Тунель крізь століття
Однією з найбільш вражаючих споруд у німецькому Ляйпцигу для мене ще минулого разу став залізничний тунель, що проходить прямо під центром міста. Можливість просто із площі Ринок спуститися до сучасної підземної станції та сісти там на електричку до сусіднього міста сама по собі справляє враження. Але ще цікавіше стало, коли я почав читати про історію реалізації цього проекту, адже, як виявилося, перші кроки на цьому шляху були зроблені понад 100 років тому.
2. У ХІХ столітті Ляйпциг був потужним центром легкої промисловості та великим залізничним вузлом. Крім центрального вокзалу на півночі від центру міста тут також були й інші залізничні станції, що належали іншим операторам. Перші плани з'єднати підземними коліями головний вокзал та станцію Bayerischer Bahnhof, що на південь від центру, були прийняті у 1892 році.
3. Під час спорудження нової будівлі центрального вокзалу, що розпочалося у 1909 році, було облаштовано 675-метровий тунель під основними коліями та 140-метровий спуск до нього. Цей тунель пройшов під будівлею вокзалу та завершився вже за нею під нинішньою вулицею з трамвайними зупинками. В подальшому його будівництво мало продовжуватися далі, але на час Першої світової війни роботи призупинили, а після неї стало вже не до того. На фото - північний портал цього старого тунелю станом на 2010 рік, фото з Вікіпедії.
4. Під час Другої світової цей тунель використовували, як бомбосховище. Бомбардування 1944 року сильно пошкодили його у двох місцях, що розділило його на кілька окремих частин, одну з яких, що опинилася просто під вокзалом, згодом почали використовувати, як кінотеатр (фото звідси), але під час реконструкції вокзалу у 1995-2000 роках тунелі під будівлею зруйнували.
Однак від ідеї залізничного тунелю крізь місто остаточно не відмовилися. Вже у 1946 році планувальні роботи розпочалися знову, але після створення у 1949 році НДР вони стали неактуальними. Сама НДР дозріла до розмов про тунель у 1967 році, розробивши кілька його варіантів, щоправда вартість проекту була настільки високою, що його реалізація виявилася соціалістичній Німеччині не під силу.
5. Новітня історія проекту розпочалася вже після об'єднання Німеччини. Перші результати нового планування були презентовані публіці у 1995 році, а вже наступного року Дойчебан та уряд Саксонії спільно заснували компанію, яка мала керувати проектуванням та будівництвом нового тунелю - S-Bahn Tunnel Leipzig GmbH. Безпосереднє будівництво офіційно стартувало 9 липня 2003 року та тривало понад 10 років - перші потяги з пасажирами поїхали крізь тунель у грудні 2013 року.
В результаті було збудовано два зустрічних 1,5-кілометрових тунелі між центральним вокзалом та станцією Bayerischer Bahnhof із проміжними зупинками на Ринковій площі та площі Вільгельма Льойшнера.
6. Початковий кошторис проекту станом на 2002 рік становив 571 млн. євро, з яких 182 оплатив уряд Саксонії, 169 - Європейський Союз, 192 - федеральний уряд Німеччини, 16,4 - Дойчебан і 12,8 млн. євро витратило зі свого бюджету саме місто Ляйпциг. Однак в процесі робіт до 2010 року вартість зросла до 960 млн. євро.
Крім фінансових витрат чимало незручностей довелося пережити і мешканцям. Наприклад, не один рік стояла розритою центральна Ринкова площа. (фото 2006 року з Вікіпедії)
7. Роботи перед центральним вокзалом.
8. На дизайн кожної станції проводився окремий архітектурний конкурс і так, наприклад, виглядав проект станції на площі Ринок.
9. Тунель проходить під багатьма будівлями, в тому числі архітектурними пам'ятками. В процесі будівництва тунелю та станцій величезна увага приділялася запобіганню руху грунтів та захисту довколишніх будинків. Вже зараз після завершення будівництва спостереження за станом будинків поблизу триває.
10. А ось переріз станції на центральному вокзалі.
11. Під час будівництва станції Bayerischer Bahnhof застосували унікальну технологію - стару арку на час робіт відсували в сторону по спеціально збудованих рейках та після їх завершення повернули на місце. Для цього до будівництва залучали голландських будівельників, які знаються на збоченнях вміють нестандартно підходити до складних завдань.
12. Вид з протилежного боку.
13. Самі тунелі по черзі пробурила ось така 65-метрова бурова машина. Кожен тунель має діаметр 9 метрів та розрахований на проходження будь-яких типів потягів, які працюють на німецьких коліях.
14. Момент входу бурової машини на станцію виглядає епічно. (фото звідси)
15. Сам тунель, проритий цим земляним хробаком, виглядає так. (фото звідси)
16. Фото звідси.
17. Відкриття, як я вже згадував вище, відбулося в грудні 2013 року. Ось народ вперше спускається на станцію на центральному вокзалі. (фото звідси)
18. Урочистий запуск перших потягів. (фото звідси)
19. Сотні послідовників братів Люм'єр на пероні.
20. Вхід до нового тунелю на підході до центрального вокзалу.
21. Вид здалеку.
22. А тепер давайте пройдемося від станції до станції та подивимося на них детальніше. Почнемо зі станції на центральному вокзалі - потрапити на неї можна ескалатором ще з протилежного боку вулиці чи безпосередньо зсередини вокзалу. Цікаво, що попри наявність реально зручного підземного переходу до станції із ліфтом та ескалаторами, більшість пасажирів обирає другий шлях - переходить вулицю верхом через світлофори та входить до станції вже в приміщенні вокзалу.
23. Навігація в приміщенні вокзалу.
24. Станція являє собою повністю відкриту воронку з похилими стінками під загальним накриттям перонів. Завдяки цьому на ній багато світла і спуск вниз не викликає нападів клаустрофобії.
25.
26. З протилежного від ескалаторів боку є ліфт.
27.
28.
29. Виходимо на перон. В електричок при відкриванні дверей висуваються підніжки, що дозволяють безбар'єрно потрапити всередину.
30. Матеріал оздоблення колон та стін нагадує фасад будівлі вокзалу.
31. Сідаємо у потяг та їдемо на наступну станцію.
32. В русі потяги дуже м'які і майже безшумні - як ззовні, так і зсередини.
33. Між станціями у середмісті буквально 500-700 метрів, тому дорога займає менше хвилини.
34. Виходимо на станції Markt Platz. До речі, на лініях S-Bahn тут працюють такі потяги Bombardier Talent 2. Всього крізь тунель проходять 7 різних маршрутів електричок.
35. Хоча, звісно, ходять цими тунелями не лише вони. (фото звідси)
36. На станції дуже висока стеля та мінімум декору, що створює відчуття повітряності та легкості. Цікаво, що попри наявність купи цифрових табло, на станції є також і традиційний стрілочний годинник.
37.
38. Ліфтова шахта.
39. Смітник.
40. Перон.
41. Квитковий автомат.
42. Вид згори.
43. Сходи на виході дуже практично підсвічуються вночі. Світильники не разять в очі, а світять точно туди, куди потрібно - на сходинки.
44. Також можна піднятися нагору ескалатором чи ліфтом.
45.
46. Вхід до ліфта на площі.
47. Наступна станція - площа Вільгельма Льойшнера. На задньому плані видно міську Ратушу.
48. Вид з вежі Ратуші.
49.
50. Вже традиційно тут височенна стеля, а інтер'єр виконано в дусі Баухаузу. Стіни підсвічені зсередини, що змушує забути про те, що станція повністю знаходиться під землею.
51.
51. Переріз.
52. Табло прибуття.
53. І остання станція підземної гілки та сама Bayerischer Bahnhof. Тут вже видно світло в кінці тунелю.
54. Вихід нагору.
55.
56.
57. Нагорі нас зустрічає вже згадувана арка, яку під час будівництва підземної станції відсували в сторону.
58. Колишню будівлю вокзалу поряд із аркою зараз перетворили на наливайку переобладнали у ресторан.
59. Ось така історія довжиною у століття та вартістю у мільярд євро та ще невідомо скільки мільйонів рейхсмарок.
60. З моменту запуску цього тунелю пройшло лише кілька років, але люди вже сприймають можливість сісти на електричку просто на площі Ринок чимось само собою зрозумілим і важко повірити, що колись реалізація цього задуму виглядала недосяжною фантастикою.
Дивіться також:
Бутерброд по-краківськи (або екскурсія краківським залізничним вокзалом)
Пам'ять місця
Двірцева 3.0: Як розвивати територію довкола вокзалу?
Залізничні Нідерланди
