Мої п`ять копійок про Театр на Подолі
Для багатьох минулий тиждень пройшов під знаком театру. Точніше не театру загалом як явища, а конкретно нової будівлі київського Театру на Подолі, збудованої за проектом харківського архітектора Олега Дроздова. Не буду перераховувати всі ті епітети, що летіли у його сторону, і так зрозуміло що пристрасті розгорілися не на жарт. Мабуть зайвим буде казати, що коли я днями опинився у Києві, то першим ділом пішов саме на Андріївський узвіз, щоби на власні очі побачити предмет суперечок.
2. Якщо спускатися узвозом згори, то інтрига тримається до останнього. Я очікував, що будівлю театру буде видно здалеку понад дахами сусідніх будинків, але ні - вид на театр відкривається лише при безпосередньому наближенні.
3. Спускаючись, мимоволі звертаєш увагу на потворні вивіскі, прибудови та засклені балкони, дивуючись, чому вони не викликають такого шквалу критики. Чи таки викликають?
4. І ось нарешті він. Можливо мене зараз закидають тапками, але мені загалом подобається. Цегляний низ співмірний сусіднім будинкам і підтримує ритм вулиці, а чорний верх з цього ракурсу взагалі зливається з оточуючими пагорбами.
5. Вікна нагорі ніяк не прив`язані до ритму ніш у нижній частині, через що, коли йдеш поряд, виникає відчуття, що другий поверх ніби з`їхав набік. Можливо так і було задумано.
6. Важливо розуміти, що те, що ми бачимо зараз, не було збудовано зараз з нуля, а є реконструкцією споруди "під старовину", яка стояла на узвозі недобудованою із середини 2000-х років.
7. Перші поверхи облицьовано повторно використаною старою цеглою, подібну до якої можна побачити довкола.
До речі, цеглинки, що нависають над нішами, викликають відчуття невпевненості, бо не до кінця зрозуміло, наскільки добре вони тримаються )
8. Зі схожої цегли збудовано сусідні будинки.
9. Вимурувано сходинки, що ведуть на верхівки сусідніх пагорбів.
10.
11. Вже цікаво побувати всередині, щоби зрозуміти, що означає це вікно.
12. Цей ракурс, здається, викликав найбільше суперечок. Як на мене, він і справді є не найвдалішим. Чорна частина майже позбавлена дрібних деталей, через що виглядає масивною, хоча її розмір практично такий самий, як і в початкової будівлі, яку реконструювали. Мені би хотілося, щоби якусь з бічних стін заплітав виноград (як на бічній стіні старого будинку поруч). Ну і загалом зрозуміло, що ці габарити зумовлені театральною начинкою.
13. Вид згори. Сходи дуже скульптурно виглядають, тільки не зрозуміло, навіщо попри їхню наявність з протилежної сторони є ще драбина, яка чудово проглядається з вулиці. Цікаво, чи з`явиться згодом на терасі якась зелень?
14. З протилежного боку пагорба розкинунася бутафорська Воздвиженка.
15. Вид з протилежного пагорба.
16. Ось така картина. Взагалі це дуже круто, що у Києві з`явиться новий театр і, як на мене, дуже правильно, що він не соромиться бути сучасним та не робить вигляд, що йому 113 років. Думаю, що якби добудували початкову будівлю "під старовину", то реакція на це була би куди в`ялішою. Впевнений, що зараз чимало людей будуть спеціально ходити на Андріївський, щоби подивитися на нього на власні очі. Хтось буде радіти, хтось обурюватися, але згодом чимало з них повернуться, щоби потрапити на якусь виставу та роздивитися, що там всередині. І тут вже все залежатиме від режисерів та акторів. І це буде найважливіше, бо будівлі та вулиці, це просто місця, де зустрічаються люди.
Дивіться також:
Про ЮНЕСКО та сучасну архітектуру
Старе та нове (ч. 3)
