, вказує на те, що в печатках руських князів і бояр фігурували рунічні знаки норманнів, літери грецької абетки чи монограми, зустрічалися тамги (родові знаки) кавказьких горян, навіть киргизьких родів. І що все це свідчить про давні стосунки наших пращурів з іншими племенами і народами.
Учений-археолог професор М. Міллер, вивчаючи руноподібні титла волинської знаті, шляхти, констатував, що значна група цих знаків - це готські руни вульфівського напису, літери з готської (вульфівської) абетки (ТТ створив у придунайському осередку готів єпископ Вульфила чи Ульфила, який переклав готською мовою “Біблію”).
В. Сенютович-Бережний твердить: “У XIII та XIV століттях знаки, що стали родовими, лягають в основу гербів князів і бояр уже як гербові титла” 7.У найстарішого польського геральдика Бартоша Папроцького (гербовник із 1578 р.) є низка повідомлень про офіційне затвердження гербів старовинним родам, які фактично переходили до них від “ксьонжонт руських”. А це теж вказує на існування у нас гербів ще за часів Галицько-Волинської держави.
Якщо на Заході, де герби почали вживати з другої половини XII століття, тобто під час хрестових походів, у герби увійшли емблеми з бойових щитів, то в нас у герби входили переважно родові знаки. В польській геральдиці часто вживали германські руни (титла), які переходили сюди з германських гербів. Якщо польська геральдична система у своїй основі групує довкола окремих гербів певну кількість родів, то герби нашого боярства відзначали одну певну родину.
Це щодо деяких джерел те відмінностей творення староруської, у тому числі й волинської геральдики.
А тепер щодо герба Волині.
Перша наукова праця, присвячена цьому гербу, належить доктору В. Сенютовичу-Бережному. Вчений висловив думку, що Волинь мала свій герб у першій половині XIV століття і що він класичний за своєю простотою, має дуже глибоку та гарну символіку “Герб цей - на червоному щитовому полі білий (срібний) хрест - має свою геральдичну символіку,-
І їхні представники тим пишалися, бо червоний колір означав, що їхні роди своєю кров'ю мужньо боронили Батьківщину від ворогів.
Найдавніші зразки печаток із гербом Волинської землі зустрічаються у XIV-XV століттях на актах литовських князів Вітовта від 1385, 1404, 1413 років і Сигизмунда Кейстутовича 1433 року, а також на печатці 1464 року. До речі, герб Брацлавщини теж мав хрест, але червоний на білому (срібному) полі.
Найдавніше зображення герба Волині, яке дійшло до нас, зберігається у так званому Арсенальному списку в Парижі, у бібліотеці Арсеналу. Цей список у вигляді рукописної книги графа д'Арженсома (1696-1764) є найдавнішою копією геральдичного твору відомого польського історика XV століття Яна Длугоша В цьому списку 145 гербів у кольорах: 23 земських, 118 шляхетських, 4 капітульних і 23 литовських. Тут є герби й наших земель... Про Арсенальний список цікаву публікацію зробила 1926 року у Львові Гвлеча Полячківна (“Stemmata Polonica”).
Доктор Р. О. Климкевич допускає, що герб Волині міг витворитися із знамена одного з волинських князів, а саме із знамена, знайденого професором В. Січинським 1933 року у Володимирі (Волинському) на цеглинах, що ними була виложена стежка від парафіяльного дому до собору Успення Богородиці. Ці цеглини походять з “Апостольщини” (з колишнього монастиря Апостолів, що був побудований за часів князя Володимира Васильковича близько 1287 року (" і стояв над берегом річки Луги, з правого боку від дороги, що вела на Білі Береги. Монастир згорів 1730 року).
Згадане знамено - це поєднання тризуба з хрестом, причому хрест рівняється своїм розміром тризубові, отже, він не є додатковим знаком, а рівнорядним складником двочастинної композиції Р. О. Климкевич допускає, що в часи герботворення (XIV століття) вжито як титло (гербовий знак) особистий чи родовий знак волинського князя (хрест) та опущено знак, спільний для усіх староукраїнських князів (тризуб)9.
Учений зауважує, що найдавніше зображення герба Волині відрізняється від пізніших його зразків Спочатку хрест на щиті був прямий і своїми кінцями торкався його країв. Саме це зображення Р. О. Климкевич вважає первісним зразком давнього герба Волині.
Після Люблінської унії Литовського князівства з Польщею (1569 р.) на гербі Волині з'явився папковий хрест і додатком до цього герба був затверджений у 1589 році коронний орел Але він не прижився, і Волинь надалі фактично вживала давній герб, без орла. Широку інформацію про тогочасний герб Волині можна зустріти у відомого польського геральдика К. Несецького. Герб Волинської губернії був затверджений 8 грудня 1856 року Він нічим не відрізнявся від герба Волинського воєводства, але з нього було усунено додатковий середній щит із польським коронним гербом, затвердженим у XVI столітті, хоча фактично й не вживаним. Територіальні рамки застосування цього герба тепер значно розширилися, оскільки Волинська губернія була більша від колишнього воєводства. Своє державне значення герб Волині втратив у 1918 році.
Зображення герба Волині з папковим хрестом подається на виданнях Інституту дослідження Волині в Канаді.
Гадаю, що обережніше треба ставитися і до тверджень О. Цинкаловського про герб Волинсько-Галицької держави. Якщо такий герб і міг бути в XIV столітті, то, очевидно, проіснував недовго 1 ось що саме привело мене до такої думки Символів, емблем, знаків з білими (срібними) вершниками з хоругвами та мечами, на конях різної масті, на червоному полі в ті часи було немало в різних землях та містах Про це, зокрема, свідчить Ян Длугош у своїй “Історії Польщі” '°.
Під час Грюнвальдської битви, 600-річчя якої сповнилося 15 липня 1990 року, не знаменах тридцяти загонів (хоругв) Литовського князівства і трьох загонів польського війська, які представляли різні землі Польщі, Литви, а також білоруського, українського і російського народів та кримських татар, були зображені вершники на червоному полі. Тим паче, що П. М. Батюшков, описуючи герб Володимиро-Галицької землі (1313 р. ), його складовими частинами називає не герби Волині (Володимира) та Галичини, а герби Литовської Русі і Червоної Русі " Поняття ж “Литовська Русь” не відповідає поняттю “Волинь” Це по-перше А по-друге, у ті часи за різних князів герби нерідко змінювали.
Білий хрест на червоному полі (з невеликими відозмінами) зустрічається також на знаменах семи загонів (з 51-го) польського війська, до речі, під одним із них були чехи й морави, і шести загонів хрестоносців (теж із 51-го) Так що стверджувати про односторонні впливи Литви, Польщі, хрестоносців (а це знаходимо у працях деяких дослідників) на формування волинської геральдики, очевидно, не варто. Бо процес її формування має давнє коріння і тут доцільніше шукати певні взаємовпливи, роль суб'єктивного фактора, а то й бачити загальні, характерні для усього тогочасного християнського світу тенденції.
І ще одне. На знаменах загонів-учасників Грюнвальдської битви з обох боків найхарактерніше, найчастіше поєднання червоного і білого кольорів, рідше зустрічається блакитний, жовтий, зелений, чорний і коричневий. Кожна сторона, навіть з допомогою відповідної символіки, прагнула підкреслити свою вірність богу, християнській вірі, хоча насправді йшла, як на той час, велика кривава війна слов'янських і при-балтійських народів за землі, за звільнення від ярма хрестоносців.
Отже, геральдика - це теж наша історія, пам'ять, культура. А знаємо про неї поки що не багато. І, як бачимо, контакти з волинським зарубіжжям приносять нам користь, збага чують нас духовно. Думаю, було б вельми добре, якби наші науковці гострим плугом свого розуму старанно пройшлися перелогами волинської геральдики. Бо аматору-краєзнавцю ця справа не завжди під силу.
1. Гречило А. До питання про національний прапор// Пам'ятки України.- 1989.- № 4.- С. 44.
2. Сергйчук В. І. Доля української національної символіки.-К.: Т-во “Знання” УРСР, 1990.- С. 7.
3. Якимович Б- До питання про українську національну символіку// Пам'ятки України.- 1989 - № 3 - С. 44.
4. Грушевський М. Київ-Львів, 1913.Ілюстрована історія України. С. 126.
5. Сергійчук В. І. Доля української національної символіки-К. Т-во “Знання” УРСР, 1990.- С. 7.
6. Сенютович-Бережний В До джерел староруської геральдики//Літопис Волині.- Вінніпег, 1 955.- Ч. З.-С. 14.
7. Там же, с. 14.
8. Сенютович-Бережний В. Герб Волині//Літопис Волині.-Вінніпег, 1956.-Ч. 3-С. 2-3.
9. Климкевич Р. О. Завваги у справі гербу Волині//Літопис Волині.-Вінніпег, 1958.-Ч. 4.-С 99-100.
10. Длугош Ян. Грюнвальдська битва.- М.-Л.- АН СССР. 1962.-С. 87-95.
11.Батюшков П. М. Холмская Русь.-Санкт-Петербург, 1 887.- С. 37, там же - “Приложение”.- С. 49.