Одна година з життя берлінського автовокзалу
Мав нещодавно на шляху до Лодзі пересадку у Берліні і, чекаючи на наступний автобус, спостерігав за життям центрального берлінського автовокзалу. Життя це виявилося неочікувано веселим.
2. По центрі кадру соковито-зелений автобус MAN компанії Flixbus, який привіз мене з Ляйпцига.
3. Флікс є чи не найбільшим міжміським перевізником у Німеччині, тому зелені кольори його автобусів тут домінують.
4. Виїзд з автостанції виходить на нешироку спокійну вулицю, але щохвилини на цьому повороті одна комедія чергується іншою.
5. Ось хтось не придумав нічого кращого, ніж почати завантажувати торби у машину просто на повороті. Звісно, перший же автобус не зміг вивернути. Наступні автобуси, яких одночасно вирулювало чи не 10 штук, позаду вперлися в нього та почали знервовано сигналити.
6.Не встиг розсмоктатися попередній корок, як з'вився наступний паркун. Охоронець вже побіг його відганяти.
7. Сербському перевізнику здалося мало розмірів його автобуса і він ще й причіп до нього причепив.
8. В німців позаду висять кронштейни для велосипедів.
9.
10. Зелень Фліксбусів трохи розбавляють кольори інших перевізників.
11. Черговий нахабний паркун на цей раз прилаштувався поперек в'їзду. До першого охоронця поспішає підкріплення.
12. Поки вони дискутують, водій одного з автобусів встигає показати клас та елегантно об'жджає перешкоду.
13. Архітектор самого автовокзалу, схоже, під час проектування надихався фільмом Зоряні війни. Трохи здивувало, що оголошення про рейси роблять лише німецькою. Все-таки Берлін це місто, куди приїздять чимало туристів і далеко всі з них можуть її розуміти. Але тут, схоже, вирішили, що і так ферштейн.
14. На в'їзді тим часом вже нова пригода - бабця на старому японці помилково зарулила під шлагбаум і тепер з муками намагається виїхати назад. Водій автобуса притиснувся до бордюра та терпляче чекає на розв'язку цієї драми.
15. Фуфф, роз'їхалися. Але буквально за хвилину на цьому ж місці вже намагався припаркуватися чорний Туарег (охоронець оперативно втрутився та прогнав нахабу), а ще за кілька хвилин водій одного з автобусів спозорився на пів-Берліна - промахнувся повз в'їзд і потім кількадесят метрів здавав задом на аварійці, тоді як легковики, що встигли підперти його ззаду, шукали куди подітися від його широкої корми. Але в процесі ніхто навіть не подумав сигналити.
16. Німецька пошта також трохи займається пасажирськими перевезенням. Свого часу у цю нішу пробував також зайти ДойчеБан, але не витримав конкуренції з Фліксом і тепер просто продає квитки на його автобуси.
17. Кавун.
18. Ба! Яка зустріч! Частенько бачу цей автобус у Львові, а цього разу він нагнав мене у Берліні.
19. Пасажири.
20. А ось вже зарулює мій Польський Бус, який має завезти мене в Лодзь. Загалом я завжди спокійно переносив автобусні переїзди, але мої стосунки з цим перевізником якось не складаються. Ззовні ці червоні махіни VanHool виглядають респектабельно, але під час їзди їхній салон наповнює нав'язливе гудіння редукторів, схоже на шум пральної машинки в режимі віджиму. Не знаю, як у інших пасажирів, але в мене вже після першої години почала поболювати голова, а на платформу у Лодзі наприкінці шестигодинного маршруту я виповз вже у стані гроггі. Попереднього разу після 4-годинної поїздки таким автобусом було точно то саме.
Тут причина явно у автобусі, адже за тиждень до того 16-годинний переїзд на іншій машині минувся легко та невимушено.
Комфорту тут також не додає салон - сидіння слизькі та стоять так близько, що ніде подіти коліна, а багажні полиці над сидіннями чисто символічні - туди не влазить навіть невеликий рюкзак.
21. І нарешті посадка. Фрік з рожевим волоссям флегматично спостерігає за процесом. Йому самому, мабуть, ще чекати і чекати.
