Що не так з жовтим кольором?
Мабуть, тема зовнішнього оформлення громадського транспорту вже багато кому набила оскомину, але все ж напишу цей пост, вже вибачайте :)
В дискусіях про брендування майже щоразу можна почути контраргумент, що навіщо щось придумувати, якщо вже є широко розповсюджений жовтий колір - чим він поганий? Чому не можна спокійно використовувати його? Давайте спробуємо розібратися в чому проблема. Особисто я бачу кілька нюансів:
- По-перше, стараннями заводів, що випускають автобуси Богдан, Еталон та деякі інші, жовтий колір поширився практично на всі міста України (і не тільки). Ось для прикладу - Луцьк, Тернопіль, Чернівці, Чернігів, Івано-Франківськ та ще десятки інших міст. В столичному Києві в жовтий колір пофарбовані також і всі нові автобуси та тролейбуси. В такій ситуації неможливо говорити про якусь впізнаваність та обличчя різних міст в плані транспорту - все зливається у суцільну жовту пляму. До цього ж пункту можна відне
- По-друге, більшість транспорту, завдяки якому жовтий колір набув такої поширеності, це перероблені з вантажівок душні та незручні маршрутки і саме з ними цей колір стійко асоціюється. Це не найкраща асоціація, тому як на мене, краще від неї відходити, а не наближатися, як це, зокрема, планує робити Львівелектротранс, фарбуючи відкапіталені Татри у жовтий колір. Звісно, десь далеко є жовті берлінські трамваї, але їх, на відміну від жовтих маршруток, бачила мізерна кількість львів'ян.
- І по-третє, є ще такий момент. Якщо не брати до уваги загальноукраїнський контекст та зосередитися суто на місті, то у ньому, крім власне міського транспорту, їздить ще чимало приміських та інших автобусів типу Львів-Шегині, на яких теж працюють в тому числі і такі самі жовті Еталони, що і на суто міських маршрутах. Місто практично не має на них впливу - ні на маршрути, ні на зовнішній вигляд. Враховуючи, що в перспективі місто таки планує вводити цивілізовану систему оплати (електронний квиток), логічно прямувати до того, щоби саме міський транспорт, включений в цю систему, візуально відрізнявся від інших автобусів. По-простому кажучи - стоячи на зупинці з електронним квитком у кишені я маю розуміти, у якому транспорті він діє, а у якому ні. Тобто, що у внутрішньоміському автобусі №13 (наприклад) він діє, а у приміському №156 - вже ні, хоча зовнішньо це можуть бути абсолютно однакові автобуси, що зупиняться біля тої самої зупинки. З цієї точки зору, брендування громадського транспорту це не лише питання естетики та міської ідентичності, а й елементарної зручності пасажирів.
Дивіться також:
Несподівано знову про брендування львівського громадського транспорту
