Сині обрії (ч. 1)
Цими вихідними випала прекрасна спонтанна нагода відпочити від цивілізації. Колеги по роботі запропонували з'їздити на кілька днів у похід до Карпат з ночівлею у наметах. Причому виїзд мав бути вночі того ж дня, коли запропонували і відповісти треба було вже, бо хтось вже стояв в черзі за квитками на потяг :)
Спочатку вагався, бо не мав підходящого взуття, але зрештою вирішив "де наші не пропадали?" та оперативно затарився речами, яких не вистачало в сусідньому торговому центрі. Спальник та великий наплічник з нижнім поясом мені люб'язно позичили.
Взагалі я ще ніколи не ходив у такі затяжні походи з "глибоким проникненням", тому це для мене мало стати новим досвідом.
1. Зі Львова до Івано-Франківська стартували вночі з п'ятниці на суботу. З Франика автобусом на Верховину доїхали до села зі смішною назвою Дземброня. Вже там водій білого фургона Степан підвіз нашу групу з п'яти людей 16 км до початку підйому. Спершу хотів за це 150 грн., але зійшлися на 120. Взяли в нього номер мобільного про всяк випадок, так що якщо комусь буде треба - питайте.
2. До речі буквально сьогодні Дземброню показували в новинах - розказували про тамтешнього депутата-мажоритарника, який ощасливив селян, провівши тут тенісний турнір.
3.
4. Не встигли ми почати підйом, як небом поповзли похмурі сірі хмари.
5.
6. Погляд назад.
7. Погляд вперед. Біля великого листяного дерева повертаємо праворуч, минаємо хатинку і підходимо до лісу.
8.
9.
10.
11. Чим вище вгору, тим нижче ялиці.
12.
13. Спускаємося у чергову долину та потрапляємо у ось такий ліс.
14. Вздовж стежки ростуть малина та чорниця.
15.
16.
17.
18. Скеля-жаба.
19.
20. То там то тут з-поміж зелені визирають скелі дивних форм.
21.
22.
23.
24. Підійшли до гори Вухатий Камінь. На нас чекає підйом стежкою, якою назустріч спускається турист в оранжевій футболці. До речі, підйом часто виявивляється значно довшим, ніж здається знизу. Вже ніби бачиш небо на фоні контура гори, наближаєшся до нього, думаючи, що це вершина, а, підійшовши, бачиш, що це лише невеликий злам поверхні, який приховував більшу частину гори. Стискаєш зуби і преш далі.
25. Спочатку здавалося, що тим, хто спускається, значно легше, але це оманливе враження. Насправді спускатися аж ніяк не легше, але складність у іншому. При підйомі втомлюєшся в основному фізично, спуск несе більше нервове напруження, бо постійно є ризик, що при невдалому кроці нога поїде і спуск переросте у неконтрольоване падіння і це враження дуже підсилює краєвид, який при цьому бачиш.
26.
27.
28. Нарешті видершись на гору, бачимо хребет, яким йтимемо наступного дня, але про це потім.
29.
30. Поставили намети ось у цій долині трохи ліворуч стежки (фото зроблене ще до встановлення наметів). Неподалік наметів на фото праворуч є джерело, де досить зручно набирати воду.
31. Сонце сідає.
32. На сьогодні більше немає, куди іти.
33. Розпалюємо багаття.
34. Вечеряємо та лягаємо спати. Завтра на нас чекає довгий день. Наступну ночівлю заплановано біля Петросу.
