"Гостинний" Франківськ...
А вийшло все так. Через причини, які я не буду називати, бо суті справи вони не стосуються, наша компанія запізнилась на ранковий автобус Буковель-Франківськ. Поїхали наступним, вже по 11-й. Слід ще сказати, що моїм друзям у Франківську треба було пересісти на автобус до Тернополя, де вони мали сісти на потяг о 17-40. Запитали в водія нашого буковельського автобуса - він сказав, що встигаємо нормально, автобусів там є кілька, сказав, що в разі потреби покаже на який саме треба сідати.
Приїхали у Франківськ перед другою. На місці виявилось, що автобус до Тернополя приходить о 18-00. Пішли до місця зупинки іншого автобуса. Його ще не було. Тільки стали, до нас відразу причепилися таксисти, що стояли неподалік - "Куди їдемо?". Одна дівчина з нашої компанії сказала йому, куди нам треба, вони сказали - "3 грн. за кілометр, загалом 450 грн, 50 можна скинути". "Наш" автобус мав коштувати 40 з людини, тож ми сказали, що це дуже дорого і відійшли в сторону.
Час ішов. Другий автобус до Тернополя не показувався. Гостинні франківські таксисти немов стерв'ятники кружляли довкола, підбадьорюючи нас тим, що "сьогодні ж свято, вони не приїдуть, даремно чекаєте". В принципі було ясно, що вони беруть на понт. Але час підпирав все сильніше. Після 20 хвилин чекання я пішов шукати того водія, що віз нас до Франківська, щоб перепитати, чи дійсно буде той автобус чи ні. "Та не переживай, він зара буде." Я казав, що перепитую, бо нам сказали, що сьогодні його не буде і якщо так, то нам треба шукати інший варіант. "Хто казав? Таксисти? Зара я з ними розберуся!"
Далі ми стали свідками конкретної свари зі штовханиною між автобуником і кількома таксистами. Ще через 10 хвилин таки приїхав той самий бус і свара продовжилась вже біля нього. Вони рази чотири перебігали від таксі до буса і назад. До сварки підключився і водій буса. Потім наступило затишшя, після якого той самий таксист із задоволеним виглядом підійшов до нас - "Все, цей автобус вас не повезе, робіть, що хочете". Далі він, також, додав, що треба ж це вирішити "якось по-людськи" і що той автобусник ще буде міняти проколоті колеса.
Почався наступний етап сварки, в ході якого першого автобусника довелося переконувати, що це таксист до нас підійшов, а не навпаки (таксисти звісно доводили протилежне). Автобусник, до слова, спочатку підійшов до нас зі словами "Що ж ви б... наробили?!", але після роз'яснень знизав плечима, сказавши "вибачайте, що так вийшло..."
Після чергової паузи в скандалі, який знову перебазувався до стоянки таксі, до нас підійшов водій другого буса, сказавши, що треба заплатити по 100 грн з людини (замість обіцяних 40), бо йому треба поділитися з таксистами - "Ви поїдете, а мені тут працювати". Після недовгого прощання він поїхав, а я пішов шукати автобус на Львів.
Треба сказати, що мої друзі встигли на поїзд із запасом в кілька хвилин, так що загалом все закінчилося нормально.
Загалом я чудово розумію, що це все могла бути вистава, але тоді просто не було коли з цим всім розбиратися...
От така історія.
Приїхали у Франківськ перед другою. На місці виявилось, що автобус до Тернополя приходить о 18-00. Пішли до місця зупинки іншого автобуса. Його ще не було. Тільки стали, до нас відразу причепилися таксисти, що стояли неподалік - "Куди їдемо?". Одна дівчина з нашої компанії сказала йому, куди нам треба, вони сказали - "3 грн. за кілометр, загалом 450 грн, 50 можна скинути". "Наш" автобус мав коштувати 40 з людини, тож ми сказали, що це дуже дорого і відійшли в сторону.
Час ішов. Другий автобус до Тернополя не показувався. Гостинні франківські таксисти немов стерв'ятники кружляли довкола, підбадьорюючи нас тим, що "сьогодні ж свято, вони не приїдуть, даремно чекаєте". В принципі було ясно, що вони беруть на понт. Але час підпирав все сильніше. Після 20 хвилин чекання я пішов шукати того водія, що віз нас до Франківська, щоб перепитати, чи дійсно буде той автобус чи ні. "Та не переживай, він зара буде." Я казав, що перепитую, бо нам сказали, що сьогодні його не буде і якщо так, то нам треба шукати інший варіант. "Хто казав? Таксисти? Зара я з ними розберуся!"
Далі ми стали свідками конкретної свари зі штовханиною між автобуником і кількома таксистами. Ще через 10 хвилин таки приїхав той самий бус і свара продовжилась вже біля нього. Вони рази чотири перебігали від таксі до буса і назад. До сварки підключився і водій буса. Потім наступило затишшя, після якого той самий таксист із задоволеним виглядом підійшов до нас - "Все, цей автобус вас не повезе, робіть, що хочете". Далі він, також, додав, що треба ж це вирішити "якось по-людськи" і що той автобусник ще буде міняти проколоті колеса.
Почався наступний етап сварки, в ході якого першого автобусника довелося переконувати, що це таксист до нас підійшов, а не навпаки (таксисти звісно доводили протилежне). Автобусник, до слова, спочатку підійшов до нас зі словами "Що ж ви б... наробили?!", але після роз'яснень знизав плечима, сказавши "вибачайте, що так вийшло..."
Після чергової паузи в скандалі, який знову перебазувався до стоянки таксі, до нас підійшов водій другого буса, сказавши, що треба заплатити по 100 грн з людини (замість обіцяних 40), бо йому треба поділитися з таксистами - "Ви поїдете, а мені тут працювати". Після недовгого прощання він поїхав, а я пішов шукати автобус на Львів.
Треба сказати, що мої друзі встигли на поїзд із запасом в кілька хвилин, так що загалом все закінчилося нормально.
Загалом я чудово розумію, що це все могла бути вистава, але тоді просто не було коли з цим всім розбиратися...
От така історія.