Дорожні нотатки. Трохи про Голандію
Варшавський аеропорт Модлін виявився не надто зручним. Загалом він невеликий акуратний і досить сучасний, але місць для сидіння в залах відльоту явно бракує. Особливо у ситуації, коли оголосили початок реєстрації, але тягнуть з нею кількадесят хвилиниі присісти тупо нема де - лавок у залі вистачає десь на чверть пасажирів.
Дівчина за стійкою, що продавала квитки на автобус до міста, зустріла похмуро, майже як колега-касирка з Чернігова. На прохання дати квиток до міста досить роздратовано перепитала "До якого?!", а потім ще з явним незадоволенням спостерігала, як я визбирую з гаманця необхідні монети.
Кількість роверистів справді справляє враження, а ще більше те, на якому розслабоні вони розсікають вулицями - часом без рук, набираючи на ходу повідомлення в телефоні, жуючи хот-доги чи навіть читаючи книжку. При цьому всьому жодної аварійної ситуації за ці дні я не побачив.
Голандська мова звучить досить незвично. Місцями вона схожа на німецьку, часом на французьку, а ще деколи трохи на польську з її шиплячими.
Тутешня залізниця працює, наче загальнодержавне метро. Квиток купується не на конкретний потяг, а на напрямок і їхати можна будь-яким потяго в будь-який час. На пвідорозі можна вийти, пройтися містом та підсісти до наступного потяга. Дуже зручно, хоча є і нюанси - в годину-пік людей може набитися більше, ніж є місць у потязі і декому доводиться стояти в тамбурі. Щоправда, дорога між багатьма великими містами займає до сорока хвилин, тому це не велика проблема. А взагалі про це треба розказувати детальніше і з картинками.